ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/210
10.08.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Керамік»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача Тарасенко Р.В. (довіреність № 290 від 15.06.2009р.);
від відповідача не з'явились;
10.08.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Відкрите акціонерне товариство «Керамік»(надалі ВАТ «Керамік», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»(надалі ТОВ «Фірма Т.М.М.», відповідач) суми боргу в розмірі 206 396 грн., пені в розмірі 13 978, 38 грн., 3% річних в сумі 1 747, 30 грн., збитків завданих інфляцією в сумі 10 319, 80 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 06/10/2008 від 06.10.2008р. зобов'язання щодо оплати поставленої продукції виконані не у повному обсязі. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3 процентів річних.
Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні представник зазначав про об'єктивні обставини що унеможливлюють здійснення розрахунків з позивачем.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи у зв'язку з частковою сплатою заборгованості сума боргу зменшилась та станом на час вирішення спору складала 176 396 грн.. Сплата коштів в сумі 30 000 грн. підтверджується банківською випискою за 25.03.2009р., яка у належним чином засвідченій копії залучена до матеріалів справи.
Вказані обставини сторонами не заперечувались, що відповідно свідчить про відсутність спору між сторонами в цій частині.
У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що позивачем позовні вимоги не уточнювались, а станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження в цій частині підлягає припиненню.
Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -
06 жовтня 2008р. між ТОВ «Фірма Т.М.М.»та ВАТ «Керамік»укладено договір поставки № 06/10/2008 за умовами якого останнє зобов'язувалось поставити цеглу пустотілу М-100 в кількості та на умовах відповідно договору, а покупець (відповідач у справі) зобов'язувався прийняти і оплатити продукцію.
Згідно з п. 4.1, 4.6 договору постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що вказані в договорі та зазначені в накладних, які є невід'ємними частинами договору; датою поставки продукції є дата складання накладних.
На виконання договору позивачем передано відповідачу продукції, яка згідно витратних накладних від 07.10.2008р. № 1447 на суму 7 155 грн., № 1448 на суму 7 155 грн., від 08.10.2008р. № 1455 на суму 7 155 грн., № 1456 на суму 7 155 грн., № 1457 на суму 6 201 грн., № 1458 на суму 5 724 грн., № 1460 на суму 6 678 грн., від 09.10.2008р. № 1464 на суму 7 155 грн., № 1465 на суму 7 155 грн., № 1466 на суму 6 201 грн., № 1467 на суму 7 155 грн., № 1471 на суму 6 678 грн., від 10.10.2008р. № 1470 на суму 6 201 грн., № 1472 на суму 7 155 грн., № 1473 на суму 7 155 грн., № 1477 на суму 6 673 грн., № 1479 на суму 6 678 грн., від 13.10.2008р. № 1482 на суму 6 201 грн., № 1483 на суму 7 155 грн., № 1484 на суму 7 155 грн., № 1485 на суму 5 724 грн., № 1486 на суму 6 678 грн., від 14.10.2008р. № 1489 на суму 6 201 грн., № 1491 на суму 7 155 грн., № 1492 на суму 7 155 грн., № 1493 на суму 6 678 грн., № 1494 на суму 6 678 грн., № 1495 на суму 5 724 грн., від 15.10.2008р. № 1499 на суму 6 201 грн., № 1500 на суму 6 678 грн., № 1502 на суму 7 155 грн., № 1503 на суму 7 155 грн., № 1505 на суму 6 678 грн., від 16.10.2008р. № 1508 на суму 6 201 грн., № 1509 на суму 7 155 грн., № 1510 на суму 7 155 грн., № 1511 на суму 6 678 грн., № 1513 на суму 6 678 грн., № 1514 на суму 5 724 грн., оплачена не у повному обсязі.
Продукцію відповідачем отримано на підставі довіреностей № 771 від 07.10.2008р., № 767 від 03.10.2008р., зазначені документи у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 10.1 договору, договір діє до 31 грудня 2008р. у зв'язку з чим вказані документи свідчать про поставку продукції в межах договору.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково (виписки з банківського рахунку на підтвердження часткової сплати залучені до матеріалів справи), за актом звірки складеним позивачем заборгованість відповідача станом на час вирішення спору складає 176 396 грн., доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами договору (п. 6.1.2, 6.1.3) в разі здійснення поставки з 29 числа попереднього місяця до 14 числа поточного місяця оплата вартості поставленої продукції здійснюється 15 числа поточного місяця; в разі здійснення поставки з 15 числа поточного місяця до 28 числа поточного місяця оплата вартості поставленої продукції здійснюється 29 числа поточного місяця; в обох випадках продавець надає покупцеві відстрочку платежу 12 банківських днів.
Поставка товару щодо оплати якої виник спір, здійснювалась як з 15 числа так і з 29 числа місяця до 14 числа, та з урахуванням відстрочки платежу 12 банківських днів, строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно витратних накладних залучених до справи станом на час вирішення спору є таким, що настав.
Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленої продукції згідно зазначених витратних накладних, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 176 396 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 8.2 Договору в разі порушення покупцем строків оплати, передбачених пп. 6.1.2, 6.1.3 договору від зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі 0,3% від неоплаченої вартості продукції за кожен день прострочки оплати.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми боргу 206 396 грн. в періоді прострочення з 17.11.2008р. по 27.02.2009р. за подвійною обліковою ставкою 12% встановленою Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) складає 13 978, 38 грн. (розрахунок наведений у додатку до позовної заяви).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в періоді з 17.11.2008р. по 27.02.2009р. у розмірі 206 396 грн., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 10 319, 80 грн. здійсненого за період грудень 2008р., січень 2009р., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1 747, 30 грн. за період прострочення з 17.11.2008р. по 27.02.2009р. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.
Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 06/10/2008 від 06.10.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 176 396 грн. основного боргу, 13 978, 38 грн. пені, 10 319, 80 грн. інфляційних збитків та 1 747, 30 грн. -3% річних.
Щодо заявленого клопотання про стягнення з відповідача суми 17 грн., як витрат, які позивач поніс при отриманні довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд відзначає наступне.
В абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Довідку, у зв'язку з отриманням якої позивачем понесені витрати в розмірі 17 грн., позивач зобов'язаний був надати на вимоги ухвали суду. Звернення до суду є правом, а не обов'язком позивача, а виконання вимог суду обумовлене положеннями ст. 33 ГПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно понесення зазначених позивачем витрат обумовлено насамперед необхідністю доведення обставин на які зроблені посилання, і такі витрати не можуть бути покладені на відповідача. Вказані витрати не є іншими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України.
Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 2 324, 42 грн. покладаються на відповідача в сумі 2 024, 42 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки часткове погашення заборгованості в сумі 30 000 грн. (25.03.2009р.) здійснено відповідачем до подання позовної заяви до суду (позов подано 10.04.2009р. що підтверджується поштовим штемпелем про відправлення позовної заяви до суду).
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження в частині заявлених вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»30 000 грн..
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(юрид. адреса: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; адреса: 03055, м. Київ, вул. Тимофеєвої 3, р/р 260019800772 в ВАТ «ТММ-Банк»у м. Києві, МФО 300896, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 14073675) на користь Відкритого акціонерного товариства «Керамік»(36008, Полтавська обл., м. Полтава, Октябрський р-н., вул. Кагамлика 37, ідент. код 05513247) 176 396 грн. (сто сімдесят шість тисяч триста дев'яносто шість гривень) основного боргу, 13 978, 38 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 38 копійок) пені, 10 319, 80 грн. (десять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 80 копійок) інфляційних збитків та 1 747, 30 грн. (одну тисячу сімсот сорок сім гривень 30 копійок) -3% річних, 2 024, 42 грн. (дві тисячі двадцять чотири гривні 42 копійки) витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 17.08.2009