28 липня 2015 року
справа № 808/8717/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,-
У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000383/2 від 13.10.2014 р.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000383/2 від 13.10.2014 р.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.08.2013 р. між позивачем (покупець) та компанією «BSafe (FZC) LLC» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1 від 01.08.2013 р (Контракт), згідно умов якого продавець зобов'язався здійснити поставку товару покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у Додатках до Контракту.
10.10.2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" звернувся до Запорізької митниці для митного оформлення товару: засобів індивідуального захисту: взуття робоче на підошві з подвійного поріуретану, з верхом з натуральної шкіри, носову частину якого закрито захисним металевим носком, черевики (країна виробництва -Китай); засоби індивідуального захисту рук: печатки з повним покриттям нітрилу (країна виробництва -Пакистан), який надійшов на адресу ТОВ «Захист ЛТД» на підставі зазначеного вище зовнішньоекономічного контракту та був заявлений до митного оформлення шляхом подання в електронному вигляді митної декларації №112050000/2014/0222609 від 10.10.2014 р.
Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми МД-2 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.
Проте, під час проведення перевірки документів, наданих для митного оформлення було встановлено, що надані декларантом документи містять розбіжності та невідповідності , у зв'язку з чим митним органом було запропоновано надати додаткові документи.
Зазначені документи надані не були, у зв'язку з чим відповідачем було скориговано митну вартість із застосуванням другорядних методів визначення митної вартості 2- ґ - резервного методу та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000383/2 від 13.10.2014 р.
15.10.2014 р., не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав скаргу на дії посадових осіб Запорізької митниці Міндоходів.
31.10.2014 р., за результатом розгляду скарги, відповідач повідомив, що рішення про коригування митної вартості товарів від 13.10.2014 р. №112050000/2014/000371/1 прийнято в межах повноважень.
Правомірність та обґрунтованість зазначеного рішення про коригування митної вартості товару і стала підставою звернення позивача до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості відповідачем прийнято неправомірно.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Натомість, у відповідності до чинного законодавства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише у межах повноважень та на підставі визначених законом.
Враховуючи аналіз наведених вище норм права, підставою для проведення дій по коригуванню митної вартості товару можуть слугувати лише обгрунтовані сумніви митного органу в правильності визначення декларантом митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.
Як на підставу для невизнання митної вартості товару, визначеної декларантом за методом №1 митний орган посилаться на невідповідність окремих документів, поданих до митного оформлення, а саме:
1. згідно п.6 контракту №1 від 01.08.2013 р. передбачена передплата, але до митного оформлення платіжне доручення не надано;
2. в інвойсі №65 від 03.09.2014 р. в частині форма оплати вказано: строк оплати 60діб кредит;
3. в експортної МД в графах 25,28 вартість товару вказана на умовах CIF, тоді як за контрактом умови поставки EXW;
4. в прайсі від 03.10.2014 р. не вказано базис поставки, обсяги партій, термін дії ціни;
5. довідка про собівартість товару надана підприємством Bsafe FZC, яке не являється виробником товару;
6. в технічні й довідці по товару №1 вказано: черевики, матеріал натуральна шкіра, підносок металевий, а в електронному інвойсі МД вказано: чоботи з замші, з захисним полікарбонатним підноском.
Так, з матеріалів справи вбачається, по-перше, митному органу разом з декларацією були надані документи, які свідчать про те, що сторони контракту визначили відстрочку платежу на 60 днів (додаткова угода №1 до контракту від 01.08.2013 р.; специфікація №2 від 03.09.2014 р.- умови оплати- 60 днів після поставки; інвойс -оплата- « 60 days credit»); по-друге, експортна декларація №201-019565-880-14141502224745 від 03.09.2014 р.містить типові визначення граф (графа25, 28), умови поставки вказані у правому нижньому куті в графі 48 «OTHER REMARKS» - EXW; по-третє, згідно листа №714-15 від 04.11.2014 р. компанія «Bsafe (FZC) LLC» не може надати прас-листи від виробників, так як це є комерційною таємницею; на території ОАЕ середньо ринкова вартість рукавичок №» 9912» виробництва компанії «Midas» становить 1,12 USD, черевики «AA, Armstrong SS8055/SBP» виробництва компанії «Vaultex«Souvenir Building Materials LLC» становить 6,50 USD; щодо відвантаження товару, то він згідно заявки був закуплений на внутрішньому ринку ОАЕ, тому був уже завантажений у контейнер і готовий до відвантаження за умовами договору, згідно Інкотермс 2010 EXW Дубай, вантажні роботи не виконувались ні продавцем, ні покупцем. Також згідно копії рахунку на оплату за перевезення контейнера №1726 від 07.10.2014 р. що міститься в матеріалах справи, витрати на навантаження також відсутні.
Щодо розбіжностей характеристик по товару №1 в технічній довідці та в електронному інвойсі МД, про що не зазначено в рішенні суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.
З матеріалів справи вбачається, що в технічній довідці по товару №1 вказано: черевики, матеріал зверху з натуральної шкіри, підошва з поліуретану, підносок металевий, в електронному інвойсі - чоботи з замши сірого кольору, в електронній митній декларації №112050000/2014/022609 від 10.10.2014 р. - взуття робоче на підошві з подвійоного поліуретану, з верхом з натуральної шкіри, носову частину якого закрито захисним металевим підноском.
В ході апеляційного розгляду справи позивачем був наданий виправлений електронний інвойс по товару №1: взуття робоче на підошві з подвійоного поліуретану, з верхом з натуральної шкіри, носову частину якого закрито захисним металевим підноском, черевики.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні митної вартості товару №1 (взуття робочого) за резервним методом відповідачем були враховані якісні характеристики визначені в технічній довідці та вантажно-митній декларації.
Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, як такий, що порушує права та законні інтереси позивача.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала виготовлена 07.08.2015 року.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко