Справа №1-282/10 25.11.2010 25.11.2010 25.11.2010
Справа № 11-722-10 Головуючий у 1й інстанції: Тустановський О.М.
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач у 2-й інстанції: ОСОБА_1
колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючої Фаріонової О.М.,
суддів Пісного І.М., Пустовара М.Л.,
за участю:
прокурора Данчука В.М.,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
25 листопада 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 вересня 2010 року, яким:
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не судимий відповідно до ст.89 КК України,
- засуджений за ч. 1 ст.286 КК України на 1 рік 6 місяців виправних робіт з відрахуванням щомісячно в дохід держави 15 відсотків заробітку, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілих: ОСОБА_2 відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 68921 грн. 95 коп. і 50000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_6 - 1086 грн. 35 коп. майнової шкоди і 5000 грн. моральної шкоди, а також з нього на користь НДКЦ витрати за проведення експертизи у розмірі 1401 грн. 82 коп.
За вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у порушенні вимог підпункту «б» пункту 2.3., пунктів 10.1., 11.3., 12.1., 12.3 Правил дорожнього руху, вчиненому за таких обставин.
21 травня 2010 року, приблизно о 12 годині, в м. Вознесенську Миколаївської області ОСОБА_4 керував автомобілем «Lexus RX 350», державний номер НОМЕР_1. Рухаючись по вул. Жовтневої революції з боку м. Южноукраїнська в напрямку центра міста, біля будівлі № 258 проявив неуважність до дорожніх обставин, не врахував дорожніх умов, не впевнився, що це буде небезпечним для інших учасників руху та виконуючи обгін попутного транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій «Hyundai Sonata» ОСОБА_6 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляції захисник просить вирок у частині вирішення цивільного позову змінити.
Вважає розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2 - 50000 грн. - занадто великим, оскільки суд не врахував отримання потерпілою за місцем роботи матеріальної допомоги на лікування, призначення їй 2-ї групи інвалідності з порушенням норм діючого законодавства та спричинення тілесних ушкоджень засудженим не умисно.
Крім того зазначає, що суд взагалі безпідставно задовольнив позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, тому як потерпілий сам порушив Правила дорожнього руху, тобто керував автомобілем без паска безпеки, внаслідок чого і отримав тілесні ушкодження при зіткненні.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника та думку засудженого на підтримку апеляції, думку потерпілої, її представника і прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю досліджених у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку. Дії засудженого за ч.1 ст.286 КК України кваліфіковані правильно.
Апелянтом фактичні обставини, кваліфікація скоєного, покарання ОСОБА_4 та розмір відшкодування майнової шкоди не оспорюються.
Що стосується розв'язання цивільних позовів потерпілих про відшкодування моральної шкоди, то їх вирішено згідно вимог закону, відповідно до положень ст.ст.1166,1167 ЦК України.
Розмір моральної шкоди суд визначив вірно, з урахуванням обставин ДТП, внаслідок яких обом потерпілим завдано фізичних, моральних та інших страждань немайнового характеру і негативних наслідків, що настали для їх здоров'я та способу життя і побуту.
Потерпіла ОСОБА_2 тривалий час (майже чотири місяці) перебувала на лікуванні отриманих тілесних ушкоджень, перенесла кілька тяжких операцій, втратила попередню роботу, стала інвалідом, потребує подальшого лікування та коштів для його здійснення.
Ці обставини судом належно врахованні для визначенні розміру відшкодування зазначеної моральної шкоди, який є необхідним і достатнім для усунення потерпілою наслідків події.
Підстав для зменшенння суми відкодування колегія суддів не вбачає.
Потерпілому ОСОБА_6, як учаснику ДТП, спричинені тілесні ушкодження, фізичний біль, моральні страждання та інші наслідки, що негативно вплинули на його стан здоров'я та сталий спосіб життя.
Тому колегія суддів погоджується з рішенням суду 1-ї інстанції як про наявність підстав для від відшкодування потерпілому моральної (не майнової) шкоди, так і щодо його розміру (5000 грн.)
Доводи апелянта про виплату потерпілій ОСОБА_2 адміністрацією за місцем її роботи допомоги на лікування, що нібито є підставою для зменшення розміру моральної шкоди, не заслуговують на увагу, тому як вказана виплата не є компенсацією моральної шкоди, виниклої з вини іншої особи, а лише допомогою підприємства своєму працівникові на лікування.
Твердження в апеляції про незаконність встановлення ОСОБА_2 інвалідності не відповідають обставинам справи та не грунуються на законі.
Акт МСЕК про встановлення інвалідності потерпілій є чинним, до теперішнього часу ніким не оспореним та нескасованим у встановленому порядку.
Посилання на порушення потерпілим ОСОБА_6 Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом без паска безпеки, також безпідставні, оскільки ДТП виникло внаслідок Порушення правид дорожнього руху саме з боку водія ОСОБА_4, а не потерпілого.
Тілесні ушкодження та пов'язані з ними моральні страждання потерпілого стали результатом неправомірного виїзду автомобіля під керуванням засудженого на зустрічну смугу руху, а не з інших причин.
Те, що злочин вчинено з необережності, вже враховано судом при призначенні покарання та частковому задоволенні позову про відшкодування потерпілому майнової шкоди.
З огляду на викладене, підстави зля зміни вироку, про що просить апелянт, по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 вересня 2010 року у відношенні засудженого ОСОБА_4 - без зміни.
Головуюча
Судді