29 липня 2015 року 18:12м. ПолтаваСправа № 816/2378/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача - Момот Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень, -
01 липня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 /далі - позивач, ФОП ОСОБА_4./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою /з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.07.2015, том 4 а.с. 201-203/ до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2015 № 0039141701/9821, податкових повідомлень-рішень від 08.06.2015 №№ 0039171701/9818, 0039181701/9819, податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0039191701/9820 в частині застосованої суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень роз'єднано шляхом виділення в окреме провадження вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцької ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органам доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.06.2015 № 0039141701/9821.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, в силу відсутності порушень ФОП ОСОБА_4 норм чинного законодавства, про які стверджує відповідач. Витрати, які задекларовано у 2013-2014 роках є реальними, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку та пов'язані з господарською діяльністю позивача з метою отримання прибутку. Також, не погоджується із розміром застосованих санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення, підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність та обґрунтованість спірних рішень. Зазаначав, що перевіркою встановлено неправомірне віднесення до складу витрат за період, що перевірявся, суми витрат на оплату комунальних послуг, електроенергії та оплати праці, які не пов'язані безпосередньо з отриманими доходами від здійснення діяльності з надання маркетингових послуг та послуг по просуванню товару. Наполягав на правомірності застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
У період з 27.04.2015 по 13.05.2015, на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 15.04.2015 № 736 та направлень на перевірку від 27.04.2015 № 826/16-03-17-01, від 05.05.2015 № 834/16-03-17-01 /том 3 а.с. 250/, державними ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 15.06.2011 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 20.05.2015 № 647/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 /том 1 а.с. 19-44/, у висновках якого зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_4, крім іншого, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 59 190 грн 33 коп., в т.ч. за 2013 рік у розмірі 9 158 грн 55 коп., за 2014 рік - 50 031 грн 78 коп.; пунктів 1, 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 08.06.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0039171701/9818, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб в розмірі 73 987 грн 91 коп., з яких 59 190 грн 33 коп. - за основним платежем, 14 797 грн 58 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями /том 1 а.с. 16/;
- № 0039181701/9819, яким за порушення пунктів 1, 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 125 623 грн 80 грн. /том 1 а.с.с17/;
- № 0039191701/9820, яким за порушення статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 10 000 грн /том 1 а.с. 18/.
Позивач, не погоджуючись з правомірністю застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2015 №№ 0039171701/9818, 0039181701/9819 в повному обсязі та, податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0039191701/9820 в частині застосованої суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5 000 грн.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 08.06.2015 № 0039171701/9818, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб в розмірі 73 987 грн 91 коп., суд виходить з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався, як на правову підставу його винесення встановлені ним та зафіксовані у акті перевірки від 20.05.2015 № 647/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 порушення позивачем ФОП ОСОБА_4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.
За твердження відповідача за перевіряємий період ФОП ОСОБА_4 отримував доходи від реалізації товарів, надання в оренду майна та надання маркетингових послуг, інформаційних послуг. При цьому, згідно документів наданих на перевірку, фактично понесені витрати від реалізації товарів та не було понесено витрат від надання в оренду майна та надання маркетингових, інформаційних послуг. У зв'язку із чим позивачем, на думку відповідача, неправомірно віднесено до складу витрат за період, що перевірявся, суми витрат на оплату комунальних послуг, електроенергії та оплати праці, які не пов'язані безпосередньо з отриманими доходами від здійснення діяльності з надання маркетингових послуг та послуг по просуванню товару. Необхідно було визначити чистий оподатковуваний дохід від надання в оренду майна та від надання маркетингових, інформаційних та інших подібних послуг з урахуванням безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів витрат, а витрати понесені на оплату комунальних послуг та заробітної плати, потрібно було визначити та задекларувати витратами, які пов'язані з доходом від реалізації товарів.
Тобто, спірне рішення прийнято контролюючим органом з посиланням на відсутність документального підтвердження пов'язаності понесених витрат на оплату заробітної плати з одержанням доходу від надання маркетингових послуг та послуг по просуванню товару (2013 рік) та відсутністю документального підтвердження пов'язаності понесених витрат на оплату комунальних послуг та заробітної плати з одержанням доходу від надання маркетингових послуг та послуг по просуванню товару.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, чистий річний оподатковуваний дохід визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця, та пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, згідно з яким оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 цього Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II Кодексу.
Таким чином, з аналізу вказаних вище статей випливає, що розмір сукупного оподатковуваного доходу платника податків залежить від суми витрат, документально підтверджених та пов'язаних з провадженням господарської діяльності такого платника.
На підтвердження обґрунтованості своїх вимог та пов'язаності понесених витрат позивачем долучено до матеріалів справи податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, акти надання послуг, квитанції розрахунки суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, докази оплати технічного обслуговування РРО, абонентської плати за необмежений доступ до мережі Інтернет, комунальних послуг та оренди приміщення тощо.
Дослідивши надані матеріали, суд вважає їх належними доказами реальності понесених ФОП ОСОБА_4 витрат у ході здійснення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Крім того, реальність відповідних витрат не ставилась під сумнів відповідачем, як у ході перевірки, так і у ході розгляду справи. Натомість контролюючий орган посилався виключно на те, що позивачем у деклараціях віднесено суми витрат до видів господарської діяльності, по яким фактично такі витрати не були понесені, тобто зазначено витрати, які не пов'язані безпосередньо з отриманими доходами від здійснення діяльності з надання маркетингових послуг та послуг по просування товару.
Порядок заповнення Додатків до декларації про майновий стан і доходи передбачено Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України 11.12.2013 № 793. Зокрема вказаною Інструкцією встановлено, що у додатку 5 до декларації "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності":
1) доходи, отримані від провадження кожного виду економічної діяльності, відображаються в окремому рядку розділу I із зазначенням у колонці 2 назви і коду виду економічної діяльності згідно з КВЕД, за здійснення якого одержано дохід;
2) у колонці 3 вказується сума одержаного доходу від провадження окремого виду економічної діяльності;
3) у колонках 4, 5 та 6 відображається сума документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг).
Значення колонок 4, 5 та 6 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці згідно з пунктом 177.10 статті 177 розділу IV Кодексу;
4) у колонці 7 відображається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується за такою формулою: колонка 3 - колонка 4 - колонка 5 - колонка 6.
Аналіз вказаного розділу Інструкції дає підстави вважати, що пунктом 3, яким передбачено порядок декларування документально підтверджених витрат, не встановлено імперативної норми щодо відображення сум документально підтверджених витрат по здійсненню кожного виду економічної діяльності окремо, тим паче щодо визначення (розподілу) у відсотковому значенні таких витрат від суми доходу, одержаного по кожному такому виду діяльності окремо. Натомість зазначено про відображення документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності, згідно даних Книги обліку доходів і витрат.
Дослідивши копії податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2014 року та розрахунки податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, суд не знаходить порушень позивачем норм чинного законодавства та завищення витрат, про які стверджує контролюючий орган, що б спричинило заниження оподаткованого доходу, та відповідно, заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Висновок контролюючого органу на те, що позивачу потрібно було визначати чистий оподатковуваний дохід від надання в оренду майна та від надання маркетингових, інформаційних та ін. подібних послуг з урахуванням безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів витрат, а витрати, понесені на оплату комунальних послуг та заробітної плати, потрібно було визначити та задекларувати витратами, які безпосередньо пов'язані з доходом від реалізації товарів, не може свідчити про фактичне заниження позивачем загальної суми оподаткованого доходу та завищення витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності.
Крім того, суд наголошує на тому, що Кременчуцькою ОДПІ не ставилась під сумнів реальність та документальне підтвердження спірних витрат.
Також, суд вважає необґрунтованими та не підкріпленими нормами Податкового кодексу України посилання відповідача у письмових запереченнях на обов'язок платника визначати розмір документально підтверджених витрат при здійсненні окремого виду господарської діяльності у відсотковому значенні таких витрат від суми доходу, одержаного по кожному виду господарської діяльності окремо.
Суд також бере до уваги, що відповідачем в акті перевірки зазначено лише про факт заниження ФОП ОСОБА_4 об'єкту оподаткування по одному виду діяльності, але не вказано про факт завищення податкових зобов'язань по іншому виду діяльності. Фактично вказане в акті порушення не впливає на визначення загальної суми чистого оподаткованого доходу, як об'єкта оподаткування, від здійснення всіх видів економічної діяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушень ФОП ОСОБА_4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, завищення документально підтверджених витрат та, відповідно, заниження податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59 190 грн 33 коп.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 08.06.2015 0039171701/9818.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 08.06.2015 №0039181701/9819, суд виходить з наступного.
У акті перевірки від 20.05.2015 № 647/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 Кременчуцькою ОДПІ зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_4 пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (у період з 19.04.2013 по 04.09.2013 РРО № 1603010490 та з 09.09.2013 по 17.09.2013 РРО № 1603011064) з роздрукуванням спеціального платіжного засобу (платіжних карток) на загальну суму 22 828 грн 10 коп., з яких: 1-й випадок - 19.04.2013 о 13 год. 17 хв. на суму 69 грн 30 коп., 2-й випадок - 20.04.2013 о 07 год. 52 хв. на суму 17 грн 80 коп., 3-й випадок та всі інші на загальну суму 22 741 грн.
Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення Кременчуцькою ОДПІ застосовано до ФОП ОСОБА_4 фінансові санкції у розмірі 113 723 грн 80 коп. /том 4 а.с.248/.
Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР передбачено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до пункту 1 статті 17 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
вчинене вперше - 1 гривня;
вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
Однак, будь-яких доказів продажу товарів ФОП ОСОБА_4 19.04.2013 о 13 год. 17 хв. на суму 69 грн 30 коп., 20.04.2013 о 07 год. 52 хв. на суму 17 грн 80 коп. та ін., з використанням спеціального платіжного засобу (платіжних карток) та без застосування РРО і відповідно не роздрукування фіскального чеку, відповідачем суду не надано.
Натомість, згідно письмових пояснень представника відповідача /том 4 а.с.209-210/ при розрахунку штрафних санкцій за вищенаведене порушення, перший та другий випадок не проведення ФОП ОСОБА_4 розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій контролюючим органом визначався згідно наданої підприємцем до перевірки банківської розшифровки проведених розрахункових операцій з використанням спеціального платіжного засобу (платіжних карток).
На підтвердження зазначеного, суду надано документ, який за твердженням Кременчуцької ОДПІ є банківською розшифровкою проведених розрахункових операцій з використанням спеціального платіжного засобу (платіжних карток) /том 4 а.с. 211/.
Дослідивши зазначений документ, суд не приймає його як доказ в розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, неможливо встановити походження даного документу, зокрема, назву банківської установи, яка його видала, дату видачі. Також, відсутні відмітки про те, що відомості, які містить надана відповідачем роздруківка, стосується підприємницької діяльності саме ФОП ОСОБА_4
Згідно тверджень представника відповідача, вказані порушення можна встановити шляхом співставлення всіх операцій щодо продажу товару згідно контрольної стрічки за відповідний день із операціями щодо продажу товару зафіксованих на терміналах з обслуговування платіжних карток за відповідний день та з інформацією банківської установи щодо деталізованого розрахунку надходження коштів на поточний рахунок позивача за вказаний день по банківській виписці із кожного окремого терміналу з обслуговування платіжних карток.
Представник відповідача у своїх поясненнях вказував, що перший випадок такого порушення відбувся 19.04.2013 року о 13 год. 17 хв. на суму 69,30 грн, однак кошти за вказаний розрахунок надійшли на рахунок позивача вже 22.04.2013 року о 09:00 год.
Однак, суд зауважує, що відповідно до банківської виписки за 22.04.2013 року, о 09:00 год на поточний рахунок позивача було 5 (п'ять) надходжень коштів на різні суми, які не відповідають сумі 69,30 грн. Крім того, належних та допустимих доказів щодо зарахування банком на рахунок позивача 22.04.2013 року, о 09:00 суми коштів в розмірі 69,30 грн, як платежу, що був проведений при розрахунку платіжною картою в одній із торгових точок позивача 19.04.2013 року о 13 год. 17 хв. на таку ж суму - представником відповідача не надано, матеріалами справи не підтверджено.
Суд звертає увагу, що в акті перевірки в частині опису вказаних порушень податковими інспекторами не зазначено жодних обставин щодо зарахування вказаних коштів по так званому порушенню, яке відбулося 19.04.2013 року о 13 год. 17 хв. саме 22.04.2013 року о 09:00. Також, не зазначено опису вказаних порушень та на підставі яких документів і при перевірці яких обставин податковим інспектором було зроблено вказані висновки.
Представник відповідача про вказані обставини зазначав лише в судовому засіданні і фактично вказував про необхідність проведення податкової перевірки в судовому засіданні.
Однак, суд не може перекладати на суду функції контролюючого органу щодо проведення фактичної податкової перевірки з метою встановлення дотримання позивачем вимог чинного законодавства при здійсненні розрахунків з допомогою використання спеціальних платіжних засобів (платіжних карток).
Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб'єкта владних повноважень саме на відповідача покладено обов'язок доведення правомірності свого рішення, у випадку заперечення ним проти позову. Однак, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин на підставі яких ним було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0039181701/9819.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність застосування Кременчуцькою ОДПІ до позивача податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2015 № 0039181701/9819 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 113 723 грн 80 коп.
Із акту від 20.05.2015 № 647/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 слідує, що Кременчуцькою ОДПІ під час перевірки встановлено 15 випадків не виконання ФОП ОСОБА_4 щоденного друку на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та 20 випадків не забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій /том 4 а.с. 40-42/.
Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.
Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.
В судовому засіданні представники позивача не заперечували фактів незабезпечення ФОП ОСОБА_4 при здійсненні господарської діяльності щоденного друку на РРО фіскальних звітних чеків (z-звітів) в кількості 15 штук та 20 випадків не забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, що є порушенням пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Разом з тим, наполягали на тому, що передбачена пунктом 4 статті 17 вказаного Закону відповідальність за таке порушення має наслідком застосування контролюючим органом однієї фінансової санкції у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності випадків невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків та їх не зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Представник відповідача вказував на те, що в даному випадку штрафна (фінансова) санкція у розмірі 11 900 грн контролюючим органом застосована вірно, оскільки мали місце не триваючі порушення, а систематичні - не забезпечення щоденного друку на РРО фіскальних звітних чеків (z-звітів) та їх не зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, а відтак санкції слід застосовувати за кожне з порушень окремо.
Проте, суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу з огляду на те, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щоденного друку фіскальних звітних чеків, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи ці чеки у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.
Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідний орган Міндоходів може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Вказана правова позиція з даного питання висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10.09.2014 №К/9991/8481/11 та Верховним Судом України у постанові від 03.12.2013 у справі ТОВ "Манулі Флуіконнекто" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій.
Таким чином, незважаючи на виявлення контролюючим органом за результатами перевірки множинних порушень позивачем встановленого порядку проведення розрахункових операцій щодо невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, застосування до позивача фінансових санкцій за кожен випадок зазначеного порушення є неправомірним.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність застосування Кременчуцькою ОДПІ до позивача податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2015 № 0039181701/9819 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 900 грн із розрахунку за кожен не роздрукований Z-звіт та випадок незбереження такого звіту в книгах обліку розрахункових операцій по РРО (340,00 грн х 35), оскільки за допущене ФОП ОСОБА_4 порушення пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" згідно з пунктом 4 статті 17 вказаного Закону має застосовуватися штрафна (фінансова) санкція в сумі 340 грн.
Однак, позивач фактично вказуючи про правомірність застосування до нього за вказане правопорушення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340 грн, в позовних вимогах вказував про скасування та признання протиправним податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0039181701/9819 в повному обсязі, тобто в розмірі 125 623,80 грн.
Підстав для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в повному обсязі позивачем не зазначено та матеріалами справи не підтверджено.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0039181701/9819 в частині застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 125 283 грн 80 коп. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в цій частині, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволеню частково.
Стосовно позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 08.06.2015 № 0039191701/9820 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5 000 грн, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що перевіркою контрольних стрічок реєстраторів розрахункових операцій Кременчуцькою ОДПІ виявлено 15 випадків реалізації ФОП ОСОБА_4 у період з 01.03.2013 по 04.08.2014 алкогольних напоїв за цінами нижче встановлених Кабінетом Міністрів України мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої /том 1 а.с. 41-42/.
В судовому засіданні представники позивача не заперечували факту реалізації ФОП ОСОБА_4 алкогольних напоїв за цінами нижче встановлених Кабінетом Міністрів України мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, проте заперечували проти застосування штрафних санкцій у розмірі 10 000 грн.
Так, Постановою КМ України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957 установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва згідно з додатком.
Відповідальність за реалізацію алкогольних виробів за цінами нижчими за встановлені мінімальні передбачена абзацом 13 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон № 481/95-ВР).
Законом України від 12.08.2014 № 1638-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо посилення контролю за обігом підакцизних товарів та уточнення окремих податкових норм» (надалі - Закон № 1638-УІІ) внесено зміни до статті 17 Закону № 481/95-ВР в частині збільшення розміру фінансових санкцій.
В абзаці 13 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР цифри « 5 000» замінено цифрами « 10 000», а отже розмір мінімальної санкції збільшено з 5 000 грн до 10 000 грн. Закон № 1638-УІІ набрав чинності 04.09.2014.
Відтак, на період вчинення правопорушень абзац 13 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлював, що фінансова санкція за здійснення суб'єктом господарювання оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.
Пояснення представника відповідача щодо застосування санкції за вказані порушення в редакції закону, що діяла станом на день складання акту перевірки, а не станом на дату вчинення позивачем порушення, суд відхиляє, як необґрунтовані.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 08.06.2015 № 0039191701/9820 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 08.06.2015 №№ 0039171701/9818, 0039191701/9820 та № 0039181701/9819 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 125 283 грн 80 коп.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 червня 2015 року №№ 0039171701/9818, 0039191701/9820.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 червня 2015 року № 0039181701/9819 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 125 283 грн 80 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 479,10 грн (Чотириста сімдесят дев'ять гривень 10 копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2015 року.
Суддя І.Г. Ясиновський