ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
07 серпня 2015 року м.Київ № 826/10175/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації
третя особа ОСОБА_3
про визнання незаконним та скасування висновку
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування висновку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2015 року суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10175/15 та призначено справу до судового розгляду на 30 червня 2015 року.
Так, у судовому засіданні 30 червня 2015 року представником позивача заявлені у позовній заяві позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:
- визнати незаконним та скасувати висновок Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 24 березня 2015 року № 107-1985/40 "Про визначення місця проживання дитини".
30 червня 2015 року судом була оголошена перерва у справі в зв'язку з неявкою відповідача, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Ухвалою від 07 липня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача була залучена ОСОБА_3.
В судове засідання 28 липня 2015 року представник відповідача та третя особа не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду даної справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що всупереч правових норм чинного законодавства 24 березня 2015 року Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація прийняла висновок № 107-1985/40 "Про визначення місця проживання дитини", відповідно до якого було визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю громадянкою ОСОБА_3. На думку позивача вказаний висновок був винесений із порушенням норм чинного законодавства України.
Відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у свою чергу, до матеріалів справи не було надано заперечень, чи будь-яких пояснень, щодо своєї правової позиції стосовно даного адміністративного позову, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду адміністративної справи.
У судовому засіданні 28 липня 2015 року представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, що при складанні висновку № 107-1985/40, було допущено ряд порушень з боку Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації.
Як вбачаться з висновку, останній був зроблений на думку позивача на підставі здебільшого пояснень матері дітей ОСОБА_3 та наданих лише нею документів, зокрема численних консультативних висновків психолога клініки "Борис" від 12 січня 2015 року, від 16 лютого 2015 року відносно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які викликаються сумнів в їх достовірності з огляду на те, що під час надання вказаних консультативних висновків психолога клініки "Борис" жодних діагностичних обстежень, тестів з дітьми не було проведено, при, цьому, до консультативних висновків не надано жодних аналізів, не зазначено методику проведення обстежень, на підставі яких надавалися такі висновки, а також не зазначено рекомендацій за результатами обстеження дітей.
Позивач, зазначає, що про дату та час проведення засіданні комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації щодо розгляду питання про визначення місця проживання дітей, його не було повідомлено належним чином, у в'язку з чим був позбавлений можливості бути присутнім на вказаному засіданні та надавати свої пояснення.
Зважаючи на таке, позивач звернувся за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів, у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
Як підтверджується наявними у справі доказами, 24 березня 2015 року Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація прийняла висновок № 107-1985/40 "Про визначення місця проживання дитини", відповідно до якого було визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю громадянкою ОСОБА_3.
Порядком надання висновків щодо визначення місця проживання дитини, встановлення способу участі у вихованні дитини, а також інші питання, пов'язані із захистом прав дітей регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини".
Під час вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною складається висновок про визначення місця проживання дитини.
Як вбачаться з висновку, останній був зроблений, на думку позивача, на підставі здебільшого пояснень матері дітей ОСОБА_3 та наданих лише нею документів, зокрема численних консультативних висновків психолога клініки "Борис" від 12 січня 2015 року, від 16 лютого 2015 року відносно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які викликаються сумнів вїх достовірності з огляду на те, що під час надання вказаних консультативних висновків психолога клініки "Борис" жодних діагностичних обстежень, тестів з дітьми не було проведено, при, цьому, до консультативних висновків не надано жодних аналізів, не зазначено методику проведення обстежень, на підставі яких надавалися такі висновки, а також не зазначено рекомендацій за результатами обстеження дітей.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що не підлягає задоволенню позов з наступних підстав.
Як вбачається з оскаржуваного висновку від 24 березня 2015 року № 107-1985/40 на засідання комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації 25 лютого 2015 року позивач не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, а тому членами комісії було прийнято рішення у зв'язку з неявкою батька, громадянина ОСОБА_1 заслухати питання на наступному засіданні комісії з питань захисту прав дитини.
Позивач неодноразово викликався до служби у справах дітей, але все одно не з'являвся, на телефонні дзвінки не відповідав. Про дату та час чергового засіданні комісії з питань захисту прав дитини та надання доступу працівникам служби у справах дітей для проведення акту обстеження умов його проживання повідомлявся. Повідомлявся також через свої представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Працівниками служби 10 березня 2015 року повторно було проведено акт обстеження умов проживання громадянина ОСОБА_1 Двері квартири ніхто не відчинив.
Так, на комісії розглядались всі надані докази та документи, вивчалися консультативні висновки психолога клініки "Борис", характеристики спеціалізованої школи № 304 Святошинського району м.Києва стосовно ОСОБА_4 та характеристики дошкільного навчального закладу № 532 Святошинського району м.Києва стосовно ОСОБА_6.
Працівниками служби у справх дітей було проведено акт обстеження умов проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до якого в квартирі створені усі умови для проживання та гармонійного розвитку дітей.
Відповідно до довідки від 04 лютого 2015 року ОСОБА_3 працює в адвокатському об'єднанні "Авер Лєкс" на посаді керуючого партнера з грудня 2012 року. за місцем роботи характеризується позитивно, є кваліфікованим спеціалістом.
Під час прийняття рішення комісія також враховувала той факт, що на дітей зі сторони батька здійснюється психологічний тиск. ОСОБА_4 почав гірше навчатися, майже не ходив на гуртки, які відвідував раніше, що підтверджується характеристикою з спеціалізованої школи № 304 Святошинського району м.Києва. Згідно з характеристикою дошкільного навчального закладу № 532 Святошинського району м.Києва Сізарь ОСОБА_6 часто сумує, особливо з ранку після розлучення з мамою. Можна побачити збудженість хлопчика після спілкування з батьком, дитину важко заспокоїти, переключити на інший емоційний стан.
Згідно консультативного заключення психолога клініки "Борис" станом на 12 січня 2015 року. ОСОБА_4 був агресивний, відмовлявся розмовляти, проявляв до ОСОБА_6 психологічний тиск. ОСОБА_4 часто говорить, що психолог може нанести йому шкоду, напасти, покалічити. Коли спитали у ОСОБА_6: хто таке каже? Він відповідав: тато (ОСОБА_1.).
В повторному консультативному заключенні психолога клініки "Борис" від 16 лютого 2015 року проведене з ОСОБА_4, на момент якого психо-емоційний рівень дитини відмінний. Відмічається значна позитивна динаміка в поведінці та спілкуванні та в сприйманні оточуючих.
Також суд зауважує на тому, що працівниками служби у справах дітей була проведена співбесіда з дітьми. ОСОБА_4 ОСОБА_6 повідомив, що проживати хоче з мамою та братом ОСОБА_4.
Службою у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації 10 лютого 2015 року з позивачем проведено бесіду, з'ясовано його думку з приводу вирішення питання про визначення місця проживання дітей, зобов'язано надати відповідь та перелік документів. Чого позивачем, в свою чергу зроблено не було, що дає можливість стверджувати про незаінтересованість позивача у висновку Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації на його корить.
Відповідно до принципу 6 Декларації дитини від 20 листопада 1959 року, малолітня дитина не повинна бути розлучена з матір'ю, крім тих випадків, коли наявні виключні обставини.
Суд не вбачає підстав, які б унеможливлювали проживання дітей з матір'ю за місцем її мешкання.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись Конституцією України, Сімейним кодексом України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 серпня 2008 року, судом не вбачається порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача, про які остання зазначає у своїй позовній заяві.
Зважаючи на таке, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивач не довів суду обґрунтованості заявлених ним позовних вимог, що були спростовані відповідачем, зважаючи на що, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови в адміністративному позові.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В адміністративному позові відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська