79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.07.06 Справа № 2/1298-21/464
Львівський апеляційний господарський суд у м. Львові в складі колегії:
судді-доповідача Мельник Г.І.
суддів Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
При секретарі: Попко Р.
розглянувши апеляційну скаргу Рава-Руської митниці від 3.04.06р. №2/32-1474
на постанову господарського суду Львівської області від 2.03.2006 року
у справі №2/1298-21/464
за позовом ТзОВ НВП «Елінт», м. Львів
до Рава-Руської митниці
про визнання податкових повідомлень протиправними
За участю:
Від позивача Шевченко Я.Я.
Від відповідача Кіх В.І.
В ході судового засідання представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено, заперечення щодо складу суду не поступило.
Встановив: постановою господарського суду Львівської області (суддя Масловська Л.З.) від 2.03.2006р. року у справі №2/1298-21/464 задоволено позовні вимоги.
Відповідач з постановою не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно УКТЗЕД, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затв. Законом України «Про Митний тариф України», товар «холодильники побутові», що імпортувались позивачем незалежно від кількості зовнішніх дверей, камер або холодильних електричних агрегатів, повинні класифікуватися в товарній позиції 841821. Нормативні документи визначають, що основним критерієм належності холодильників є сфера його застосування. Кількість дверей, камер або холодильних електричних агрегатів не впливають на функціональну приналежність холодильників до побутових.
Позивач просить залишити постанову місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення з огляду на те, що при ввезенні товару з боку митного органу не було жодних претензій щодо зазначеного у ВМД коду товару; перевірка митним органом відбувалася після розмитнення товару, а тому донарахування суми ввізного мита та ПДВ вважає безпідставним.
За згодою представників сторін оголошувалася перерва з 3.07.06р. до 17.07.06р.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Львівської області від 2.03.2006 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного:
В результаті проведеної внутрішньої перевірки відповідача, Рава-Руською митницею виявлено порушення з боку ТзОВ НВП «Елінт» митного оформлення побутових холодильників по кодах 8418109100 та 8418109900 відповідно до УКТЗЕД в період з 7.07.05р. по 22.07.05р., імпортований позивачем товар вважає митниця підлягав декларуванню за кодом 8418219900 згідно з УТК ЗЕД. Згідно із Законом України «Про Митний тариф України" ставка ввізного мита на день митного оформлення за кодом 8418219900 становила 25%.
Внаслідок цього 22.09.05р. Рава-Руською митницею прийнято податкові повідомлення №3, яким ТзОВ НВП «Елінт» визначено зобов'язання по сплаті ввізного мита в розмірі 7902,84 грн. та №4, яким визначено суму податкового зобов'язання по сплаті ПДВ в розмірі 1580,56 грн. Дані податкові повідомлення прийняті згідно з п.п. «г» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та у зв'язку із зміною коду товару згідно з УКТЗЕД відповідно до Закону України «Про Митний тариф України» та Закону України «Про податок на додану вартість».
Дані повідомлення були оскаржені позивачем в порядку апеляційного узгодження проте, залишені без задоволення та прийняті нові повідомлення №3/1 та №4/1 від 26.10.05р. з визначенням перелічених вище зобов'язань, які оскаржені позивачем до ДМС України та залишені без задоволення та прийнято повідомлення №№3/2, 4/2 від 14.12.05р.
У відповідності до діючих національних та міжнародних стандартів, зокрема ДСТУ 3023-95 (ГОСТ 30204-95) «Прилади холодильні побутові" це «Побутовий холодильник - теплоізольована шафа відповідно до об'єму з устаткуванням, яка призначена для побутових потреб, охолоджується одним чи кількома електричними агрегатами і має одне або кілька відділень (камер), призначених для зберігання харчових продуктів, причому принаймі в одному із них можуть зберігатися свіжі продукти".
«Побутовий холодильник з морозильним відділенням - теплоізольована шафа, об'єм та устаткування якої дає змогу використовувати її в побуті, яка охолоджується одним або кількома електроспоживаючими пристроями і має два або більше відділень".
З матеріалів справи встановлено, що позивачем ввозилися комбіновані холодильники-морозильники з роздільними зовнішніми дверима місткістю до 366 л.
При митному оформленні побутових холодильників та визначенні товарної позиції сторони повинні були керуватись Законом України «Про Митний тариф України" №2371-III від 05.04.01р. зі змінами та доповненнями.
Згідно з УКТ ЗЕД, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України «Про митний тариф України", товар «Холодильники побутові", незалежно від кількості зовнішніх дверей, камер або холодильних електричних агрегатів, повинні були класифікуватися в товарній підпозиції 841810 -комбіновані холодильники і морозильники, з роздільними зовнішніми дверима, ставка мита 10%. Даний висновок підтверджується листом ЦМЛ ДМС України від 23.10.03 №29/29852130, та листом ДМС України від 30.04.04р. №25/4-14-37/5650-ЕП.
В оскаржуваних податкових повідомленнях Рава-Руська митниця, як контролюючий орган, посилається на підставу їх прийняття на п.п. г) п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак згідно ст. 6 Закону контролюючий орган повинен вказувати на підстави прийняття податкових повідомлень. При цьому, п. 6.1 ст. 6 Закону встановлює, що в податковому повідомленні повинні зазначатись підстави здійснення нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкового зобов'язання, тобто у повідомленнях повинні вказуватись юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення у платника податку податкового зобов'язання. Однак, із змісту оспорюваних податкових повідомлень не вбачається, з яких підстав було здійснено нарахування.
Відповідно до ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 4.6 п. 4.9 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(затв. Наказом ДПАУ від 10.08.05р.), акт перевірки, один його примірник передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання або надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення та надаються інші документи (розрахунки), на підставі яких визначені податкові зобов'язання.
Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про систему оподаткування», платник податків має право одержувати та ознайомлюватись з актами перевірок, проведених державними податковими органами.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу акт перевірки та документи (розрахунки), на підставі яких визначено податкові зобов'язання не вручено.
Порядок здійснення митних процедур регулюється Митним кодексом України від 11.07.02р.
Згідно ст.ст. 72, 86 МК України та «Положення про вантажно-митну декларацію», митне оформлення розпочинається і митна декларація приймається митним органом якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні документи. Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, закріплюється митним забезпеченням.
Відповідно до ст. 90 МК України, посадові особи митних органів не мають право змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем було надано всі необхідні відомості і дано всі документи, а митниця погодилась з визначенням коду товару.
При цьому, відповідно до ст. 313 МК України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита та податку на додану вартість до сплати.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що оспорювані податкові повідомлення прийняті у зв'язку із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Митного тарифу України» від 23.06.05р. (які набрали чинності 6.08.05р.) та Листа ДМСУ від 1.08.05р. №11/6-29/9257-ЕП якими проведено деталізацію класифікації товарів комбіновані холодильники і морозильники з роздільними зовнішніми дверима. Проте, на момент здійснення митного оформлення товарів жодних змін до Закону України «Про Митний тариф України» внесено не було. На час митного оформлення питань з приводу класифікації холодильного обладнання за УКТ ЗЕД не виникало.
Доказами у справі стверджено факт, що ТзОВ НВП «Елінт»своєчасно і в повному обсязі сплачувала податкові зобов'язання -суму мита та податку на додану вартість, які розраховувались контролюючим органом -Рава-Руською митницею.
Таким чином, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що комбіновані холодильники з роздільними зовнішніми дверима, які ввозилися позивачем на територію України, згідно витягу з Митного тарифу України (розділ 16) належать до товарної підпозиції 841810, податкові повідомлення №№3, 4 від 22.09.05р., №№3/1, 4/1 від 26.10.05р. та №№3/2, 4/2 від 14.12.05р. прийняті з порушенням законодавства, а тому їх підставно визнано нечинними. Крім того, з'ясуванням доказів у справі встановлено, що проведення такої перевірки та прийняття оспорюваних повідомлень митним органом за методом розповсюдження коду товару на партії раніше розмитнених товарів не можна вважати законними.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст.86, 195-196, 198, 200, 205-206 КАС України, суд
1.Постанову господарського суду Львівської області від 2.03.2006 року по справі №2/1298-21/464 залишити без змін.
2.У задоволенні апеляційної скарги відмовити.
3.Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
4.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Судді Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.