№2-а-137/08
13 лютого 2009 року Торезький міський суд Донецької області в складі :
головуючого-судді Стріжакової Т.В.
при секретарі Косолапової В.В.
за участю представника УПСЗН Меркулової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити недоплачену допомогу на оздоровлення за 2004-2008 роки, забезпечення проведення платежів, -
Позивач 13.01.2009 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області (УПСЗН), Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (ГУ ДКУ) про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити недоплачену допомогу на оздоровлення за 2004-2008 роки, забезпечення проведення платежів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) - категорія 1 та інвалідом 3-ої групи, перебуває на обліку в УПСЗН, на підставі ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991року №796-Х11 він має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Ч.1 ст.95 КЗОТ України передбачено, що мінімальна заробітна плата - це законодавче встановлений розмір заробітної плати, державна соціальна гарантія. Її розмір встановлюється виключно законами України і є обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, що передбачено ч.1,2 ст.19 ЗУ «Про Державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії». Вважає, що відповідно до ст.48 вказаного Закону йому повинна бути нарахована і виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат із розрахунку мінімальної заробітної плати на момент здійснення виплат. УПСЗН виплатило йому за 2004 рік - 21грн.50коп., за 2005-2008 роки по 90грн. у відповідності до ПКМУ№836 від 26.07.1996 року та №562 від 12.07.2005 року, і доплатити різницю відмовляється, чим порушує ст.48 Закону №796-Х11 та рішення Конституційного суду України від 9.07.2007 року №2-рп/2007. З урахуванням допомоги на оздоровлення, яка була йому виплачена, до виплати за 2004-2008 роки йому належить 7636грн.50коп.
Згідно із ст.63 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією здійснюється за рахунок державного бюджету, Положенням «Про державне казначейство» передбачено, що основними завданнями казначейства є забезпечення казначейського обслуговування і розрахунково-касове обслуговування одержувачів бюджетних коштів, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведенні платежів, тому позивач вважає, що ГУ ДКУ після надання УПСЗН відповідних розрахунків зобов'язане здійснити відповідне забезпечення і обслуговування виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Позивач просить визнати не чинними (протиправними) рішення (дії) УПСЗН при визначенні суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки, такими, що не відповідають нормам ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов'язати УПСЗН здійснити йому доплату щорічної допомоги на оздоровлення: за 2004-2008роки в розмірі 7636грн.50коп. Зобов'язати ГУ ДКУ забезпечити казначейське обслуговування УПСЗН та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведенні йому вказаних платежів в сумі 7636грн.50коп. (а.с.1-4).
Позивач до судового засідання подав до суду заяву, в якій вказав, що вимоги підтримує повністю, просив справу розглянути без його присутності (а.с.32).
Представник третьої особи ГУ ДКУ, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.19).
Представник відповідача УПСЗН позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має 1 категорію і йому встановлена 3 група інвалідності, тому згідно із ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мав право у 2004-2008 роки на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Але застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (КМУ), рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади. Обов'язковість виконання постанов і розпоряджень КМУ закріплена статтею 117 Конституції України. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією вказаного Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. ПКМУ № 987 від 20.06.2000 р. «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансуються з Фонду, затверджуються ЗУ Про державний бюджет на відповідний рік. Виходячи із фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому ПКМУ № 836 від 26.07.1996р., ПКМУ №562 від 12.07.2005р.
Позивачу не може бути виплачена допомога у розмірі, якому він вимагає, такі суми не закладені у бюджет, відсутні кошти у держави на задоволення вимог позивача. Вважає дії УПСЗН при призначенні та виплаті позивачу компенсації на оздоровлення правомірними і просить позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити
Вислухавши позивача, представника відповідача УПСЗН, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має 1 категорію (а.с.12), з 01.01.2002 року довічно позивачко видано пенсійне посвідчення та призначена пенсія у зв'язку з 3 групою захворювання, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с.10). 26.03.2001р. висновком МСЕК при повторному огляді позивача йому була встановлена третя група інвалідності безстроково (а.с.13). Згідно із довідкою УПСЗН позивач перебуває на обліку в УПСЗН, отримує щорічну допомогу на оздоровлення на підставі ПКМУ № 836 від 26.07.1996р., ПКМУ від 12.07.2005р. №562, він отримав: за 2004р. 23.06.2005р.-21грн.50коп., за 2005р. 23.12.2005р.-90грн., за 2006р. 31.10.2006р-90грн., за 2007р. 01.08.2007р.-90грн., за 2008р. 21.11.2008р.-90грн. (а.с.8,37). Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області утворюються рішенням міської ради, є підконтрольним та підзвітним міській раді, є юридичною особою (а.с.24-28).
У письмових запереченнях до даного позову представник ГУ ДКУ вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивач посилається на ПКМУ від 21.12.2005р. №1232 «Положення про Державне казначейство України» та просить зобов'язати ГУ ДКУ забезпечити розрахунково-касове обслуговування УПСЗН, але згідно із п.3 вказаної постанови органи державного казначейства України проводять розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі наданих платіжних документів та зареєстрованих зобов'язань, в межах своїх повноважень здійснюють контрольні функції. Також здійснення розрахунково-касового обслуговування УПСЗН передбачено договором на розрахунково-касове обслуговування, укладеним між управлінням Державного казначейства у м.Торезі ГУ ДКУ та УПСЗН. Обслуговування розпорядників бюджетних коштів здійснюється у порядку, встановленому ст.48,51 Бюджетного кодексу України, тобто здійснення платежів з рахунків УПСЗН можливо лише при наданні ним до ГУ ДКУ платіжних доручень. ГУ ДКУ не наділені повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та документів, необхідних для здійснення розрахунково-касового обслуговування. Потреби в зобов'язанні ГУ ДКУ виконувати завдання, які вже покладенні на ГУ ДКУ ПКМУ 21.12.2005р. №1232 - немає. ГУ ДКУ не знаходиться з позивачем у правовідносинах, своїми діями або бездіяльністю не порушувало законних прав та інтересів позивача. Просить у позовних вимогах до ГУ ДКУ відмовити (а.с.21,22).
Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991року №796-Х11 у абзаці 3 частині 4 статті 48 передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 та 2 групи у розмірі п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - чотири мінімальні заробітні плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановами КМУ від 26.07.1996р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” установлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, зокрема для категорії 2 - 26грн.70коп., для 1 категорії інвалідів 3 групи - 21 грн.50 коп. (за грошовою реформою 1996 року), а, починаючи з 2005 р. в розмірі 90 грн. В цих постановах закріплено конкретні розмірі допомоги, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом.
УПСЗН виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у таких розмірах:
- за 2004 рік у сумі 21грн.50коп. виплачено 23.06.2005 року,
- за 2005рік у сумі 90грн. виплачено 23.12.2005 року,
- за 2006 рік у сумі 90грн. виплачено 31.10.2006 року,
- за 2007 рік у сумі 90грн. виплачено 01.08.2007 року (а.с.8),
- за 2008 рік у сумі 90грн. виплачено 21.11.2008 року (а.с.37).
Мінімальна заробітна плата за вказані періоди складає:
- на 23.06.2005 року - 290грн. (ст.83 «Про державний бюджет на 2005 рік»),
- на 23.12.2005 року - 332грн. (ст.83 «Про державний бюджет на 2005 рік»),
- на 31.10.2006 року - 375грн. (ст.82 «Про державний бюджет на 2006 рік»),
- на 27.08.2007 року - 440грн. (ст.76 «Про державний бюджет на 2007 рік»);
- на 21.11.2008 року - 545грн. (ст.59 «Про державний бюджет на 2008 рік»);
Відповідно до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” недоплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення складає:
- за 2004 рік - 290грн.х4-21,50грн.=1138грн.50коп.,
- за 2005 рік - 332грн.х4-90грн.=1238грн.,
- за 2006 рік - 375грн.х4-90грн.=1410грн.,
- за 2007 рік - 440грн.х4-90грн.=1670грн.,
- за 2008 рік - 545грн.х4-90грн.=2090грн.
Сума недоплати за 2004-2008 роки за розрахунком позивача складе 7546грн.50коп.
Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній и культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч.1 ст.9 Конституції України).
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.1ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм ст.48 ЗУ вказаного Закону від 28.02.1991року №796-Х11.
Відповідач УПСЗН є суб'єктом владних повноважень, у позові ставиться питання, яке відноситься до сфери публічно-правових відносин; тому відповідно до ст.2,17 КАСУ даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Постанови та інші нормативно-правові акти готуються на підставі Законів, актів чи доручень Президента України, актів КМУ, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра (пункт 10 розділу У1 Тимчасового регламенту КМУ від 05.06.2000 року №915).
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році ПКМУ №836 від 26.07.1996р. розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, тільки був змінений ПКМУ №562 від 12.07.2005р., він не відповідає розміру, встановленому іншими законами. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати згідно із вказаними ЗУ “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, “Про Державний бюджет України на 2008 рік” регулярно зростав кожний наступний рік і протягом року. При цьому вказані закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 Закону №796-Х11.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, звуження змісту та обсягу прав людини не допускається, і виходячи із принципу адміністративного судочинства - верховенства права та загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, якими є Постанови КМУ, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.48 Закону №796-Х11 та статті законів, якими передбачені мінімальний розмір заробітної плати, а не ПКМУ від 26.07.1996р. №836, від 12.07.2005р. № 562.
Відповідно до ч.4ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому суд вважає необхідним визнати дії УПСЗН щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в розмірі, меншому від чотирьох мінімальних заробітних плат, неправомірними.
За таких обставин та з урахуванням спеціального Закону №796-Х11, Торезьке УПСЗН Донецької області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Позивачем було дотримано умови отримання вказаної допомоги - на законних підставах він перебуває на обліку у відповідача, тому він має законні сподівання на отримання зазначених Законом коштів.
Суд оцінює посилання представника відповідача на те, що Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки виключають можливість застосування встановлених в цих Законах розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-Х11 як таке, що не ґрунтується на законі і є безпідставним. Зі змісту Законів, які визначали розмір мінімальної заробітної плати не вбачається обмежень щодо можливості застосування цього розміру з метою реалізації норми ст.48 Закону №796-Х11.
Суд також критично оцінює ствердження відповідача про те, що для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-Х11, необхідно застосовувати ПКМУ від 26.07.1996р. № 836 та від 12.07.2005р. № 562. В цих постановах закріплено конкретні розмірі допомоги, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законом. Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-Х11 зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, у тому числі допомоги на оздоровлення. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, якими є ПКМУ від 26.07.1996р. № 836 та від 12.07.2005р. № 562. У Законі №796-Х11 викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя, здоров'я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого ЗУ №796-Х11, є безпідставним. Тому при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосовувати вказані ПКМУ не можна.
Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не можуть бути прийняті до уваги.
Щодо позовних вимог, що стосуються щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, суд виходить з того, що згідно із п.37 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2006 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців 2,3,4,5,6 та 7 частини першої, частини третьої, абзаців 2,3,4,5,6,7 частини четвертої та частини 7 статті 48 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначена правова норма була чинною на час виникнення спірних правовідносин та є чинною і на час розгляду справи в суді. Тому відповідач УПСЗН правомірно здійснив нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві за 2006 рік в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі 90 грн. За наведених обставин у задоволенні вимог у цій частині слід відмовити.
Поряд з тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України постановлено рішення №6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п.30 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006 року. Конституційний Суд України відзначив, що положеннями ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбаченими іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Викладене свідчить, що відповідач зобов'язаний виплатити розмір спірної допомоги позивачу за 2007 рік у відповідності до ст.48 ЗУ №796-Х11, а саме у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.
Проте ст.73 ЗУ „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” КМУ надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.
Суд вважає, що зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 11 ЗУ від 28.12.2007р. №107-У1 до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008. Викладене свідчить, що відповідач зобов'язаний виплатити розмір спірної допомоги позивачу за 2008 рік у відповідності до ст.48 ЗУ №796-Х11, у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.
Враховуючи усе викладене, суд вважає. що позивач має право отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2007,2008 роки в розмірі: 1138грн.50коп. (за 2004 рік)+1238грн. (за 2005 рік)+1670грн. (за 2007 рік) +2090грн. (за 2008 рік)=6136грн.50коп..
У іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання ГУ ДКУ забезпечити казначейське обслуговування УПСЗ, а саме касове обслуговування УПСЗН та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведення платежів на виплату йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Позивач не надав доказів порушення його прав та інтересів з боку ГУ ДКУ. Відповідно до Типового Положення про Головне управління державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі основним завданням ГУ є: забезпечення казначейського обслуговування Державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язанням; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства: ведення бухгалтерського обліку і складання звітності при виконанні державного і місцевого бюджетів. Отже вимоги позивача щодо зобов'язання ГУ ДКУ забезпечити казначейське обслуговування УПСЗН, а саме розрахунково-касове обслуговування УПСЗН та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведенні платежів на виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки прямо передбачені законодавством України і на теперішній час не порушені, тому у суду відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень), який би можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Керуючись: ст.22 «Загальної Декларації прав людини», ст.8,9,16,19,22,46,50,55 Конституції України, ст.1,13,48,62,63,70 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р., ЗУ «Про Державний бюджет на 2004 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2005 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік», ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99, 100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити недоплачену допомогу на оздоровлення за 2004-2008 роки - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2004, 2005, 2007, 2008 роки.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення: за 2004 рік в розмірі 1138грн.50коп., за 2005 рік - 1238грн., за 2007 рік - 1670грн., за 2008 рік - 2090грн.50коп., всього 6136грн.50грн.
У інших позовних вимогах відмовити.
Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 лютого 2008 року в присутності представника УПСЗН.
Постанова буде виготовлена в повному обсязі 13 лютого 2008 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Т.В. СТРІЖАКОВА