ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" березня 2011 р. Справа № 2а-513/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Шварговському Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Коломийської міської дирекції
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Печеніжинський меблевий комбінат"
про стягнення заборгованості в сумі 1270,17 грн.,
08.02.2011 Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Коломийської міської дирекції (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Печеніжинський меблевий комбінат" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі - 1270,17 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що відкрите акціонерне товариство "Печеніжинський меблевий комбінат" зареєстроване як юридична особа Коломийською районною державною адміністрацією 29.03.1999 року, та зареєстроване як страхувальник у Тисменицькій міжрайонній виконавчій дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Станом на 01.01.2011 року за відповідачем рахується прострочена заборгованість по сплаті страхових внесків.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання в якому просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підставний і належний до задоволення виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є застрахована особа, страхувальник та страховик. Страхувальником відповідно до цього Закону є роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом (ст.19 Закону). А відповідно до ст.27 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно ст.21 Закону розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців осіб у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.
У ст.23 Закону передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню (ст. 30 Закону). Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
Відповідно до постанови Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду» N 16 від 26.06.2001 року Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів, кошти Фонду не включаються до Державного бюджету, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Пунктом 3.1. Інструкції передбачено, що відповідно до Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" розмір страхових внесків складає для роботодавців 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до п.4.1 Інструкції страхувальники щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. Перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.
Страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів (п.5.1 Інструкції). Не сплачені в строк страхові платежі стягуються в дохід Фонду зі страхувальника, згідно з Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р. N 1387, та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25.04.2003 р. Указані платежі можуть стягуватись із страхувальника також у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем відкритим акціонерним товариством "Печеніжинський меблевий комбінат", допущено заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі - 1270,17грн., що підтверджується копіями звітів за формою Ф4-ФССзТВП, та іншими матеріалами справи. Дана сума відповідачем самостійно задекларована, добровільно не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
В зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Печеніжинський меблевий комбінат" на користь Коломийської міської виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 1270(одну тисячу двісті сімдесят)грн. 17 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 09.03.2011 року.