ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" лютого 2011 р. Справа № 2a-415/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Калуської виконавчої дирекції
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 182,24 грн.,-
Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Калуської міської виконавчої дирекції звернулося в суд із адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 382,24 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» відповідачем було допущено заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік в загальній сумі 775,64 грн., з якої прострочена заборгованість по внесках становить 382,24 грн. та підлягає стягненню в судовому порядку.
21.02.2011 року представником позивача надано суду заяву про зменшення суми позовних вимог, в зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків в сумі 200,00 грн., відповідно до якої сума заборгованості становить 182,24 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином. 21.02.2011 року надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач повторно не з'явився в судове засідання, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи судом був повідомлений. Правом подання заперечень проти позову не скористався. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не надав.
Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача - не суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, виданого Калуською районною державною адміністрацією від 30.08.2005 року за №471883 сер. В00, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, який згідно із заявою від 30.12.2005 року зареєстрований як платник страхових внесків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с. 8-9).
17.01.2011 року відповідачем подано звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік, відповідно до якого прострочена заборгованість за страхувальником на кінець звітного періоду становить 382,24 грн. (а.с.7).
В ході судового розгляду справи встановлено, що 01.02.2011 року відповідачем здійснена часткова оплата простроченої заборгованість по сплаті страхових внесків сумі 200,00 грн., про що свідчить копія листа позивача від 02.02.2011 року за вих. №61/03 та копія банківської виписки (а.с.21-22). Таким чином, прострочена заборгованість відповідача, що підлягає сплаті становить 182,24 грн. (а.с. 20).
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-ІІІ від 18.01.2001 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених вказаним Законом.
Статтею 2 Закону України №2240-ІІІ від 18.01.2001 р. встановлено, що суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасом втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є застрахована особа, страхувальник та страховик. Страхувальником згідно зазначеного Закону є роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених даним Законом (ст. 19 Закону). Відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно ст.21 зазначеного Закону розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців осіб у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.
У ст.23 Закону передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню (ст. 30 Закону). Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
Відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 року №16, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів, кошти Фонду не включаються до Державного бюджету, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Відповідно до п.4.1 Інструкції страхувальники щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. Перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.
Страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів (п.5.1 Інструкції).
Не сплачені в строк страхові платежі стягуються в дохід Фонду зі страхувальника, згідно із Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання, а також форми зазначеного подання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1237, від 27.12.2010 р., та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25.04.2003 р.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та згідно із пунктом 5.1 Інструкції, прострочена заборгованість по сплаті страхових внесків можуть стягуватись із страхувальника в судовому порядку.
Судом встановлено, що згідно із поданим відповідачем звітом про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік та іншими матеріалами справи, сума несплаченої заборгованості відповідача на момент судового розгляду справи становить 182,24 грн.
Оскільки на момент судового розгляду справи відповідачем вказана заборгованість не сплачена, суд вважає, що вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ідн. №3104413651 на користь Калуської міської виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 182 (Сто вісімдесят дві гривні) 24 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_2
Постанова складена в повному обсязі 25.02.2011 року.