Справа № 2-109/2009 року
20 січня 2009 року Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Нестерцової Н.В. секретаря Онацької В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Змієві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування компенсації моральної шкоди,
08 жовтня 2008 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 1682 грн.
У позові він вказав, що 2000 році відповідач взяв у нього в борг грошові кошти в сумі 6105 грн. , які не повертав до 2003 року.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01.10.2003 року з ОСОБА_2 було стягнуто суму боргу.
Відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій, в тому числі, він стверджував, що він написав розписку про позику під фізичним тиском.
Апеляційним судом Харківської області перевірялись доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, однак не знайшли свого об'єктивного підтвердження і рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01.10.2003 року набрало законної сили.
11 березня 2004 року відповідач звернувся до райвідділу міліції із заявою, в якій повідомив про факт написання ним розписки про борг під погрозою застосування відносно нього фізичної сили. Крім того, зазначив, що обставини оформлення розписки про позику стосувались конфліктної ситуації, яка виникла в період придбання та реєстрації автомобіля «Мазда-626».
ОСОБА_1 вказав, що у зв'язку з перевіркою заяви ОСОБА_2, його викликали до міліції, де він давав свої пояснення.
По результатам перевірки заяви ОСОБА_2 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за п.2 ст. 6 КПК України.
29 травня 2006 року Верховним Судом України було відхилено касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01.10.2003 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09.03.2004 року.
Рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 не виконано, відповідач гроші не повернув.
В червні 2008 року ОСОБА_2 знову звернувся до Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області із заявою про застосування відносно нього фізичного впливу та погроз застосування фізичного впливу відносно нього та його неповнолітніх дочок в 2000 році при написанні розписки про позику.
Позивач зазначив, що ОСОБА_2 приховав від міліції той факт, що за такою ж заявою було винесено мотивовану постанову і підстав для порушення кримінальної справи не встановлено.
2
На перевірку заяви ОСОБА_2, ст. дільничним інспектором міліції Нащанським Ю.В. знову проводилась перевірка, в ході якої повторно опитувались громадяни з приводу спричинення відповідачу тілесних ушкоджень, застосування фізичного впливу та погроз застосувати фізичну силу відносно нього та його неповнолітніх дочок.
В цьому позивач вбачає порушення його прав, коли ОСОБА_2 в заявах до міліції, які потім перевіряються шляхом опитування громадян із зазначених обставин, розповсюджує про нього негативну інформацію, яка не відповідає дійсності та принижує його честь та гідність.
21 червня 2008 року ст. ДІМ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області Нащанським Ю.В. було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за п. 2 ст. 6 КПК України.
Після проведення додаткової перевірки у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 було відмовлено повторно.
ОСОБА_1 вказав, що є немолодою людиною з доброю репутацію, обраний депутатом Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області, і тому дії відповідача вважає такими, що наносять шкоди його діловій репутації, ганьблять честь та гідність, спричиняють значні моральні страждання за необхідності протягом тривалого часу безпідставно, витрачаючи час та кошти на проїзд, приїжджати до міліції для дачі пояснень з приводу обставин, на які посилається відповідач, замість того, що виконати рішення суду та повернути гроші.
Позивач зазначив, що обставини навколо невиконання рішення суду, неодноразові нічим не підтвердженні заяви ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності за погрози фізичною розправою, необхідність виправдовуватись та доводити невинуватість, створюють напружену обстановку в сім'ї від чого він морально страждає.
ОСОБА_1 просить суд зобов'язати ОСОБА_2 принести йому вибачення в усній формі за поширені ним недостовірні відомості про застосуванням до нього та його неповнолітніх дочок погроз застосування фізичної сили як спосіб примусу написання розписки про борг в 2000 році та стягнути з відповідача 1682 грн. компенсації моральної шкоди за спричиненні душевні страждання.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 наполягали на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
ОСОБА_1 вказав, що враховуючи те, що рішення про стягнення з відповідача боргу набрало законної сили, знаходиться на виконанні, конфлікт з ОСОБА_2 вичерпано.
Однак, знову звертається до міліції, суду із заявами, в яких поширює недостовірну інформацію про нього, що вважає неприпустимим та неможливим.
ОСОБА_1 пояснив, що є релігійною людиною, батьком, і ніколи не дозволив би собі погрожувати неповнолітнім дочкам відповідача, як на те посилаються в заяві 2008 року ОСОБА_2
Позивач стверджував, що його намагання залагодити конфлікт з ОСОБА_2 за умови принесення йому ним вибачень, не знайшли розуміння з боку відповідача.
Тому, він наполягає на задоволенні позову.
Відповідач позов не визнав.
Він вказав, що в 2000 році під тиском та за погроз з боку ОСОБА_1 відносно нього та його дочок, написав боргову розписку відповідно до якої, судом з нього на користь позивача було стягнуто 6105 грн.
ОСОБА_2 пояснив, що рішення Зміївського районного суду Харківської області, апеляційного суду Харківської області та Верховного Суду України про стягнення з нього суми боргу, в подальшому, індексації є незаконними, оскільки розписка про існування
3
боргу, була написана ним під тиском, в тому числі, шляхом погроз з боку ОСОБА_1., який погрожував особисто йому та його неповнолітнім дочкам.
Відповідач не заперечував проти того, що звернення із заявами до міліції в 2004 році, в 2008 році пов'язано з тим, що позивач наполягав на виконанні рішення суду про стягнення боргу та ставив питання щодо стягнення індексації суми неповернутого боргу.
Крім своїх тверджень, ОСОБА_2 не зазначив доказів, які б підтверджували поширену ним інформацію.
ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1., заперечував проти мирного урегулювання спору.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухав пояснення сторін, дослідив надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 1 жовтня 2003 року рішенням Зміївського районного суду Харківської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. було стягнуто 6105 грн. боргу відповідно до розписки.
Суд дійшов висновку про те, що твердження відповідача про написання боргової розписки під тиском не знайшли свого підтвердження, (а.с. 7)
Відповідно до ухвали судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2004 року, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 1 жовтня 2003 року залишено без змін.
Судова колегія дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 не доведений факт написання розписки під тиском. ( а.с. 8)
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Верховного Суду України від 29 травня 2006 року, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 1 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2004 року за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2 залишено без змін, (а.с. 10)
Відповідач ОСОБА_2 12 червня 2008 року звернувся до міліції із заявою про притягнення ОСОБА_1. до кримінальної відповідальності, який під фізичним та моральним тиском примусив його написати боргову розписку, що стало підставою постановления судових рішень.
Безпосередньо, ОСОБА_2 у заяві від 12 червня 2008 року вказав, що ОСОБА_1 "погрожував скупати його в річці та спричинити шкоду його неповнолітнім дочкам", що було сприйнято ним як погрози фізичної розправи, внаслідок чого і була написана боргова розписка, (а. 2 відмовного матеріалу № 1439/2008 р.)
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 2 жовтня 2008 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Зміївського районного суду Харківської області від 1 жовтня 2003 року відмовлено.
При розгляді заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за ново виявленими обставинами, він також посилався на застосування до нього ОСОБА_1 погроз фізичної розправи.
Відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі, що є її особистим немайновим правом.
Згідно до ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Статтею ст. 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Встановлено, що ОСОБА_2 виклав у заяві відомості - словесні погрози зі сторони ОСОБА_1., внаслідок чого, він взяв на себе зобов'язання, які не повинен був виконувати.
Відповідно до діючого законодавства, під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів
4
масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.
До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Відповідно діючого законодавства, ОСОБА_2, який поширив негативну інформацію відносно ОСОБА_1. повинен довести її правдивість.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження поширеної інформації відносно ОСОБА_1., а тому вона визнається недостовірною.
З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 поширив недостовірну та негативну інформацію, яка порочить честь та гідність ОСОБА_1. шляхом викладення їх у заяві про притягнення його до кримінальної справи від 12.06.2008 року, зверненої до Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які знаходились разом, зі сторонами в 2000 році до, під час та після написання розписки про борг, спростували твердження ОСОБА_2
Відповідно до ч.2 ст. 276 ЦК України, при вирішенні питання щодо поновлення особистого немайнового права, суд може постановити рішення про відшкодування моральної шкоди.
Розгляд заяви ОСОБА_2 про злочин, в тому числі й відносно ОСОБА_1., який за твердженнями заявника допустив протиправні дії, спричинили душевні страждання позивача, що виразилось у необхідності протягом тривалого часу давати пояснення, доводити свою непричетність до викладеного відповідачем та повідомленого ним протягом перевірок.
Суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_1. права на отримання компенсації моральної шкоди, оскільки у зв'язку з викладенням ОСОБА_2 недостовірних відомостей, той морально страждав.
Однак, при визначенні розміру компенсації, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині з урахуванням конкретної ситуації.
Суд не вбачає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1. в частині примусового обов'язку відповідача принести вибачення, тому в цій частині позову необхідно відмовити.
Судові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 297 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1. - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 500 (п'ятсот) грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 грн. судових витрат по оплаті судового збору та 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення, а всього 24 (двадцять чотири) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення.
5
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений законом, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.