Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 7-44-62
проспект Миру , 20 тел. 678-853
Іменем України
“ 20 » липня 2006 року справа № 8/194
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екко-Чернігів, вул.Червоногвардійська 8-А, м.Чернігів, 14033
до відповідача: Куликівського хлібокомбінату, вул.Вокзальна 1, смт.Куликівка
про стягнення 1113грн.54коп.
Суддя Т.Г.Оленич
від позивача : Скивка І.М. - директор
від відповідача: не з'явився
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 741грн.94коп. боргу за товар, поставлений по видатковій накладній №ЭК-0004024 від 02.10.03р., накладним №4146 від 16.10.03р., №4673 від 22.12.03р., №66 від 12.01.04р., №155 від 26.01.04р. на підставі договору купівлі-продажу №208 від 21.02.03р., 55грн.74коп. процентів річних та 315грн.86коп. пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань.
Відповідач відзив на позов не надав. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи, але представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено. Зважаючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши надані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
За твердженням позивача 21 лютого 2003 року між сторонами у справі укладався договір купівлі-продажу №208.
Враховуючи, що примірник договору, на якій посилається позивач, сторонами суду не наданий, що не дає можливості дослідити умови договору, судом спір вирішується на підставі наявних у справі доказів.
Позивачем на підтвердження факту передачі відповідачу товару, стягнення заборгованості по оплаті вартості якого є предметом спору у даній справі, надані суду копії видаткової накладної №ЭК-0004024 від 02.10.03р. та накладних №4146 від 16.10.03р., №4673 від 22.12.03р., №66 від 12.01.04р., №155 від 26.01.04р., оригінали яких оглянуті судом в судовому засіданні.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96р. за № 293/1318, відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача товарно-матеріальних цінностей безоплатно повинні здійснюватися тільки за довіреністю одержувачів, які видаються тільки особам, що працюють на даному підприємстві.
Аналіз вищезазначених накладних свідчить, що жодна накладна не містить відомостей щодо прізвища, імені та по-батькові особи, яка отримала товар, а також відомості щодо наявності у цієї особи повноважень на отримання матеріальних цінностей. Крім того, підписи особи, яка одержала товар, на видаткових накладних не є тотожними.
Позивач не надав суду належних доказів передачі товару особі, яка діяла від імені саме Куликівського хлібокомбінату -відповідача по справі. Таким чином факт передачі позивачем товару відповідачу не підтверджується матеріалами справи.
В силу ст.625 Цивільного кодексу України відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді сплати трьох процентів річних покладається лише на боржників, що прострочили виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що позивач не довів суду факту передачі товару саме відповідачу, у відповідача не виникли зобов'язання по оплаті його вартості, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар та трьох процентів річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань є безпідставними.
За змістом ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання вчиняється за вимогами ст.547 Цивільного кодексу України в письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність правочину.
Аналогічну норму містить стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР, яка визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, тому встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.
Позивач не надав суду доказів укладення між сторонами договору купівлі-продажу №208 від 21.02.03р., на який посилається в позовній заяві, що не дає змоги суду дослідити зазначений договір в частині досягнення в ньому згоди сторін на встановлення відповідальності у вигляді сплати пені, а тому суд не вбачає правових підстав для заявлення позивачем вимог у вигляді стягнення пені.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст.546,547,549,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Суддя Т.Г.Оленич