Справа № 2-38/09
10 лютого 2009 року Великобурлуцький районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Нестайка Ю.В.
з участю: секретаря судового засідання - Капленко А.В.
представника позивача - ОСОБА_1.
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування грошової компенсації за спричинення моральної шкоди,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування грошової компенсації за спричинення моральної шкоди у розмірі 1699 грн., посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок зіткнення автомобілів ВАЗ 2121 під керуванням його батька ОСОБА_5 з автомобілем ВАЗ 2105 під керуванням ОСОБА_6, власником якого є ОСОБА_4. Він знаходився у салоні автомобіля ВАЗ 2121 і внаслідок ДТП зазнав моральних страждань.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, зазначивши, що моральна шкода полягає в тому, що сестрі ОСОБА_3 та його батьку була завдано матеріальної шкоди пошкодженням належного сестрі автомобіля, він особисто відчув фізичний біль та зазнав переляку.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши, що ОСОБА_4. не вчиняла ніяких дій, які б могли призвести до моральних переживань позивача. Винним у ДТП є батько позивача, якого засуджено за вчинення злочину. Син позивачки ОСОБА_6 внаслідок ДТП став інвалідом першої групи, визнаний недієздатним. Позивачем не надано абсолютно ніяких доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлені обставини справи та визначено відповідно до них правовідносини.
З вироку Великобурлуцького районного суду Харківської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на автошляху с.Приколотне-с.Куріньки Великобурлуцького р-ну Харківської області сталося зіткнення автомобіля ВАЗ-2121, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, із автомобілем ВАЗ-2105, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження. За цим вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (т.1 а.с. 38-40).
Сторони визнали факти, що ОСОБА_6 внаслідок ДТП став інвалідом першої групи і визнаний недієздатним, а ОСОБА_4. призначена його опікуном.
Згідно з ст. 4401 ЦК України (1963 року), який був чинним станом на 26.01.2003 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила її законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Відповідно до ст. 450 ЦК України (1963 року) організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів тощо), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Позивачем і його представником не надано жодного доказу ні на підтвердження факту вчинення відповідачем діянь, якими могла б бути завдана моральна шкода позивачеві, ні на підтвердження самого факту заподіяння позивачеві моральної шкоди.
Судовим вироком винним у вчиненні ДТП визнано батька позивача, який керував автомобілем ВАЗ 2121, в якому під час ДТП перебував позивач.
Автомобілем ВАЗ 2105 на законних підставах керував ОСОБА_6, а тому вимога до ОСОБА_4 як до власника автомобіля ВАЗ 2105 взагалі є безпідставною.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4401, 450 ЦК України (1963 року), ст.ст. 10, 11,209, 212-215 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 12 лютого 2009 року
Суддя Ю.В. Нестайко