61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
03.08.2015 Справа № 908/3291/15
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,
при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА"
про стягнення суми заборгованості в розмірі 120587, 67 грн.,
за участю представників:
від позивача: Євтушенко О.В. за дов від 01.02.2014 р.
від відповідача: не з'явився,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" про стягнення суми заборгованості в розмірі 118868, 62 грн., з яких сума основного боргу 87 894,78 грн., 3% річних - 798,76 грн., інфляційні витрати -30175,08 грн.
Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 509, 512, 513, 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №0111/01BD 2006 від 14.11.2006 р. Зазначивши, що відповідачем не сплачена в повному обсязі вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладними. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 87 8974,78 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані інфляційні витрати у розмірі 30175,82 грн., 3 % річних у розмірі 798,76 грн.
01 липня 2015 року представником позивача через канцелярію суду надана заява про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути суму основного боргу в розмірі 12587,67грн., сума основного боргу - 87 894,78 грн., три відсотки річних в розмірі - 1109,92 грн., інфляційні витрати - 31582,97 грн., яку прийнято судом до розгляду.
Враховуючи приписи пункту 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, суд розцінює надане представником позивача клопотання як зменшення позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.
Підстави для неприйняття заяви про збільшення розміру позовних вимог у суду відсутні.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, тому справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.
Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,-
14.11.2006р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір № 0111/01BD2007 (далі договір), умовами якого (та додатками до нього) регулюються ділові відносини між Практікер, з одного боку, та постачальником, з іншого боку (п.1.1. договору).
25.03.2015р. відділом державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Дніпровського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м Києві була проведена державна реєстрація змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна», змінено повне та скорочене найменування юридичної особи, а також склад засновників юридичної особи, відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова», що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 30.04.2015р. (а.с.25-30).
За умовами п. 9.1. договору, додатки до нього, зокрема, Договір про умови та Загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного договору купівлі-продажу.
Відповідно п.1.2. договору, загальні правила та умови купівлі-продажу, поставки, оплати та інші комерційні умови постачальника не застосовуються для регулювання відносин за цим договором, навіть, якщо проти них не було висунуто заперечень у явно вираженій формі, у кожному випадку. Правила та умови постачальника можуть застосовуватися у виняткових випадках, якщо сторони прямо домовилися про їх застосування у письмовій формі.
Ціни, погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії договору, крім випадків, коли сторони письмово у явно вираженій формі погодяться про застосування нових цін (п.6.1. договору).
Відповідно п.10.1. договору, за відсутності окремої угоди, договір набуває чинності після підписання. Він може бути розірваний обома сторонами шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом за шість місяців до закінчення кожного календарного року.
За умовами п.п. 2.1., 2.2., 3.1. договору, позивач зобов'язується поставляти відповідачеві товари до місця їх прийняття та згідно із замовленням, яке здійснює відповідач в електронній письмові формі.
Замовлення вважається виконаним, коли постачальник поставив у визначений магазин замовлені Практікер товари, а також було встановлено, що поставка відповідає усім досягнутим домовленостям, угоді та логістичній системі Практікер. Постачальник повинен поставити замовлені товари у вказаний у замовленні магазин. Поставка здійснюється до пункту прийняття товару магазином (п.3.7. Загальних умов).
За вимогою Практікер постачальник зобов'язаний оформити виправлені документи щодо поставленого товару, а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та іншу документи протягом 3 банківських днів після пред'явлення вимоги з боку Практікер (п.4.5. Загальних умов).
Відповідно п. 5.1. Загальних умов, відповідач зобов'язується оплатити позивачу кошти у пятиденний строк, який відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер, залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше.
На виконання умов договору № 0111/01BD2007 від 14.11.2006 р. позивач у період з 08.01.2014р. по 25.11.2014 р. поставив продукцію відповідачу, що підтверджується видатковими накладними: №10 від 08.01.2014р. на суму 29 408,10 грн.; №128 від 10.01.2014р. на суму 841,20 грн.; №720 від 24.01.20104 р. на суму 1 654,80 грн.; №829 від 28.01.2014 р. на суму 1356,00 грн.; №1169 від 11.01.2014 р. на суму 1327,68 грн.; №1824 від 04.03.2014 р. на суму 817,80 грн.; №2276 від 21.03.2014 р. на суму 1 727,04 грн.; №2733 від 25.03.2014 р. на суму 374,40 грн.; №3154 від 01.04.2014 р. на суму 220,80 грн.; №3155 від 01.04.2014 р. на суму 2 077,68 грн.; № 4340 від 15.04.2014 р. на суму 6 409,92 грн.; №4964 від 22.04.2014 р. 3 030,60 грн.; №6311 від 07.05.2014 р. на суму 1 090,20 грн.; №7963 від 27.05.2014 р. на суму 1 702,44 грн.; №10637 від 24.06.2014 р. на суму 2 006,64 грн.; №17274 від 05.11.2014 р. на суму 11 005, 80 грн.; №17275 від 05.11.2014р. на суму 4 459,80 грн.; №17347 від 05.11.2014 р. на суму 3 096,00 грн.; №17348 від 05.11.2014 р. на суму 4 176,00 грн.; №17324 від 07.11.2014р. на суму 4 459,80 грн.; №17326 від 07.11.2014р. на суму 1 800,00 грн.; №17740 від 25.11.2014 р. на суму 30 899,40 грн.; №17766 від 25.11.2014 р. на суму 21 855,90 грн.; №17767 від 25.11.2014 р. на суму 2 448,00 грн.; №17768 від 25.11.2014р. на суму 4 459,80 грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами осіб, відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей, які діяли на підставі довіреностей, наявних в матеріалах справи.
Я встановлено судом в ході розгляду справи, 31.10.2014 року сторонами правочину було вчинено дії щодо здійснення коригування суми поставки на видатковими накладними №14968 від 21.12.2013р. та №17188 на загальну суму 1028,16 грн. Підставою для чого слугувало помилкове зазначення ціни.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №0111/01BD2006 від 14.11.2006р. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі № 0111/01BD2006 від 14.11.2006 р. з урахуванням Договору про умови від 11.10.2011 р., а саме протягом п'яти днів з моменту передачі товарів за даною угодою або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер, залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що у період з 08.01.2014р. по 25.11.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 141677,64 грн.
Позивачем в своїй позовній заяві зазначено, що між сторонами по справі були здійснені взаємні розрахунки в межах заявленої до стягнення заборгованості. Даний факт підтверджується, зокрема, підписаною сторонами без зауважень заявами про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог: № 624 від 30.01.2007р. станом на 01.12.2014р. після взаємозаліку у розмірі 78 155,36 грн., №44 від 14.11.2006р. станом на 09.01.2014 р. після взаємозаліку у розмірі 9 509,64 грн., №3066 від 14.11.2006 р. станом на 06.05.2014 р. після взаємозаліку у розмірі 3 789,96 грн., №3997 від 14.11.2006 р. станом на 17.06.2014 р. після взаємозаліку у розмірі 4 399,92 грн. в яких сторонами погоджений розмір зобов'язання за договорами купівлі-продажу.
Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.
Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.
Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 135984,94грн. не надано.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 135984,94грн.
Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо нарахованих позивачем та заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 1109,92 грн., інфляційних нарахувань - 31582,97 грн. суд зазначає наступне.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період з 16.01.2015р. по 30.06.2015р. на суму 1109,92 грн. за прострочення грошових зобов'язань суд визнає його вірним, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1109,92 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат у сумі 31582,97 грн. за період з 16.01.2015р. по 30.06.2015р. суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір інфляційних витрат більший ніж заявлений позивачем, але суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 31582,97 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" про стягнення суми заборгованості в розмірі 120587, 67 грн., з яких сума основного боргу - 87 894,78 грн., три відсотки річних в розмірі - 1109,92 грн., інфляційні витрати - 31582,97 грн., - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. 50 років СРСР, 61, ЄДРПОУ 33938302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" (49044, м. Дніпропетровськ, вул.. Комсомольська, буд. 5, п/р 26009121131001 в ЗАТ КБ « ПриватБанк», МФО 305299) суму основної заборгованості в розмірі- 87 894 ( вісімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 78 коп.., три відсотки річних в розмірі - 1109 (одна тисяча сто дев'ять) грн. 92 коп.., інфляційні витрати - 31582 (тридцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві) грн. 92 коп.,
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. 50 років СРСР, 61, ЄДРПОУ 33938302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 5, п/р 26009121131001 в ЗАТ КБ « ПриватБанк», МФО 305299) витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 901 ( п'ятнадцять тисяч дев'ятсот одна) грн. 80 коп.
В судовому засіданні 03 серпня 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 07 серпня 2015 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя О.О. Кучерява