Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" червня 2006 р. о 09:10 Справа № АС-04/202-06
вх. № 3974/1-04
Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання Попов О.Г.
представників сторін
позивача - Перець С.В. - дов.
відповідача - Ковальова Л.С. - дов.
по справі за позовом СТГО "Південна залізниця" , м. Х-в
до УПФУ в Червонозаводському р-ні м. Харкова 3-я особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській обл., м. Х-в
про скасування вимоги
Позивач, СТГО "Південна залізниця" , м. Харків, суб'єкт господарювання, після уточнення позовних вимог просить скасувати вимогу про сплату боргу від 19.12.2005р. № Ю-164/5 в частині сплати недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 18466,60 грн. та рішення від 09.02.2006р. №39 Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова утриматися від пред'явлення СТГО “Південна залізниця» та її структурним підрозділам аналогічних вимог з тих же підстав у майбутньому. Крім того вказує, що Залізниця вимушена звернутися до суду за захистом своїх законних прав як державного підприємства, тому що вважає вказані вимогу та рішення контролюючого органу необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.
Відповідач проти позову заперечує, вказує, що перевіркою правильності обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що страхувальником своєчасно не сплачені та не обчислені суми страхових внесків за що позивачу обґрунтовано та на підставі закону були нараховані фінансові санкції.
Суд, розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін встановив, що Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Харківській області було проведено перевірку правильності обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України структурним підрозділом СТГО “Південна залізниця» - “Харківським заводом залізобетонних конструкцій Південної залізниці». За результатами перевірки складений акт від 16.12.2005р. № 79, згідно якого, заводом зокрема допущені такі порушення (стосовно оскаржених нарахувань в уточнених позовних вимогах) :
з червня 2004 року по жовтень 2005 року до сум фактичних витрат на оплату праці та інших заохочувальних та компенсаційних виплат (у тому числі в натуральній формі), що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб всупереч п.1 ст.19 Закону України від 09.07.03 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.п.2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.04 №5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України від 27.01.04 за № 114/8713 не включені витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам, на загальну суму 41874,15 грн., на які донараховано внесків (32%, 32,3%, 4,0%) на суму 12991,66 грн.; з червня 2004 року по жовтень 2005 року до сум сукупного оподатковуваного доходу (прибутку) застрахованих осіб не включені витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам, на загальну суму 41874,15 грн., на які донараховано внесків (1-2%) на суму 837,47 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова були винесені вимога про сплату боргу від 19.12.2005р. № Ю-164/5 та рішення від 19.12.2005р. №928 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
З вказаним актом № 79 в цій частині “Харківський завод залізобетонних конструкцій Південної залізниці» не погодився, рішення від 19.12.2006р. № 928 оскаржив до вищестоящої організації - Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області. Останнє своїм рішенням від 20.01.06 р. №2 скасувало рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова від 19.12.2006р. № 928 як таке, що прийняте з порушенням встановленого порядку. Після цього повторно Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова винесено рішення від 09.02.2006р. № 39 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Виходячи з вищевказаних норм вбачається, що ці норми встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Структура заробітної плати визначена у ст. 2 цього Закону:
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до п.5.6. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Крім того, відповідно до ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт» соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 160 “Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України “Про залізничний транспорт» витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Отже, право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право на який зберігається також за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, отже наведене надання безоплатного проїзду є видом соціального захисту, а не є виплатою та заробітною платою.
Таким чином внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт», а вимога про сплату боргу від 19.12.2005р. № Ю-164/5 та рішення від 19.12.2005р. №928 та від 09.02.2006р. №39 Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків не ґрунтуються на законі та підлягають скасуванню, а позовні вимоги відповідно уточнень підлягають задоволенню.
В судове засідання позивач (представник по довіреності) надав заяву про відкликання позовної заяви в частині фінансової санкції в розмірі 67,01 грн. т. я ця сума сплачена згідно рішення відповідача № 927 від 19.12.05 р. платіжним дорученням від 22.12.05 р. № 205.
Суд зазначає, що відкликання позовних вимог є правом позивача, обумовлено об'єктивними причинами (сплата).
Оскільки позивач відкликав позов в частині вимоги на суму 67,01 грн., це є правом позивача, тому в частині позов підлягає залишенню без розгляду.
На підставі вищевикладеного
Керуючись статтями 4, 8, 86, 94, п. 5 ст. 155, 160 - 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Позов задовольнити частково.
Скасувати вимогу про сплату боргу від 19.12.2005р. № Ю-164/5 в частині сплати недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 18466,60 грн.
Скасувати рішення від 09.02.2006р. №39 Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Стягнути з Державного бюджету України на користь СТГО "Південна залізниця" (м. Харків, вул. Червоноармійська, 7 код 01072609) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,39 грн.
В іншій частині позовну заяву залишити без розгляду.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Григоров А.М.