Справа №359/3014/15-ц
Провадження №2/359/1270/2015
8 квітня 2015 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Борець Є.О., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позо-вом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ста-рокиївський банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Центр», про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки,
встановив:
В квітні 2015 року ОСОБА_1-В. звернулась до суду з вказаним позовом та просить визнати недійсними: кредитний договір №33/978/К/125 та договір іпотеки №33/125/978/ 001, укладені 27 вересня 2006 року між ОСОБА_1-В. та ПАТ «Старокиївський банк»; а також договір поруки №33/125/978/001, укладений 5 вересня 2010 року між ПАТ «Старо-київський банк» та ТОВ «Л-Центр».
Відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись за зареєстрованим місцем їх проживання чи перебування.
Згідно з ч.1 ст.114 цього ж Кодексу позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз.3 п.41 постанови №3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у разі конкурен-ції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні вимог, на одну з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсуднос-ті.
Встановлено, що ОСОБА_1-В. оспорює дійсність кредитного договору з тих під-став, що під час укладення цього договору відповідач не дотримався вимог, передбачених ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». У такий спосіб позивач прагне захис-тити своє право, як споживача. ОСОБА_1-В. проживає ІНФОРМАЦІЯ_1. Ці обставини свідчать про те, що вимоги про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки можуть пред'являтись до Бориспільського міськрайонного суду.
Однак позов містить вимогу про визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є нежиле приміщення №30а по вул. Січневого Повстання / вул. Андрія Іванова, 18/29 в м. Києві. Ця вимога повинна пред'являтись виключно за місцем знаходження не-рухомого майна - до Печерського районного суду м. Києва.
За змістом ч.2 ст.548 ЦК України недійсність кредитного договору спричинить не-дійсність договору іпотеки. Таким чином, визнавши недійсним кредитний договір, Борис-пільський міськрайонний суд фактично вирішить спір з приводу недійсності договору іпо-теки. Ці обставини свідчать про те, що вимоги про визнання недійсними кредитного дого-вору та договору іпотеки є тісно пов'язаними між собою. Виникає конкуренція правил територіальної та виключною підсудності при пред'явленні цих вимог.
Суддя вважає, що в такому випадку належить застосувати правило виключної під-судності та визначити, що пред'явлений позов підсудний Печерському районному суду м. Києва.
За правилом п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України позов повертається у випадку, коли справа не підсудна цьому суду.
Встановлено, що ця цивільна справа не підсудна Бориспільському міськрайонному суду.
Тому суддя вважає, що позов належить повернути ОСОБА_1-В.
Керуючись ч.4 ч.3 ст.121, п.1 ч.1, ч.2 ст.208, ст.210 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товарис-ва «Старокиївський банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Центр», про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки повер-нути позивачу.
Ухвала судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_2