30 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/509/15-а
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів Яковлева Ю.В.,
ОСОБА_1,
При секретарі судового засідання Худик С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського кооперативу імені Леніна до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
13.02.2015р. сільськогосподарський кооператив імені Леніна звернувся з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового від 14.10.2014р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 12 304,99, в т.ч. за основним платежем на суму 8 203,33 грн. та штрафними санкціями - 4 101,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі акту перевірки від 19.09.2014р. № 423/22-1/03784048, висновки якого про заниження сум ПДВ по господарській операції з ФОП ОСОБА_2 є необґрунтованими та недоведеними, спростовано наявністю первинних документів, які підтверджують реальність господарської операції.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року позовні вимоги задоволені.
Не погодившись із прийнятим судовим рішення, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.
В ході проведення документальної позапланової перевірки сільськогосподарського кооперативу імені Леніна щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 за лютий, квітень 2012р., за результатами якої 19.09.2014р. складений акт № 423/22-1/03784048, встановлені порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2012р. на 8 203,3 грн.
До таких висновків податковий орган прийшов через неможливість підтвердження здійснення господарської операції з поставки нафтопродуктів від ФОП ОСОБА_2 у лютому та квітні 2014р.
За висновками акту перевірки 14.10.2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 12 304,99грн., в т.ч. за основним платежем на суму 8 203,33 грн. та штрафними санкціями - 4 101,66 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з доведеності позивачем реальності вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 у лютому, квітні 2014р.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Порядок формування податкового кредиту встановлений ст.198 ПК України, відповідно до п. 198.3 якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Судом першої інстанції на підставі первинної бухгалтерської та податкової документації вірно зроблений висновок про реальність операцій позивача з придбання у ФОП ОСОБА_2 нафтопродуктів.
Так, на виконання умов договору надано наступні докази: рахунок фактуру №56 від 27.02.2012 р. на загальну суму 49220,00 грн. у т.ч. ПДВ 8203,33 грн., накладну №64 від 01.03.2012 р., рахунок фактуру № 135 від 11.04.2012 р. на загальну суму 53500,00 грн., накладну №160 від 12.04.2012 р., податкові накладні від 29.02.2012 р. № 53, від 13.04.2012 р. № 33, видаткові накладні №53 від 29.02.2012 р. на загальну суму 49220,00 грн. у т.ч. ПДВ 8203,33 грн., №33 від 13.04.2012 р. на загальну суму 53500,00 грн. у т.ч. ПДВ 8916,67 грн.
Транспортування нафтопродуктів здійснювалося автотранспортом ФОП ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 29.02.2012 р. №28022012, від 13.04.2012 р. №13042012.(а.с. 66-67).
Необхідність придбання пального позивач пояснює використанням у власній господарській діяльності. Основним видом діяльності СК імені Леніна є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11) (стор.3 акту перевірки).
На підтвердження можливості зберігання нафтопродуктів для подальшого використання позивачем надана довідка, з якої вбачається, що на балансі СК імені Леніна рахується приміщення нафтобази, бензоколонки - 5 шт., резервуари різною ємністю (а.с.72).
Єдиним доводом для висновку про не підтвердження реальності операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 є акт Іванівського відділення Генічеської МДПІ від 03.08.2012р. № 6/17-2/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2, в ході якої встановлені факти недекларування останнім податкових зобов'язань з позивачем та ненаданням первинних документів.
Судова колегія зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.
Тому, встановлення порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_2 не є належним та достатнім доказом порушення податкового законодавства позивачем.
Колегія суддів також враховує, що судовими рішеннями трьох інстанцій у справі № 821/1275/14 підтверджена реальність господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_2, але за інші податкові періоди - червень-вересень, листопад 2011р, березень 2012р.
Будь-яких доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить та за своїм змістом є стислою копією акту перевірки та заперечень на адміністративний позов.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: Ю.В.Яковлев
Суддя: С.Д.Домусчі