ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/230
20.08.09
За позовом Державного будівельного комбінату управління справами Верховної Ради
України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача Собур О.А. (довіреність № 457/09 від 06.07.2009р.);
від відповідача не з'явились;
20.08.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Державний будівельний комбінат управління справами Верховної ради України (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»(надалі ТОВ «Украгроресурс-1», відповідач) суми основного боргу в розмірі 13 331 грн., суми втрат від інфляції 388, 82 грн., 3% річних -75, 50 грн..
В судовому засіданні позивачем подано заяву у якій позивач просив припинити провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмір 13 331 грн. та просив стягнути з відповідача суму втрат від інфляції 734, 05 грн., 3% річних 184, 90 грн..
Підстави для припинення провадження в частині заявлених вимог про стягнення заборгованості позивач обґрунтовував тим, що відповідачем було здійснено поставку товару на суму 13 331 грн. у зв'язку з чим позивач зменшив заявлені у позові вимоги шляхом відмови від вимоги про стягнення основної заборгованості.
Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи, а в силу положень п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
За таких обставин, враховуючи прийняття судом відмови позивача від заявлених вимог про стягнення основного боргу в сумі 13 331 грн., провадження у цій частині підлягає припиненню.
Зазначене підтверджується також п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 у якому зазначено, що приписи частини четвертої статті 22 ГПК, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.
В свою чергу, судом не можуть бути прийняті до розгляду збільшені у заяві вимоги по сумах нарахованих інфляційних збитків та трьох відсотків річних, оскільки в порушення вимог процесуального законодавства, позивачем до заяви не надано доказів направлення її відповідачу. Зазначена позиція викладена зокрема у п. 8 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.96р. № 02-5/422 «Про судове рішення», згідно з яким зміна в рішенні господарського суду предмета, підстав позову за заявою позивача, зробленою безпосередньо в засіданні суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.
За таких обставин, в межах даної справи підлягають вирішенню вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків та трьох відсотків річних в сумах первісно заявлених у позовній заяві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно досягнутих між сторонами домовленостей за здійсненою передплатою відповідачем поставлявся товар (цегла), однак свої зобов'язання відповідачем у повному обсязі не виконані, грошові кошти на вимогу позивача не повернуто. Станом на час звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем складала 13 331 грн., та у зв'язку з поставкою товару на вказану суму передплати позивач просив розглянути вимоги про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків та 3% річних.
Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду та позовна заява направлені на юридичну адресу ТОВ «Украгроресурс-1»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій станом на 23.06.2009р. наявна в матеріалах справи).
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача було попереджено ухвалою від 06.07.2009р..
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -
Згідно досягнутих між Державним будівельним комбінатом управління справами Верховної ради України та ТОВ «Украгроресурс-1»останнім за передплатою здійснювались поставки цегли, що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Станом на час звернення до суду з позовною заявою за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 13 331 грн. за сплаченими рахунками, що виставлені на оплату товару.
Поставку товару на вказану суму здійснено 31.07.2009р. що підтверджується видатковою накладною № 00007 від 31.07.2009р..
За правовою природою досягнення між сторонами згоди про поставку товару, оформлення вчинюваного правочину відповідними первинними документами, свідчить про виникнення між ними відносин що виникають з договору поставки, а частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки, за оплаченими позивачем рахунками-фактурами, що підтверджується платіжними дорученнями № 2361 від 11.10.2007р. на суму 5 400 грн., № 2410 від 17.10.2007р. № 28 710 грн., № 2617 від 20.11.2007р. на суму 69 600 грн. відповідачем недопоставлено товару на загальну суму 13 331 грн. (з урахуванням повернутих 13.08.2008р. грошових коштів в сумі 10 000 грн., що підтверджує неможливість виконання зобовязання з поставки оплаченого товару), позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. 8-ос від 20.01.2009р. у якій вимагав погасити заборгованість що утворилась.
В силу положень ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що за оплаченими позивачем рахунками у відповідача виникли зобовязання з поставки товару, а претензію у якій заявлено про необхідність погашення заборгованості шляхом повернення грошових коштів надіслано відповідачу 21.01.2009р. (поштовий чек № 4180 від 21.01.2009р.), розрахунок штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних збитків з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України має бути здійснено починаючи з 01.02.2009р. в разі невиконання відповідачем обов'язку по поверненню грошових коштів.
Розраховані позивачем сума 3% річних станом на 10.04.2009р. в розмірі 75, 50 грн. та інфляційних збитків в розмірі 388, 82 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки у вказаному періоді відповідачем допущено прострочення виплати заборгованості, обов'язок по погашенню якої виник для відповідача згідно надісланої претензії.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 138 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог в сумі 5 грн..
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження в частині заявлених вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»суми основного боргу в сумі 13 331 грн. у зв'язку з прийняттям відмови Державного будівельного комбінату управління справами Верховної ради України від позову в цій частині.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресур-1»(03113, м. Київ, пр-т. Перемоги 82-А, р/р 2600600630043 в АКБ «Правекс-Банк» м. Київ, МФО 321983, р/р 26001197 в ТОВ КБ «Арма»м. Київ, МФО 380300, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 21664106) на користь Державного будівельного комбінату управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, вул. Шовковична 12-Б, р/р 26006500000101 у Солом'янській філії АКБ «Київ»МФО 300681, ідент. код 21586524) 388, 82 грн. (триста вісімдесят вісім гривень 82 копійки) інфляційних збитків, 75, 50 грн. (сімдесят п'ять гривень 50 копійок) 3% річних, 123 грн. (сто двадцять три гривні) судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 31.08.2009