"10" серпня 2015 р.справа № П/811/111/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № П/811/111/15 за позовом ОСОБА_2 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податковим повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати акт документальної позапланової перевірки від 11.12.2014 р. № 143/2/17/НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.12.2014 р. № НОМЕР_2 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в розмірі 265430,16 грн.;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 8-25 від 14.01.2015 р. зі сплати податкового боргу в розмірі 31931,01 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 11.12.2014 р. № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 41705,90 грн.;
- визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 38961,38 грн., з яких 31169,10 грн. основний платіж, 7792,28 грн. штрафні санкції
- визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_5 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 158238,23 грн., з яких 126454,58 грн. основний платіж, 31783,65 грн. штрафні санкції;
- визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_6 про збільшення суми грошового зобов'язання за донараховані суми по прибутковому податку на 510 грн.;
- визнати дії відповідача в частині висновків, зроблених в акті документальної позапланової перевірки від 11.12.2014 р. № 143/2/17/НОМЕР_1 щодо нікчемності правочинів під час здійснення операцій з контрагентом ТОВ “УПТК-2009” за 2011 р. неправомірними.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим справу розглянуто відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 02.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 02.12.2014 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 02.12.2014 р.
Результати перевірки оформлені актом від 11.12.2014 р. № 143/2/17/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено ряд порушень норм Податкового кодексу України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, що стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень:
- вимоги від 11.12.2014 р. № Ф-0014461700 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в розмірі 265430,16 грн. (т. № 1 а.с. 46);
- податкової вимоги № 8-25 від 14.01.2015 р. зі сплати податкового боргу в розмірі 31931,01 грн. (т. № 1 а.с. 69);
- рішення від 11.12.2014 р. № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 41705,9 грн. (т. № 1 а.с. 47);
- податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 38961,38 грн., з яких 31169,10 грн. основний платіж, 7792,28 грн. штрафні санкції (т. № 1 а.с. № 48);
- податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_5 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 158238,23 грн., з яких 126454,58 грн. основний платіж, 31783,65 грн. штрафні санкції (т. № 1 а.с. 49);
- податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_6 про збільшення суми грошового зобов'язання за донараховані суми по прибутковому податку на 510 грн. (т. № 1 а.с. 49).
Щодо визначення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, посадовими особами відповідача в попередніх періодах проводилась перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, результати якої оформлені актом від 10.11.2011 р. № 256/2/1710/НОМЕР_1.
Згідно висновків вказаного акту (п. 2.1.) позивач в період з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р. здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи позивач протягом вищевказаного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ “НВФ Торговий дім Рема” щодо надання транспортних послуг.
Факт надання позивачем транспортних послуг та їх прийняття ТОВ “НВФ Торговий дім Рема” підтверджується актами виконаних робіт складених у період з травня по вересень 2010 р.
Фактична оплата за надані транспортні послуги, шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача відбулася у період з 25.10.2011 р. по 28.05.2013 р. на загальну суму 562886,25 грн., в т.ч. ПДВ 93814,38 грн., тобто в період дії Податкового Кодексу України коли позивач вже не перебував на спрощеній системі оподаткування.
Судом першої інстанції здійснено правильний висновок, що позивач з посиланням на норми Податкового кодексу України робить помилковий висновок щодо дати виникнення доходу від надання транспортних послуг, а саме пов'язує його виникнення за датою складання актів виконаних робіт.
Вказаний висновок є безпідставним оскільки станом на дату фактичного надання транспортних послуг норм Податкового кодексу не діяли.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин питання щодо дати виникнення доходу було врегульовано нормами Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”, Інструкцією "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" , затвердженою Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12, Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року № 727/98, які по іншому визначали дату отримання доходу.
Зокрема, ч. 2 ст. 13 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян” передбачала, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Отже, датою виникнення доходу від здійснення підприємницької діяльності в даному випадку є не дата складання документу, який підтверджує факт надання послуг, а саме дата отримання виручки від вартості послуг, тому у позивача станом на дати складання актів у 2010 році виконаних робіт не виникло доходу в розумінні нормативних документів, які діяли на той час.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, отримавши у 2011 та 2013 роках кошти в сумі 562886,25 грн, в т.ч. ПДВ 93814,38 грн. повинен був задекларувати їх саме у цих податкових періодах та відповідно сплатити податок з доходів фізичних осіб в наступних розмірах.
За 2011р. - 77625,84 грн.:
- розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу: 469907,35 : 12 міс. =
39158,95 грн.;
- сума перевищення середньомісячного річного оподатковуваного доходу над десятикратним розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року: 39158,95-9410,00 = 29748,95 грн.;
- сума податку на доходи фізичних осіб: ((15% х (39158,95 - 29748,95) + 17% х
29748,95) х 12 міс. - (1411,50 + 5057,32) х 12 міс. = 77625,84 грн.
За 2013 р. - 53769,15 грн.:
- розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу: 332482,02 : 12 міс. =
27706,84 грн.;
- сума перевищення середньомісячного річного оподатковуваного доходу над
десятикратним розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року: 27706,84 - 11470,00 - 16236,84 грн.;
- сума податку на доходи фізичних осіб: ((15% х (27706,84 - 16236,84) + 17% х 16236,84)х12 міс. = (1720,50 + 2760,26) х 12 міс. = 53769,15 грн.
Також, позивач мав здійснити нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 265430,16 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасуванні вимоги від 11.12.2014 р. № Ф-0014461700; рішення від 11.12.2014 р. № НОМЕР_3; податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_5; податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_6 задоволенню не підлягають, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
В частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_4 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пп. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
- дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ “УПТК-2009” був укладений договір про надання транспортних послуг № 20/09-тр від 20.09.2011 р. (т. № 1 а.с. 108,109).
На підтвердження надання позивачем транспортних послуг ТОВ “УПТК-2009” до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні (т. № 1 а.с. 115-199), податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (т. № 1 а.с. 200-217, т. № 2 а.с. 1-9).
Між позивачем та ТОВ “УПТК-2009” був укладений договір купівлі-продажу № 20/09-к від 20.09.2011 р., за умовами якого позивач придбавав дизельне пальне (т. № 1 а.с. 113).
На підтвердження факту передачі товару позивачеві до матеріалів справи долучено податкові та видаткові накладні (т. № 2 а.с. 98-106).
Розрахунки між позивачем та ТОВ “УПТК-2009” як за договором № 20/09-тр від 20.09.2011 р. так і за договором № 20/09-к від 20.09.2011 р. здійснено шляхом зарахування взаємних заборгованостей на підставі актів від 30 та 31 листопада 2011 року.
Разом з тим, суд критично оцінює товарність операції щодо поставки позивачеві дизельного пального зважаючи на таке.
Позивачем не надано доказів транспортування дизельного пального, наявність місць для його зберігання.
Таким чином, суд не знаходить підставі для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № НОМЕР_4.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту документальної позапланової перевірки від 11.12.2014 р. № 143/2/17/НОМЕР_1 та визнання дій відповідача в частині висновків, зроблених в акті документальної позапланової перевірки від 11.12.2014 р. № 143/2/17/НОМЕР_1 щодо нікчемності правочинів під час здійснення операцій з контрагентом ТОВ “УПТК-2009” за 2011 р. неправомірними, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки складення акту перевірки само по собі не тягне для платника податків жодних негативних наслідків, які наступають лише у разі прийняття податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. Актом перевірки лише фіксуються певні обставини, як їх розуміє податковий орган, у зв'язку з чим саме цей акт та його висновки є предметом дослідження судом при вирішенні податкових спорів про оскарження рішень, які приймаються за результатами таких актів. Тобто фактично акт перевірки є лише одним із доказів в таких справах.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № П/811/111/15 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко