Справа № 149/2209/15-ц
Провадження № 2/149/746/15
про залишення позовної заяви без руху
06 серпня 2015 р. м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Тарнавський М. В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Хмільницького міськрайонного суду, Вінницької області із вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2, відповідно до якого просить визнати дійсним договір купівлі-продажу магазину на автобусній зупинці "МО" літера А, ганок, туалет літера Б, що розташовані в м. Хмільнику Вінницької області по вул. 1-го Травня, б/н.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між нею та відпавідачкою було домовлено посвідчити укладений договір нотаріально. Відповідач взяті на себе забов'язання по нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу не виконала. Незважаючи на неодноразові усні звернення позивача відповідач до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору не з'явилася, свого уповноваженого представника не направила у домовлений між ними день і час. Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного договору, що унеможливлює реалізацію права позивача на власність.
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження по справі до судового розгляду” № 5 від 12 червня 2009 року, готуючи справу до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значення для справи та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, сприяти врегулюванню спору до судового розгляду.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами суд вважає, що зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки всупереч п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві відсутні обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та не зазначені докази, що підтверджують вказані обставини, а саме позивач не зазначає доказів на підтвердження того, що відповідач по справі ухиляються від нотаріального посвідченя договіру купівлі - продажу нерухомого майна крім того, позивачем не надано доказів, що він звертався до відповідача з даного приводу.
Цивільне законодавство, зокрема ЦК України, Інструкція про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, містять перелік договорів, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, до таких договорів належить, зокрема, договір купівлі-продажу.
З огляду на наведені норми діючого законодавства при розгляді справи про визнання договору дійсним судом повинно бути перевірено причину, за якою договір не було нотаріально посвідчено, яка б обумовлювала необхідність звернення до суду із позовом про визнання угоди дійсною та неможливість посвідчити договір купівлі-продажу у позасудовому порядку.
Крім того, законом № 1952-І/ встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2).
Об'єкти нерухомого майна мають бути капітального типу (ст. 4 Закону № 1952-І/), а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, визначення яких міститься в ст. 28 Закону від 17 лютого 2011 р. № 3038 VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-\/І).
Також, відповідно до абз. 7 п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703) не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.
Аналогічне правило містилося в п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 липня 2010 р. № 1692/5) Наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 р. № 1844/5.; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445; далі - Тимчасове положення).
Визнаючи право власності на малі архітектурні форми як на об'єкт нерухомого майна, суди фактично вирішують питання щодо користування земельною ділянкою, яка є необхідною для їх обслуговування.
За таких обставин, згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 119 ЦПК України, повинен залишити її без руху та надати строк для усунення недоліків.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України,-
Позову заяву ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на майно - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном п'ять днів з дня отримання копії ухвали.
В разі не усунення до встановленого терміну недоліків, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу з усіма додатками до неї.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М. В. Тарнавський