ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" березня 2011 р. Справа № 2a-107/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: державної податкової інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області -ОСОБА_1
представника відповідача: приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження''-не з'явився
представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області до приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження'', третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, про стягнення податкового боргу, страхових внесків та пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої із Державного бюджету, -
Державна податкова інспекція в Снятинському районі Івано-Франківської області (надалі -позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження''(надалі -відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача -управління Державного казначейства у Снятинському районі Івано-Франківської області про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 26 297,09 грн.
Ухвалою суду від 11.02.2011 року проведено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача -управління Державного казначейства у Снятинському районі Івано-Франківської області на належну третю особу -Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області (надалі -третя особа).
02.03.2011 року в судовому засідання представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 6 773,00 грн. У зв'язку із частковою сплатою внесків просив стягнути з приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження''заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 5 350,96 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно в порушені статті 9 Закону України ''Про систему оподаткування'', статей 2, 17 Закону України ''Про плату за землю'', статей 1, 15 Закону України ''Про оренду землі'', частини 2 статті 5 Закону України ''Про фіксований сільськогосподарський податок'', пункту 2.1 розділу 2 Інструкції ''Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища'', статті 28 Кодексу України ''Про надра'', постанов Кабінету Міністрів України за №1003 від 11.09.1997 року, за №220 від 26.02.1998 року, за №1953 від 10.12.1998 року та підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''допустив заборгованість з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 1 024,23 грн., плати за землю в розмірі 2 131,69 грн., плати за користування надрами місцевого значення в розмірі 147,21 грн., збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 458, 84 грн., а також заборгованість по пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої із Державного бюджету, в розмірі 15 761,92 грн. та заборгованість по страхових внесках до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 5 350,96 грн. Загальна сума заборгованості відповідача становить 24 875,05 грн., яка ним не сплачена.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що заборгованість, яка виникла у відповідача підлягає стягненню в дохід бюджету та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги підтримала та вказала, що управління Державного казначейства у Снятинському районі Івано-Франківської області за несвоєчасне повернення відповідачем, як правонаступником селянської спілки ''Перемога'', поворотної фінансової допомоги, наданої із Державного бюджету, для використання у сільськогосподарській діяльності на підставі постанов Кабінету Міністрів України за №1003 від 11.09.1997 року, за №220 від 26.02.1998 року та за №1953 від 10.12.1998 року, за період з 1997 року по 2007 рік включно нараховано пеню в розмірі 15 761,92 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в дохід бюджету у безспірному порядку.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову відповідач не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що 30.12.1999 року Снятинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження''(свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 за № 552629 від 10.11.2006 року), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9-10).
Відповідно до пункту 1.1. Розділу І Статуту приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження'', останнє створене шляхом реорганізації селянської спілки ''Перемога'', місцезнаходження с. Підвисоке Снятинського району згідно рішення загальних зборів від 10.06.2001 року. Приватне виробничо-орендне підприємство ''Відродження''є правонаступником всіх прав і обов'язків селянської спілки ''Перемога''.
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''платники податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Виходячи з наведеного, судом зазначає, що приватне виробничо-орендне підприємство ''Відродження'' являється платником податків і зборів, в тому числі по зобов'язаннях селянської спілки ''Перемога'', та є належним відповідачем.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачам були врегульовані положеннями Законів України ''Про систему оподаткування'', ''Про плату за землю'', ''Про оренду землі'', ''Про фіксований сільськогосподарський податок'' та ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''в редакції чинній на час їх дії.
Закон України ''Про систему оподаткування''визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України ''Про систему оподаткування''платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Стаття 4 цього ж Закону визначає, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Частиною 1 статті 14 Закону України ''Про систему оподаткування''передбачено, що фіксований сільськогосподарський податок, плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), плата за користування надрами місцевого значення та збір за забруднення навколишнього середовища, віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідач у відповідності до статті 5 Закону України ''Про оренду землі'', статті 2, 5 Закону України ''Про фіксований сільськогосподарський податок'', статті 13, 28 Кодексу України ''Про надра'', пункту 2.1 розділу 2 Інструкції ''Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища''являється платником фіксованого сільськогосподарського податку, орендної плати за землю, збору за забруднення навколишнього природного середовища та користування надрами місцевого значення.
Судом встановлено, що відповідач використовує землі комунальної і державної власності та 01.02.2010 року у відповідності до статті 14 Закону України ''Про плату за землю''подав позивачу податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік, де ним розраховано суми вказаних зобов'язань в загальному розмірі 25 587,43 грн. на 2010 рік (а.с. 63-69). Дані самостійно задекларовані зобов'язання відповідач в повному обсязі не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг із плати за землю за 2010 рік становить 2 131,69 грн. (а.с. 30).
Закон України ''Про плату за землю''визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Стаття 5 Закону України ''Про плату за землю''визначає, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
У відповідності до статті 1 Закону України ''Про оренду землі'' оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У відповідності до статті 5 Закону України ''Про оренду землі'' орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 14 Закону України ''Про плату за землю''платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно статті 17 наведеного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Як з'ясовано у судовому засіданні відповідач 01.02.2010 року подав позивачу податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку за 2010 рік, де ним самостійно обчислена сума податкових зобов'язань в розмірі 10 256,00 грн. на 2010 рік (а.с. 70, 73, 76), які ним в повному обсязі не сплачені і на момент розгляду справи податкові зобов'язання відповідача із вказаного виду податку за 2010 рік становлять 1 024,43 грн.
Частиною 2 статті 5 Закону України ''Про фіксований сільськогосподарський податок''визначено, що сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем самостійно нараховано суми сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 469,22 грн. та 09.11.2010 року подано до Державної податкової інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища. Втім, визначений ним збір в повному розмірі не сплачено, чим порушено Інструкцію ''Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища''. Сума сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища на момент розгляду справи становить 458,84 грн.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України за №162/379 від 19.07.1999 року ''Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища''(далі -Інструкції) інструкція визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору.
Згідно до пункту 2.1. розділу 2 Інструкції платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Відповідно до пункту 9.1. розділу 9 Інструкції платники несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також за правильність складання і своєчасність подання податкових розрахунків органам державної податкової служби згідно з законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2010 року відповідач подав позивачу податковий розрахунок з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ квартал 2010 року, де ним розраховано суму податкових зобов'язань в розмірі 445,00 грн. Дані самостійно задекларовані зобов'язання відповідач в повному обсязі не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ квартал 2010 року становить 147,21 грн. (а.с. 80).
Згідно із статтею 28 Кодексу України ''Про надра''користування надрами є платним. Плата за користування ними здійснюється у вигляді платежів за користування надрами, відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збору за видачу спеціальних дозволів та акцизного збору.
Згідно з пунктом 15 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року за №264 платник до закінчення визначеного Законом України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за встановленою Державною податковою адміністрацією України формою податкові розрахунки з платежів органу державної податкової служби: за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
Відповідно до пункту 17 вищезазначеного Порядку платник протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період виконує зобов'язання щодо внесення платежів у сумі, визначеній в розрахунку з платежів, поданому ним органу державної податкової служби.
Пунктом 18 даного Порядку визначено, що платник несе відповідальність за правильність обчислення суми платежів, повноту і своєчасність їх внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно із законодавством.
У відповідності до підпунктів 4.1.1., 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім передбачених законом випадків.
Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях і податкових розрахунках, та які ним в повному обсязі не сплачені з фіксованого сільськогосподарського податку, орендної плати за землю, збору за забруднення навколишнього середовища, плати за користування надрами місцевого значення за 2010 рік в розмірі 3 762,17 грн. є узгодженими з дня подання такої декларації та являються податковим боргом відповідача.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи відповідачу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України за №1003 від 11.09.1997 року, за №1953 від 10.12.1998 року та за №220 від 26.02.1998 року, на підставі яких між відділенням Державного казначейства України в Снятинському районі Івано-Франківській області та селянською спілкою ''Перемога''укладено договори за №23 від 30.09.1997 року, за №15 від 13.05.1998 року та за №1 від 10.02.1999 року, із Державного бюджету на поворотній основі надано фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 років в розмірі 5 800,00 грн., фінансову допомогу на проведення комплексу робіт у весняний період 1998 та 1999 року в розмірі 1 200,00 грн. та 1 300,00 грн. відповідно (а.с. 83-85). Згідно умов вказаних договорів відповідач зобов'язувався повернути надані йому кошти в строк визначений договором, за несвоєчасне повернення яких застосовуються санкції, передбачені законом. Однак, відповідач свої зобов'язання по поверненню бюджетної фінансової допомоги належним чином не виконував, протермінувавши строк її повергнення до 2007 року включно, у зв'язку з чим останньому нараховано пеню в загальному розмірі 15 761,92 грн.
28.08.2010 року та 22.09.2010 року управлінням Державного казначейства України в Снятинському районі Івано-Франківської області надіслано Державній податковій інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області подання за №1 та за № 2 про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату платниками фінансової допомоги.
Статтею 16 Закону України ''Про Державний бюджет на 1997 рік''органам системи Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації надано право стягувати у безспірному порядку з підприємств і організацій прострочену заборгованість з наданих позичок, у тому числі і у вигляді товарного кредиту, під державне замовлення та інших позичок, а також у разі нецільового їх використання з нарахуванням пені в розмірі 0,2 відсотка непогашеної заборгованості за кожний день до повного їх повернення.
Такі ж положення містяться в статті 22 Закону України ''Про Державний бюджет України на 1998 рік''та статті 22 Закону України ''Про Державний бюджет України на 1999 рік''.
На підставі вищезазначених норм управлінням Державного казначейства України в Снятинському районі Івано-Франківської за період з 01.09.1998 року по 31.12.1999 року проведено розрахунок суми пені за несвоєчасне повернення заборгованості перед Державним бюджетом за надану фінансову допомогу.
Статтею 20 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2000 рік''передбачено, що при стягненні заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок з державного бюджету органи Державної податкової служби України застосовують механізм безспірного стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законодавством для стягнення невнесених у строк податків і неподаткових платежів.
Таким чином, нарахування пені за несвоєчасне повернення відповідачем фінансової допомоги за період з 01.01.2000 року по 15.04.2007 року (час сплати основного боргу) управлінням Державного казначейства України в Снятинському районі Івано-Франківської здійснено у відповідності до законодавства, що регулює питання стягнення невнесених у строк податків і неподаткових платежів, в тому числі і у відповідності до ''Інструкції про порядок нарахування і погашення пені'', затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001 року за №77 та ''Інструкції про порядок нарахування і погашення пені за платежами, що контролюються органами Державної податкової служби'', затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 року за №290.
Статтею 21 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2010 рік''визначено, що у 2010 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі. При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''.
Вимогами статті 7 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2011 рік''визначено, що податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України (2755-17) як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до відповідного бюджету.
Крім того, у зв'язку з несплатою відповідачем простроченої заборгованості по страхових внесках до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 01.11.2010 року Снятинська міжрайонна виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності скерувала Державній податковій інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області подання за №8 від 01.11.2010 року про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у встановлені терміни. Враховуючи часткову сплату відповідачем страхових внесків на момент розгляду справи податковий борг складає 5 350,96 грн.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач являється платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Відповідно до статті 23 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням'', страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.
За змістом частини 3 статті 30 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням''своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.
20.01.2011 року відповідач подав до Снятинської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік, з якого вбачається допущена прострочена заборгованість в розмірі 5 350, 96 грн. (а.с. 81, 82). Однак, відповідач вказану заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності не сплатив.
За таких обставин суд приходить до висновку, що прострочена заборгованість по сплаті страхових внесків на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 року в розмірі 5 350,96 грн., є узгодженою із дати подання звіту та підлягає погашенню до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в безумовному порядку.
Абзацом 2 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''передбачено, якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.
З урахуванням вказаного суд зазначає, що управління Державного казначейства у Снятинському районі Івано-Франківської області та Снятинська міжрайонна виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розумінні вимог статті 6 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''є належними органами, які наділені повноваженнями скеровувати податковому органу подання для здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 статті 6 вказаного вище Закону було надіслано відповідачу 31.08.2010 року першу податкову вимогу, а 04.10.2010 року -другу податкову вимогу (а.с. 18, 19). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.
Відповідачем, в порушення обов'язку, визначеного вищевказаними нормами Законів, погашення самостійно задекларованих та нарахованої суми податкових зобов'язань в розмірі 24 875,05 грн. не здійснено.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що несплачене відповідачем податкове зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку, орендної плати за землю, збору за забруднення навколишнього природного середовища, плати за користування надрами місцевого значення, а також заборгованості по сплаті пені за фінансовою допомогою, наданої із Державного бюджету, та простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в загальному розмірі 24 875,05 грн., в розумінні коментованих вище Законів та Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''є податковим борг, який відповідачем не сплачений.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин суд дійшов до переконання, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження''заборгованості в розмірі 24 875,05 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження'' (ідентифікаційний код 30627043, вул. Шевченка, с. Підвисоке, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78321) в дохід бюджету податковий борг у розмірі 3 762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 17 копійок.
Стягнути з приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження'' (ідентифікаційний код 30627043, вул. Шевченка, с. Підвисоке, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78321) в дохід бюджету заборгованість по пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, наданої із Державного бюджету, у розмірі 15 761 (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 92 копійки.
Стягнути з приватного виробничо-орендного підприємства ''Відродження'' (ідентифікаційний код 30627043, вул. Шевченка, с. Підвисоке, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78321) на користь Снятинської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прострочену заборгованість по страхових внесках у розмірі 5 350 (п'ять тисяч триста п'ятдесят) гривень 96 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ ОСОБА_3
Постанова в повному обсязі складена 05.03.2011 року.