Справа № 2-а-26/ 2009р
26 січня 2009 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Алфьорова Т.М.; при секретарі - Савченко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради, 3-тя особа Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про визнання неправомірними дій відповідача - суб'єкта владних повноважень, щодо відмови у призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та спонукання до виконання певних дій.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо відмови у призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в розмірі не меншому прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної соціально-демографічної групи населення, зобов'язати відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірі не меншому прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену разову допомогу, пов'язану з народженням дитини до розміру, встановленому статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням», ( даліє Закон України …) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку до розміру, встановленого статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням» з моменту виникнення права на зазначені виплати.
Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_2 та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. У зв'язку з тим, що вона є застрахованою особою зазначена допомога повинна нараховуватися згідно розміру, встановленому статтею 43 вказаного Закону, але відповідач став нараховувати допомогу по догляду за дитиною в розмірі що дорівнює різниці між 50%прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що складає 130 грн.
Відповідно до розрахунку, здійсненого нею, розмір недоплаченої допомоги по догляду за дитиною за період з лютого 2008 року до грудня 2008 року складається у розмірі 5139,97 гривень, з урахуванням виплаченої допомоги. Розрахунок здійснений на підставі розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Крім цього, в січні 2008 року згідно її заяви відповідачем була призначена допомога при народженні дитини. Це передбачено ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням» Розмір допомоги надається у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак їй нарахували суму 8500 грн., заміст 12836,80 грн. Одноразово виплачено 3400 грн. і остання сума протягом 12 місяців. Прожитковий мінімум на момент народження дитини складав 568 грн., сума недоплати - 4336,8 грн. Відповідач відмовився добровільно сплатити ці суми, посилаючись на ЗУ « Про державний бюджет України за 2007 р.» та за 2008 р., але цими законами порушуються її права. Враховуючи наведене, позивачка ОСОБА_1 просить вказані суми зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, визнавши дії Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у Харкові ради в зв'язку з відмовою у виплаті допомоги за дитиною до трьох років у розмірі не менш прожиткового мінімуму - неправомірними і зобов'язати відповідача сплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до 10.12.2010 року не менш прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради Харкові ОСОБА_3, яка діяла за довіреністю, в судовому засіданні проти позову заперечувала., посилаючись на те, що дії Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради Харкові є правомірними , так як вони є розпорядниками бюджетних коштів у частині субвенцій з виконання державних програм соціального захисту населення щодо призначення допомоги сім'ям з дітьми, тобто є учасником бюджетного процесу , діяльність якого регламентується Бюджетним кодексом України, а тому беруть зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених затвердженим кошторисом.
Фінансування витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням» було покладено на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Представник також заявив, що з 2008 року на застрахованих осіб поширюється дія Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», що дає підставу відповідачу нараховувати допомогу у розмірі, передбаченому статтею 15 зазначеного закону, а не ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням».
ОСОБА_1 згідно її заяви від ІНФОРМАЦІЯ_2 були призначені такі виді соціальної допомоги.; допомога при народженні дитини з 01.12.07р. по 31.12.07 р. -3400 грн., з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. - 425 грн. щомісяця. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3 - річного віку з 04.02.08 р. по 10.12.2010 року -130 грн. щомісяця. Такий порядок передбачений ЗУ « Про державну допомогу сім'ям з дітьми. Згідно з абз. 4 ст. 1 Закону порядок призначення та виплати державної допомоги встановлюється КМ України. Постановою КМ України від 27.12.01р. № 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми. Позивачці була призначена допомога згідно встановленого порядку. Абзацом 2 ч.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» встановлено, що допомога при народження дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом в розмірі 8500 грн. Виплата здійснюється одноразово 3400 грн. і щомісяця протягом 12 місяців по 425,00 грн. Вказаний пункт закону не визнано неконституційним. Допомога до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого ЗУ « Про державний бюджет України на 2008 р.»
Представник 3-ї особи Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засіданні не з'явився і надав заяву про слухання справи в його відсутність.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами про надання соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ, який у 2007 та 2008 роках суттєво змінювався Законами України «Про державний бюджет на 2007рік» та “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Приймаючи до уваги, що деякі зміни були визнані неконституційними, суд керується нормами Закону в тій редакції, в якій вони регулювали правовідносини між позивачем та відповідачем з урахуванням їх конституційності.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 42 зазначеного Закону України - право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена норма закону введена в дію з 01 січня 2002 року Законом України від 11.01.2001 року № 2213-ІІІ.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має неповнолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції.
Судом встановлено, що наказом голови ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 надана відпустка по догляду за дитиною до трьох років з ІНФОРМАЦІЯ_4.
Таким чином, позивач являючись матір'ю дитини, яка не досягла трирічного віку, з яким вона разом проживає та якого вона фактично доглядає, являючись також застрахованою особою, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається застрахованій особі у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення їй вказаної соціальної допомоги і їй була призначена допомога з 04.02.08 р. по 10.12.2010 р. у розмірі 130 грн. щомісяця.
Позивач ОСОБА_1 просить провести розрахунок допомоги на підставі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з чим суд не може погодитися так як це законом не передбачено та є необґрунтованим.
Судом встановлено, що ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" прямо зазначено, що допомога виплачується у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107 -VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” на 2008 рік затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі , з 1 січня - 592 гривні, з 1 квітня - 605 гривень, з 1 липня - 607 гривень, з 1 жовтня - 626 гривень.
Судом встановлено, що позивачка звернулася до Управління ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і така допомога нарахована з 04.02.2008 р.. та виплачена у розмірі 116,55 грн., а з березня 2008 року по 130 грн.
Позивачці сплатили за період з лютого 2008 року по листопад включно суму 1286, 55грн.. Суд вважає, що їй повинні призначити цю допомогу згідно затвердженого прожиткового мінімуму у розмірах, вказаних у ст. 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”
ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення з заявою про проведення перерахунку та виплати недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням», але відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 за результатами розгляду звернення відмовив провести такий перерахунок, посилався на Закон України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" .
Відповідно до пункту 25 Розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" у назві і тексті Закону слова "народженням та" виключено; стаття 43 Закону виключена та фактично скасована можливість отримання на підставі зазначеного Закону застрахованими особами допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до підпункту 7 пункту 23 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину першу статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладена в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".
Згідно з п. 22 «Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога виплачується в розмірі, рівному різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 гривень.
З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13, Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції..
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Частиною 1 ст. 5 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, вимога позивача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.
Таким чином, будь-які закони та нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Постанова КМ України від 11 січня 2007 року № 13, Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 мають відповідати вимогам Конституції та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Враховуючи, що позивач має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Скасування Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” соціальної гарантій застрахованим особам отримувати допомогу в порядку та розмірах, встановлених статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", встановлення Постановою КМ України від 27.12.2001 р. № 1751 розміру виплат допомоги по догляду за дитиною в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом.
Скасування права застрахованих осіб на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку пунктом 25 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, розповсюдження на зазначених осіб статті 15 Закону України «Про державну допомогу дітям війни», пункту 22 «Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого Постановою КМ України від 27.12.2001 року № 1751 призвело до звуження обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування застрахованих осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку. .
Враховуючи викладене Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 “У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 25 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Суд враховує, що відповідно до пунктів 6, 7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначені розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а не положеннями Законів України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними.
Аналізуючи можливість застосування до порядку та розміру виплати у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» суд виходить з наступного.
До 01.01.2008 року на осіб, застрахованих в системі державного соціального страхування, які мали право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", розповсюджувалася без виключень дія зазначеного Закону щодо встановлення підстав, розміру та порядку виплати допомоги.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в назві та тексті Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено право на отримання застрахованими особами зазначеної допомоги, та виключені статті 42 та 43, які передбачали порядок та розміри виплати зазначеної соціальної гарантії.
В свою чергу Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з якої було виключено слово незастрахованим. За думкою представника відповідача такі зміни стали підставою розповсюдження дії статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» як на застрахованих осіб, так і на незастрахованих в системі державного соціального страхування.
Але Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року всі зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" були визнані неконституційними та їх дія на 2008 рік була повністю поновлена.
Приймаючи до уваги, що на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюються статтями 41,43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Як вже зазначалося, згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Керуючись зазначеними принципами права, суд встановлює, що до правовідносин, які складаються з приводу нарахування та виплаті у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно застосовувати положення саме Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Судом встановлено, що зазначений Закон є спеціальним для регулювання зазначених відносин для застрахованих осіб, ніж Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Більш того, виключення зі статей 13, 15 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» слова «незастрахованих», визначило цей Закон загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам. Приймаючи до уваги, що спеціальним законом визначені інші умови, порядок та розмірі виплат допомоги для застрахованих осіб, суд вважає, що в цьому випадку необхідно керуватися саме нормами спеціального закону, тобто Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Крім того, суд також зазначає, що закони про Державний бюджет на певний рік не можуть будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, що стосується також і внесення змін стосовно порядку, підстав та розмірів виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, про що зазначено в Рішенні Конституційного суду від 22.05.2008 року, норми якого являються преюдиціальними для судів загальної юрисдикції.
Судом також враховано, вже після визнання неконституційними скасування статей 42, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Законом України № 309-VІ від 03.06.2008 року були внесені зміни до зазначеного вище Закону, але такі зміни не торкалися прав застрахованих осіб на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, і після внесення змін 03.06.2008 року застраховані особи як і раніше отримали право на допомогу саме на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Суд також зазначає, що взагалі залишилися незмінними права на отримання застрахованими особами державного соціального страхування у зв'язку з витратами, зумовленими народженням.
Все викладене, спростовує доводи представника відповідача, що у 2008 р. на вказану виплату позивачу розповсюджувалися дія виключно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Приймаючи до уваги, що зміни, внесені до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» на виконання п.25 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”від 28.12.2007 року № 107 -VI, який визнано неконституційним, вищевказана Постанова також суперечить статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вище юридичну силу, тому суд вважає необхідним застосовувати Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Пунктом 4 ч.1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" передбачено, що джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування також є асигнування із Державного бюджету України.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 р. від 19.12.2006 р. допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Таким чином, судом встановлено, що з 01.01.2007 року вказана допомога з Державного бюджету України, що виключає можливість здійснення таких виплат за рахунок Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати у майбутньому допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних осіб, не підлягають задоволенню. Приймаючи до уваги, що права позивача стосовно цього питання не порушені, оскільки позивач у судовому засіданні не навів таких доказів, а також, що порядок та підстави нарахування допомоги можуть бути змінені законодавством, суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє, як визначення обов'язку суб'єкта владних повноважень здійснювати виплати лише у конкретному розмірі.
Позивачу ОСОБА_1 на підставі її заяви від ІНФОРМАЦІЯ_2 була призначена соціальна допомога при народженні дитини у розмірі 8500 грн., а саме з 01.12.2007 року по 31.12.07 р. - 3400 грн.; з 01.01.2008 року по 31.12.08 р. щомісяця 425, 00 грн. Вказані суми позивачем отримані своєчасно.
Абзацом 2 ч.56 Закону України «Про державний бюджети України на 2007 р.» встановлено, що допомога при народження дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом в розмірі 8500 грн. Виплата здійснюється одноразово 3400 грн. решта - протягом 12 місяців по 425,00 грн. щомісяця. Вказаний пункт закону рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р. не визнаний неконституційним. Не конституційним визнаний п. 7 ст.71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст.ст. 41.43 Закону України « Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням» тільки щодо встановлення розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а ні виплати допомоги при народженні дитини, тому суд вважає, що ця допомога призначена ОСОБА_1 правильно і згідно з чинним законодавством.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Враховуючи вищевикладене та наведені вище положення рішення Конституційного Суду України, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку у розмірах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача в частині визнання дія відповідача незаконними, що порушують її конституційні права, підлягають задоволенню.
Згідно з п. 1, ч. 2, ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, а також про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до п. 2 ч. З ст. 105 КУП України Адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відмова Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради у призначенні позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до ст.. 43 Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" і зобов'язує Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради призначити позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за період з 04.02. 2008 р. по 01.12.2008р. у розмірі встановленому цим законом - а саме прожиткового мінімуму.
Враховуючи, що відповідно до Положення про обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахування та виплати соціальних допоміг здійснює Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради суд покладає обов'язок на відповідача перерахувати 3-й особі недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за період з 04. 02. 2008 р. по 01.12.2008р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18, 160, 161, 162, 167 КАС України, ст.ст. .46, 48, 64, п.1 ч.1 ст.92 Конституції України, ч.1 ст.19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, ст.56, Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст.43 Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням «суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради, 3-тя особа Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про визнання неправомірними дій відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо відмови у призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та спонукання до виконання певних дій задовольнити частково.
Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради у призначенні ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» неправомірною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради призначити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за період з 04.02.2008 року по грудень 2008 року відповідно до вимог ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та перерахувати її Харківському обласному центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат для здійснення нарахувань та виплат ОСОБА_1
В решті позивних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційного адміністративного суду, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Суддя