"12" серпня 2015 р.справа № 2а-415/11 (2а/0427/65/2012)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети "Правда", 29, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року у справі № 2а-415/11 (2а/0427/65/2012) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області про виплату підвищення до пенсії дитині війни.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської обаласті від 06 березня 2012 року, прийнятою у відкритому судовому засіданні, позов задоволений частково. Зобов'язано відповідача виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 29.04.2010 по 28.10.2010 року включно, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .
Судом встановлено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV „Про соціальний захист дітей війни"(далі -Закон №2195-ІV) має статус „дитини війни", а тому згідно зі ст. 6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду справи Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік„" не призупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а відтак відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст. 6 вищезазначеного Закону.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України „Про соціальний захист дітей війни".
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до КАС України. В частину другу ст.99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов подано до суду 02.11.2010 року, тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Між тим, позивачем у справі необґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду.
Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги за період з 29.04.2010 року по 28.10.2010 року включно.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року у справі № 2а-415/11 (2а/0427/65/2012) - залишити без задоволення.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року у справі № 2а-415/11 (2а/0427/65/2012) - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та відповідно до частини 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: Н.А. Олефіренко