30 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 484/669/15-а
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Максютенко О.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Запорожана Д.В.,
- ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, за участю третьої особи - ОСОБА_4, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, за участю третьої особи - ОСОБА_4, про визнання протиправним рішення № 19405267 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17.02.2015 року, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 412249348104, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Автодорівська, 1 та зобов'язання здійснити за ОСОБА_2 реєстрацію права власності на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 412249348104, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Автодорівська, 1.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2015 року у задоволенні вказаних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення.
В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується, наявним в матеріалах справи, поштовим повідомленням про вручення судової повістки (а.с.60).
Представник відповідача та третя особа в судове засідання, також, не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, поштовими повідомленнями про вручення судових повісток (а.с.61, 62).
Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 12.02.2015 року позивачем подано до Реєстраційної служби ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області заяву про проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Автодорівська, 1.
Керуючись ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державним реєстратором відмовлено ОСОБА_2 у проведенні заявленої реєстрації, про що прийнято рішення від 17.02.2015 року № 19405267.
Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права на об'єкт нерухомого майна є встановлення реєстратором, що заявлене позивачем право до реєстрації вже зареєстровано за іншим правонабувачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просив суд визнати протиправним рішення державного реєстратора, зобов'язати реєстратора скасувати державну реєстрацію права власності за іншим правонабувачем та зобов'язати його здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем.
Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства, що регулює порядок реєстрації права власності, прийняте рішення є правомірним, тому підстави для його скасування та зобов'язання реєстратора провести оспорювану реєстрацію відсутні.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 15 зазначеного Закону визначено послідовність державної реєстрації прав та їх обтяжень, яка проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
За правилами п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає одне з таких рішень: про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації (п. 20 зазначеного Порядку).
Пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, про що державний реєстратор приймає відповідне рішення (ч. 2 цієї статті).
З аналізу наведених норм вбачається, що державна реєстрація прав, зокрема, на нерухоме майно проводиться за заявою заінтересованих осіб з чітким дотриманням реєстратором вимог Закону щодо перевірки заявлених прав, встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав.
За нормами Закону, наявність у Реєстрі державної реєстрації права на нерухоме майно, на яке заявником подаються такі ж самі документи є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій відносно державної реєстрації прав на це майно та підставою для відмови у її проведенні.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, заяву позивачем подано до органу реєстрації про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Автодорівська, 1, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.09.2012 року № 1852.
Зі змісту вказаного свідоцтва вбачається, що 03.09.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 72 Закону України «Про нотаріат», на підставі акту державного виконавця про прилюдні торги, затвердженого 31.08.2012 року начальником Державної виконавчої служби ОСОБА_3 міжрайонного управління юстиції Миколаївської області, посвідчено, що ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі в м. Первомайську Миколаївської області по вул. Автодорівській, 1, загальною площею 366,2 кв.м., що раніше належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу 06.11.2006 року, номер запису 213.
Водночас, як встановлено судом, зазначене право на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Автодорівська, 1, на підставі вказаного свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.09.2012 року № 1852 вже було зареєстровано за позивачем ОСОБА_3 міським бюро технічної інвентаризації в Реєстрі 08.11.2012 року за номером 4137611.
Тобто, для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Автодорівська, 1, позивачем подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право на це майно вже було зареєстровано за ним у Державному реєстрі прав, що є перешкодою для здійснення реєстраційних дій відносно державної реєстрації прав на це майно та підставою для відмови у її проведенні.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2013 року у справі № 484/277/13-цр. визнано недійними прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - нежитлової будівлі, розташованої по вул. Автодорівська, 1 в м. Первомайську Миколаївської області, проведені 23.08.2012 року Миколаївською філією ПП СП «Юстиція», та визнано право власності на нежитлову будівлю, розташовану по вул. Автодорівська, 1 в м. Первомайську Миколаївської області за ОСОБА_4
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 17 квітня 2014 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2013 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на нежитлову будівлю та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено останньому у визнанні за ним вказаного права, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На підставі вказаних рішень та договору купівлі-продажу від 06.11.2006 року про придбання нежитлової будівлі, розташованої по вул. Автодорівська, 1 в м. Первомайську Миколаївської області, 21.07.2014 року державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості за ОСОБА_4, про що прийнято рішення № 14590878.
Вирішуючи правомірність вказаного рішення та наявність підстав для реєстрації прав власності на зазначене майно за позивачем на підставі свідоцтва про придбання цього нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.09.2012 року № 1852, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано висновки апеляційного суду, які фактично ґрунтуються на визнанні недійсним продажу ОСОБА_2 спірного нерухомого об'єкту та поверненні спірних правовідносин до первісного стану, тобто в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України право власності на нерухоме майно залишається за ОСОБА_4
Зазначене рішення апеляційного суду не скасовано, тобто є чинним, отже встановлені ним обставини відповідно до ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню, відтак колегія суддів вважає, що під час проведення реєстрації права на спірний об'єкт нерухомості за ОСОБА_4 державним реєстратором дотримано вимоги ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV, п.п. 15, 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, тому підстав для її скасування та проведення такої за позивачем не вбачається.
Водночас, колегія суддів вважає, апеляційна скарга позивача на постанову суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню, оскільки оскаржуване рішення прийнято неповноважним судом, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нової постанови, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є скасування рішень Реєстраційної служби ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області щодо відмови/реєстрації прав на нерухоме майно, тобто даний спір виник між позивачем та державним органом виконавчої влади, а тому за предметною підсудністю відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України підлягає розгляду окружним адміністративним судом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позову, проте враховуючи прийняття оскаржуваного рішення неповноважним судом, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови відмову у задоволенні заявлених вимог, та відповідно апеляційна скарга відповідача в цій частині - підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2015 року - задовольнити частково.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2015 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Реєстраційної служби ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, за участю третьої особи - ОСОБА_4, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: Л.П. Шеметенко