Справа № 307/234/13- ц
Провадження № 2/307/513/13
28 лютого 2013 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Баник А.А.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В позовній заяві зазначив, що шлюб між ним та відповідачкою зареєстровано 6 травня 2003 року. Від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, а саме доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які знаходяться на повному утриманні та вихованні відповідачки. Причиною розірвання шлюбу є те, що вони разом не проживають більше 2-х років, обов'язків один перед одним вони ніяких не мають, їх нічого не пов'язує, окрім утримання ним своїх дітей. Вони живуть кожен своїм життям та один одним не цікавляться. Він спілкується тільки зі своїми дітьми і проживають з відповідачкою в різних областях на відстані 1000 км. Вважає подальше спільне життя і збереження сім'ї та врегулювання сімейних відносин не можливим. Просить шлюб розірвати та відновити його дошлюбне прізвище «Осипов».
Позивач в судове засідання не з»явився, так як надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала та пояснила, що в травні 2013 року буде 2 роки, як вони не проживають разом. Протягом цього періоду вони не примирилися і на даний час позивач проживає разом з іншою жінкою, а тому збереження сім»ї вважає за неможливе. Просить позов задовольнити.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Сторони тривалий час разом не проживають і не підтримують сімейних стосунків. Обоє настоюють на розірванні шлюбу і примирення не бажають.
Враховуючи наведене, суд вважає, що шлюб між сторонами існує тільки формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до ст.. 15 ч.1 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
За змістом ст.. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачем не доведено наявність спору щодо відновлення його дошлюбного прізвища на «Осипов», суд вважає, що заявлені вимоги в цій частині позову є передчасними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Позовних вимог щодо порядку виховання і утримання дітей, поділу спільного майна сторін не заявлено.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 169, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст.104, 105, 110-112 СК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано 6 травня 2003 року у виконкомі Добрянської сільської ради, Тячівського району, Закарпатської області, актовий запис №17, розірвати.
В решті позову відмовити.
Позовних вимог щодо порядку виховання і утримання дітей, поділу спільного майна сторін не заявлено.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий В.І.Бобрушко