Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
22 липня 2015 року Справа № П/811/1866/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „ТСН" ЛТД"
до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „ТСН" ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року №0000152202.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „ВКФ„ТСН" ЛТД" податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав було зроблено висновок щодо направленості діяльності позивача у взаємовідносинах з ПМП "Домінанта" на ухилення від сплати податків та нікчемності укладеного із зазначеним контрагентом правочину.
Відповідач позовних вимог не визнав та наголосив, що перевіркою встановлено укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків, безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за взаємовідносинами з ПМП "Домінанта". Вважаючи угоди, укладені позивачем із ТОВ „ВКФ„ТСН" ЛТД" такими, що спрямовані виключно на отримання податкових вигод, відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (а.с.90-91).
З огляду на подання представниками сторін клопотань про розгляд справи без їх участі, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження (а.с.107-108).
Розглянувши у письмовому провадженні подані представником позивача і відповідача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „ТСН" ЛТД" зареєстроване як юридична особа 01 березня 1993 року та з того часу перебуває у податковому органі як платник податків (а.с.39-40).
У період з 06 січня по 13 січня 2015 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ „ВКФ„ТСН" ЛТД" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПМП "Домінанта" за вересень 2014 року.
За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 14 січня 2015 року №5/11-23-22-02/13757147, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року в частині заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 14167,00 грн. (а.с.11-35).
На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року №0000152202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21251,00 грн. (із них за основним платежем - 14167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7084,00 грн.) (а.с.36).
Як вбачається матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про безпідставне формування податкового кредиту за господарськими операціями, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.
З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.
У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПМП "Домінанта" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.
Судом з'ясовано такі обставини.
Видами діяльності ТОВ „ВКФ„ТСН" ЛТД" за КВЕД є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт (49.41)
У власності ТОВ „ВКФ„ТСН" ЛТД" перебуває транспортний засіб марки VOLVO FH 12 сідловий тягач -Е державний номерний знак ВА 0524 АН (а.с.77).
Для підтримання належного технічного стану вказаного автомобіля у вересні 2014 року позивач придбав у ПМП "Домінанта" редуктор заднього мосту на суму 85000,00 грн. (із них ПДВ - 14166,67 грн) згідно Договору від 22 липня 2014 року (а.с. 67-69).
Оплата за даним договором була здійснена безготівковим шляхом, що посвідчується відповідною випискою з банку по особовому рахунку (а.с.78-79).
Факт отримання позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 30 вересня 2014 року №140 року (а.с.73) та відповідною видатковою накладною (а.с.71).
Транспортування придбаного товару за договором із зазначеними контрагентом здійснювалося власним транспортом позивача, про що свідчить відповідна товарно-транспортна накладна (а.с.72).
Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договору, податкової, видаткової накладних свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товару, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором поставки.
Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ТОВ „ВКФ„ТСН" ЛТД" та ПМП "Домінанта", а відтак - і правомірність формування позивачем податкового кредиту.
Встановлений судом факт правомірності формування податкового кредиту дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача і штрафних санкцій на суму 7084,00 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням №000152202.
Крім того, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції податковим органом повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.
Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем при поданні адміністративного позову судовий збір в сумі 182,70 грн (а.с.10) присуджується ТОВ „ВКФ„ТСН" ЛТД".
Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 29 січня 2015 року №0000152202, яким ТОВ „ВКФ„ТСН" ЛТД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21251,00 грн. (із них за основним платежем - 14167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7084,00 грн.).
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю „ВКФ „ТСН" ЛТД" судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні, сімдесят копійок) з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук