79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.12.11 Справа№ 5015/5937/11
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: ОСОБА_1 міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави, яку представляє Міністерство інфраструктури України від імені якого діє:
Позивач: ДТГО “Львівська залізниця”, м.Львів в особі Відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6” ДТГО Львів;
До відповідача: ОСОБА_1 комунального підприємства “Затишне”, м.Львів
Про: стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 76301,94грн.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Прокурор: Герасимчук А.В.;
Позивача: ОСОБА_2 -предст. (дов. НЮ-62 від 12.03.2011р.)
Відповідача: ОСОБА_3- предст. (дов. №1/102 від 17.10.2011р.)
Прокурору, представникам позивача та відповідача, які взяли участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст.20, 22, 29, 81-1 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема право заявляти відводи.
Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор, представник позивача та представник відповідача відмовились.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 міжрайонним транспортним прокурором в інтересах держави, яку представляє Міністерство інфраструктури України, від імені якого діє позивач ДТГО “Львівська залізниця”, м.Львів в особі Відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” ДТГО м.Львів до відповідача ОСОБА_1 комунального підприємства “Затишне”, м.Львів про стягнення заборгованості в сумі 76301,94грн.
Обставини справи:
Ухвалою суду від 14.10.2011р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 27.10.2011р., цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.
В судовому засіданні 27.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 14.11.2011р., а згодом розгляд справи відкладався на 30.11.2011р., 08.12.2011р. з причин, наведених у відповідних ухвалах суду.
Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, і пояснили, що станом на момент подання позову відповідач є боржником по оплаті за спожиту теплову енергію, розмір заборгованості становить 65386,80грн. Вказана заборгованість виникла внаслідок проведення несвоєчасної та неповної оплати за отриману теплову енергію.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав Відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, в якому заборгованість визнав повністю та просить розтермінувати заборгованість на 6 місяців шляхом виплати визначеної суми рівними частками. Також відповідачем долучила копії квитанції та платіжних доручень про оплату частково основного боргу на суму 10400,00грн.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:
У відповідності до ст.2 Закону України “Про залізничний транспорт”, залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, який забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України. Із ст.4 Закону випливає, що Кабінет Міністрів України з метою забезпечення державних і суспільних інтересів, свободи підприємництва і формування ринку транспортних послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища визначає порядок і умови організації діяльності залізничного транспорту та надає підтримку в задоволені потреб залізниці (паливно-енергетичних ресурсах). Залізниця є основною організаційною ланкою на залізничному транспорті. Створення, реорганізація, ліквідація залізниці здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства інфраструктури (надалі Мінінфраструктури) України.
Управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, які належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничного транспорту -Державною адміністрацією залізничного транспорту України, яка входить до складу Мінінфраструктури України.
Невиконання грошових зобов'язань контрагентами залізниці (зокрема Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 ДТГО “Львівська залізниця”), призводить до дефіциту фінансування, що позбавляє можливості її належним чином виконувати покладені на неї функції і загрожує загальнодержавним інтересам в частині невиконання державою (Мінінфраструктури України) завдань в галузі транспорту. Для забезпечення діяльності ОСОБА_1 залізниці було створено Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 (БУ-6) - структурний підрозділ ДТГО “Львівська залізниця”, яке покликано забезпечити проведення капітального та поточного ремонтів основних засобів залізниці і тепловою енергією.
Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного суду України у справі за поданням Вищого арбітражного суду України і Генеральної прокуратури України від 08.04.1999р. №3-рн99, державу у спірних відносинах може представляти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, що наділений повноваженими органу виконавчої влади.
Таким чином, ОСОБА_1 міжрайонний транспортний прокурор, звертаючись до суду в інтересах ДТГО “Львівська залізниця” в особі ВП “Управління будівельно-монтажнх робіт і цивільних споруд №6”, яке належить та входить до структури Державної адміністрації залізничного транспорту Мінінфраструктури України, представляє державу, самостійно визначивши порушення державних інтересів.
Проведеною ОСОБА_1 міжрайонною транспортною прокуратурою перевіркою встановлено, що між ДТГО “Львівська залізниця” (Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6) -Енергопостачальна організація) та ОСОБА_1 комунальним підприємством “Затишне” (ЛКП “Затишне”), далі - Споживач, укладено договір на постачання теплової енергії №9 від 01.10.2008р., надалі Договір.
Відповідно до розділу 1 Договору “Предмет договору” Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Cпоживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.
Згідно з розділом 3 Договору “Тарифи на теплову енергію, її зазгальна вартість, порядок розрахунків” розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець (Споживач) до 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії. В ході перевірки встановлено, що відповідачем несвоєчасно і не в повному обсязі проводилася оплата одержаної від позивача теплової енергії. Це призвело до утворення станом на 1 червня 2011 року заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 65386,80 грн. Наявна заборгованість Споживача за одержані послуги по опаленню будинків, що знаходяться на його балансі, підтверджується довідкою Житлово-комунальної дільниці БУ-6 (ЖКД) Про заборгованість відповідача та Актом звірки взаєморозрахунків.
Із розділу 7 Договору “Відповідальність Сторін” випливає, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки та неустойку (пеню). Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань. За несвоєчасне проведення розрахунків Договором (п.7.3.3) передбачена відповідальність Споживача у вигляді сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ. Розмір нарахованої позивачем пені складає 4917,21грн. Крім того, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, що складає 5997,93грн.
Суд, заслухавши пояснення прокурора та пояснення представників, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (п.2 ст.275 ГК України). Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предметом договору енергопостачання, відповідно до п.1 ст.275 ГК України, є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Серед них -електрична енергія, пара, гаряча вода.
Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до встановлених тарифів є істотними умовами укладеного між Державним територіально - галузевим об'єднанням “Львівська залізниця” в особі начальника Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 -ОСОБА_4 та ОСОБА_1 комунальним підприємством “Затишне” договору на постачання теплової енергії №9 від 01.10.2009р.
Права та обов'язки відповідача, порядок розрахунків за договором передбачено у Розділах “Права та обов'язки споживача”, “Облік теплової енергії”, “Порядок розрахунків”, “Відповідальність сторін” договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України вважається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Обов'язок відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, передбачений статтями 623 та 625 ЦК України.
Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 65386,80грн., та факт часткової оплати цього боргу, відповідно до платіжних доручень та банківських виписок, наданих позивачем станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задовільнити позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.
За нормами п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушників у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З розділу 7 Договору “Відповідальність Сторін” випливає, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки та неустойку (пеню). Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань
За несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію (п.7.3.3) передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі двох облікових ставок НБУ на день сплати за кожний день прострочення. Розмір нарахованої позивачем пені складає 4917,21грн.
Стаття 224 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України:
- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;
- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Це положення доповнюється також і ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Судом взято до уваги і долучено до матеріалів справи докази часткової оплати відповідачем боргу в сумі 10400,00грн., тому провадження у справі в частині стягнення 10400,00грн. підлягає припиненню.
Зважаючи на те, що відповідач не є комерційною організацією, факт сплати відповідачем частини основного боргу, суд вважає доцільним зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, внаслідок чого стягненню підлягає 2458,60грн.- пені. Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які згідно до законодавства повинні бути доведені певними засобами доказування, не можуть доводитись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача, пропорційно до розмірів задоволених позовних вимог.
Керуючись вимогами ст.ст. 215, 217, 224, 230, 275 ГК України, ст.ст. 275 Господарського кодексу України, 525, 526, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 58, п.1.1 ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України,
суд,-
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 комунального підприємства “Затишне” (м.Львів, вул.Котляревського 37б ЄДРПОУ 22380285, р/р 260023052280 Львівське міське відділення ощадбанку м.Львів) на користь Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 ДТГО (79025 м.Львів вул. Таллінська, 3 р/р 26003133103901 в ЛФ АБ “Експрес-банк” у м. Львові МФО 325956, код ЄДРПОУ 01060116) 54986,33грн.-основного боргу, 2458,60грн. пені 5997,93грн.- 3% річних та інфляційних. Розстрочити виконання рішення суду на три місяці рівними частинами починаючи з 25.12.2011р.
3. В частині стягнення основного боргу в сумі 10400,00грн. провадження припинити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 комунального підприємства “Затишне” (м.Львів, вул.Котляревського 37б ЄДРПОУ 22380285, р/р 260023052280 Львівське міське відділення ощадбанку м.Львів) на користь державного бюджету 634,43грн. державного мита за розгляд справи господарським судом та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч. 3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом XII ГПК України.
Суддя Левицька Н.Г.