24.07.06
Справа №АС 16/454-06.
За позовом Державної податкової інспекції в м.Суми
до відповідачів:1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-L»
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотис»
про визнання угоди недійсною
СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.
За участю представників сторін:
від позивача Кисленко О.М.
від відповідачів: 1.Гольнєв В.І.
2.Не з'явився
Суть спору: позивач просить визнати недійсним договір № 85/04 від 01.10.2004 року та додаткову угоду № 1 до договору, укладених між ТОВ «Сервіс-L» та ТОВ «Сотис», стягнути з ТОВ «Сотис» на користь ТОВ «Сервіс-L» грошові кошти в сумі 41580 грн. 00 коп., які отримані за договором № 85/04 від 01.10.2004 року, стягнути в доход державного бюджету України з ТОВ «Сервіс-L» 41580 грн. 00 коп., вартості ремонтно - будівельних матеріалів, отриманих за договором № 85/04.
Перший відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує і просить відмовити в їх задоволенні.
Другий відповідач відзив на позов не подав, повноважного представника в засідання суду не направив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представника позивача і першого відповідача, оцінивши наявні в справі докази, суд встановив:
Працівниками ДПІ в м.Суми була проведена позапланова документальна виїзна перевірка дотримання вимог чинного податкового законодавства ТОВ «Сервіс-L». В ході перевірки були встановлені фінансово - господарські відносини між ТОВ «СотиС», м.Київ.
Між ТОВ «Сервіс-L» та ТОВ «Сотис» укладено договір № 85/04 від 01.10.2004 року та додаткова угода № 1 до договору на загальну суму 41580 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 6930 грн. 00 коп., що підтверджується податковими та видатковими накладними.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 08.06.2005 року визнані недійсними статут ТОВ «Сотис» з моменту його перереєстрації - з 09.02.2004р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з 31.03.2004р.
Позивач зазначає, що державі завдано прямих матеріальних збитків, які полягають у ненадходженні до державного бюджету України грошових коштів від сплати податку на додану вартість в сумі 6930 грн. 00 коп., Свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на норми ст.ст.207-208 Господарського кодексу України та п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу».
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або у певній його частині.
Статтею 208 Господарського кодексу України передбачені наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме: якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Однак з огляду на статті 173 - 174, 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що господарське зобов'язання є лише наслідком укладання суб'єктами господарських угод, через що у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним угоди на підставі ст. ст. 207 - 208 Господарського процесуального кодексу України.
Також п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено право позивача звертатися з таким позовом і на таких підставах, тому провадження у даній справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 157, 158 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Провадження у справі № АС 16/454-06 - закрити.
2.Копію ухвали надіслати сторонам по справі.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право оскаржити дану ухвалу, відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, подавши заяву про апеляційне оскарження протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО