ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" лютого 2011 р. справа № 2a-480/11/0970
м. Івано-Франківськ
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі
судді Могили А.Б
з участю секретаря Надраги Л.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості-органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 38,03 грн., -
ОСОБА_1 міський центр зайнятості - орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 38,03 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог пунктів 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»22.03.2010 року отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та не повідомила про це позивача. В цей час відповідач перебувала в ОСОБА_1 міському центрі зайнятості на обліку, як безробітна особа. Внаслідок вищенаведеного ОСОБА_2 незаконно отримала допомогу по безробіттю за період з 22.03.2010 року по 23.03.2010 року в сумі 38,03 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, на адресу суду подала заяву, в якій просила дану справу розглядати у її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася повторно, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку. Причини неявки суду невідомі
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з метою працевлаштування звернулася до ОСОБА_1 міського центру зайнятості, про що свідчить копія її заяви від 10.09.2009 року (а.с.6).
10.09.2009 року їй надано статус безробітної особи і призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
22.03.2010 року відповідач ОСОБА_2 отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №11-15/959 від 23.09.2010 року (а.с.10).
На підставі звірки даних з ДПА України, спеціалістами ОСОБА_1 міського центру зайнятості було виявлено факт, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач зареєструвалася, як фізична особа-підприємець.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
В частині 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»зазначено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Згідно з статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»виконавча дирекція Фонду та її робочі органи проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності -шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Закон України «Про зайнятість населення»визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Відповідно до ч.1 ст. 2 даного Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Частина 4 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»передбачає, що у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідача покладено обов'язок, повідомити позивача про отримання свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, оскільки вказана обставина є такою, що впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, а її наявність у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»є перешкодою у наданні відповідачу статусу безробітного.
Судом встановлено, що за період з 22.03.2010 року по 23.03.2010 року відповідачу, як безробітній особі, виплачено 38,03 гривень допомоги по безробіттю.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 60/62 від 13.02.2009 року затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним. Цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно пункту 2 цього Порядку, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (п.3 Порядку).
В пунктах 6, 7 Порядку встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Позивач відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 60/62 від 13.02.2009 року, направив наказ №144 від 28.10.2010 року та повідомлення за № МЦЗ 4838/01-10/06 від 28.10.2010 року , щодо повернення відповідачем виплаченої їй допомоги по безробіттю за період з 22.03.2010 року по 23.03.2010 року в розмірі 38,03 гривень.
Однак, відповідач не повернула позивачу незаконно отриману допомогу по безробіттю.
Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»протиправно отримала допомогу по безробіттю з 22.03.2010 року по 23.03.2010 року, що підтверджується розрахунком ОСОБА_1 міського центру зайнятості (а.с.8). Сума яка підлягає поверненню відповідачем ОСОБА_1 міському центру зайнятості становить 38,04 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 міського центру зайнятості грошові кошти в сумі 38 (тридцять вісім) грн.03 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Могила А.Б.
Постанова складена в повному обсязі 05.03.2011 року.