№ 2-9 2009 p.
14 січня 2009 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді Мар'єнко Л.М.
при секретарі: Голубєвій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про реальний поділ прибудови до будинку та гаражу, зазначивши, що він на праві власності володіє 31/50 частинами житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 18 липня 1997 року. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2006 року за відповідачем по справі, яка є колишньою дружиною позивача, було визнано право власності на 1/2 частину прибудови до 31/50 будинку та 1/2 частину гаражу. Незважаючи на те, що будинок належить позивачеві, він посилається, що не має можливості поживати у будинку, оскільки відповідач влаштовує скандали та сварки, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутися до суду. Просив виділити йому реально 1/2 частину прибудови до 31/50 частини будинку та 1/2 частину гаражу, розташованого на території домоволодіння. Також просив виділити відповідачу 1/2 частину прибудови та 1/2 частину гаражу. У судовому засіданні уточнив позов, оскільки не має можливості розділити реально гараж та прибудову, просив суд зобов'язати відповідача відмовитися від її долі у спільній частковій власності - 1/2 частині прибудови до будинку та 1/2 частини гаражу, та прийняти компенсацію вартості цієї частки від позивача, у розмірі, визначеному у висновку судової будівельно-технічної експертизи - 31 072 грн. 50 коп., яку позивач згоден сплатити. Також просив стягнути з відповідача судові витрати за проведення судової експертизи.
Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти позову, надала суду письмові заперечення, пояснила, що до звернення з позовом до суду позивач не звертався до відповідача з будь-якими пропозиціями щодо порядку володіння та користування майном, яке є предметом спору. Щодо вимог відповідача про припинення права на спільне майно, пояснила, що вона не згодна на отримання компенсації замість частки у праві власності, оскільки таке припинення права власності спричинить їй суттєву шкоду, відповідач зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1, в якому вона є власницею частини прибудови та частини гаражу на території домоволодіння, іншого житла не має, її заробітна плата є маленькою, оскільки вона працює агентом по забезпеченню у Зміївській Центральній районній лікарні, інших доходів відповідач не має. Зазначила, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2006 року була визначена доля у майні, яка відносно придатна до проживання, тому що у прибудові відсутні необхідні комунікації -теплопостачання, водопостачання, газопостачання, водовідведення. Відповідач вважала, що вона домовиться з позивачем про порядок володіння та користування майном, і після укладення відповідної угоди вона мала намір забезпечити свою частину у спільному частковому
2
користуванні необхідними для проживання комунікаціями. На даний час, з квітня 2008 року, відповідач проживає у родичів, оскільки позивач заселив у спірний житловий будинок, власником частини прибудови до якого є відповідач, сторонніх осіб, які орендують будинок, тому проживання відповідача у прибудові неможливе. Просила відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на зазначені у письмових запереченнях на позов обставини.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, підтвердив, що відповідач зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1, проте, як пояснив позивач, вона проживає у квартирі за іншою адресою у м. Змієві Харківської області, яка придбана за гроші позивача, таким чином, позивач фактично має інше житло, і припинення права власності у прибудові до будинку та гаражі не спричинить шкоди її інтересам, проте доказів наявності у власності відповідача іншого житла немає. Підтвердив, що дійсно у спірному будинку з квітня 2008 року проживають інші особи, які орендують будинок.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 2000 року по 8 листопада 2005 року.
Відповідно до рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 жовтня
2006 року, яке відповідно до ухвали апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2007
року залишено без змін, за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя визнано право
власності на 14 частину прибудови до 31/50 житлового будинку АДРЕСА_1 та на 14 частину гаражу, розташованого на
території домоволодіння за зазначеною адресою.
Власником будинку, 1/2 частини прибудови, 14 частини гаражу за адресою: АДРЕСА_1, є позивач ОСОБА_1, згідно договору купівлі-продажу від 18 червня 1997 року, акту технічної комісії про прийняття господарчих споруд в експлуатацію від 31 травня 2005 року.
Таким чином, судом встановлено, що сторони є співвласниками прибудови до 31/50 житлового будинку АДРЕСА_1 та гаражу, розташованого на території домоволодіння за зазначеною адресою, на праві спільної часткової власності. Кожен володіє 14 частиною прибудови до житлового будинку та гаражу.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 7670/10114 від 15 грудня 2008 року, поділити гараж та прибудову до 31/50 частини будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в натурі у відповідності до розміру частки кожного з співвласників з технічної точки зору відповідно до будівельних норм та правил не надається можливим. Розмір компенсації, що належить до сплати на користь II співвласника, становить 32072 грн. 50 коп.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідач ОСОБА_2 виділу частки із спільного з позивачем майна не бажає, не згодна на отримання грошової компенсації вартості частки майна.
3
Судом встановлено, виходячи з суті уточнених позовних вимог та характеру спірних правовідносин, що фактично позивачем заявлено вимогу про припинення права на частку у спільному майні, яке передбачено ст. 365 ЦК України.
В частині 1 ст. 365 ЦК України встановлено чотири умови, за наявності яких право особи на частку у спільному майні може бути припинене. Так, припинення права особи на частку у спільному майні можливе: якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст. 60 ЦПК України, обов'язком сторін є надання доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень на позов.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7670/10114 від 15 грудня 2008 року, дослідницької частини, вбачається, що прибудова до будинку є житловою будівлею, яка складається з двох веранд літ. А2, призначення якої - допоміжне приміщення (кухня) та літ. A3, призначення якої надвірна споруда (ймовірне використання - зимовий сад), гараж відноситься до надвірних будівель та споруд.
Позивачем не надано доказів того, що спільне володіння та користування сторонами спірним майном неможливо.
З довідки КП "Зміївське БТІ" від 14 січня 2009 року за № 9 встановлено, що на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2006 року по справі № 2-171/2006 р. за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину гаражу, на 1/2 частину прибудови до АДРЕСА_1, а також на 1/2 частину нежитлового приміщення - склад по вул. Таранівське шосе, 11 в м. Змієві.
З пояснень сторін встановлено та не заперечується позивачем, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, до квітня 2008 року проживала у прибудові до будинку, співвласниками якої є сторони і яка відповідно до висновку експертизи є житловою будівлею. Іншого житла відповідач не має, що підтверджено зазначеною довідкою КП "Зміївське БТІ", позивачем доказів зворотного не надано. З квітня 2008 року відповідач не проживає у спірній прибудові до житлового будинку, оскільки позивач заселив у спірний житловий будинок інших осіб, які орендують будинок, що підтверджено позивачем у судовому засіданні.
Таким чином, судом встановлено, що припинення права власності відповідача на частку у спільному майні сторін завдасть істотної шкоди її інтересам співвласника, оскільки прибудова до житлового будинку нею використовувалася для житла, до іншого житлового приміщення у квітні 2008 році відповідач переселилася вимушено, оскільки позивач заселив у спірний житловий будинок інших осіб, які орендують будинок, у відповідача іншого житла на праві власності не має.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність вимоги позивача щодо припинення права відповідача на частку у спільному майні, оскільки відповідач не згодна на отримання грошової компенсації вартості частки майна, а також відсутні принаймні дві з чотирьох обов'язкових умов - неможливість спільного володіння і користування майном та відсутність істотної шкоди інтересам співвласника внаслідок припинення права на частку у спільному майні, за наявності яких право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду, тому вимоги позивача є необгрунтованими, через що позов не підлягає задоволенню.
4
Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 364, 365, 369 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.