Справа: № 372/2173/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко М.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
05 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.,
Міщука М.С.
при секретарі: Строй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції на постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У травні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції звернулись до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області та просили:
- скасувати Постанову №3-2804/4-10/10-25/2804/06/01 від 28 квітня 2015 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про накладення штрафу у сумі 43848, 00 грн.;
- провадження у адміністративній справі щодо накладення на Трипільську ТЕС ПАТ «Центренерго» штрафу у сумі 43848, 00 грн. - закрити.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги - задовольнити. Позивач мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Центренерго» є юридичною особою, Трипільська теплова електрична станція ПАТ «Центренерго» є її відокремленим підрозділом без права юридичної особи, що підтверджується довідками з ЄДРПОУ та не заперечується позивачем.
28 квітня 2015 року, на підставі протоколу №1-Л-З-1404/4 від 14 травня 2015 року, акту перевірки від 14 квітня 2015 року, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №С-1404/2 від 14 квітня 2015 року, складених заступником начальника Інспекційного Управління №1, заступником директора Департаменту - начальником Інспекційного управління №1 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Філончуком Валерієм Васильовичем винесено Постанову про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності №З-2804/4-10/10-25/2804/06/01 (а.с. 4-6).
Згідно з оскаржуваною Постановою, позивача - Трипільську ТЕС ПАТ «Центренерго» визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 43848, 00 грн.
Обставини вчинення правопорушення, здійснення будівництва, технічного нагляду за спорудженням сірко очистки димових газів на енергоблоці № 2 Трипільської ТЕС за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м.Українка, вул. Промислова,1 підтверджуються листами, наказами, кваліфікаційним сертифікатом, зведеним комплексним висновком, актами, виконавчими зніманнями, рахунками, витягом із проекту.
Вважаючи, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився з порушенням чинного законодавства України, та посилаючись на безпідставність висновків представника Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, представник позивача звернувся до суду першої інстанції з позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана Постанова не містить посилання на відповідні статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, як на підставу притягнення позивача до юридичної відповідальності.
Проте, позивач визнається винним у вчиненні правопорушення передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» - незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
Таким чином, порушення у сфері містобудівної діяльності не є адміністративним правопорушенням у розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, відповідно до оскаржуваної Постанови до позивача застосовано такий вид стягнення, як штраф, що передбачено ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»:
«Суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат».
Натомість, відповідно до ст.. 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Колегія суддів звертає увагу, що суб'єктом правопорушення, згідно з оскаржуваною Постановою, є Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго», на яку накладено штраф у відповідному розмірі, а не громадянин або посадова особа, як це передбачено ст.. 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Постанова №3-2804/4-10/10-25/2804/06/01 від 28 квітня 2015 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про накладення штрафу - не є постановою про адміністративне правопорушення, а штраф, накладений відповідно до оскаржуваної Постанови, не є видом адміністративного стягнення у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є суб'єктом відповідальності за правопорушення у сфері містобудування, а не суб'єктом адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неналежності обраного позивачем способу захисту своїх прав.
Належним способом захисту прав позивача є оскарження Постанови №3-2804/4-10/10-25/2804/06/01 від 28 квітня 2015 року у загальному порядку адміністративного судочинства, тобто в межах публічно-правового спору юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень, дій чи бездіяльності, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, п. 1 ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: 1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом саме про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, даний позов підсудний Обухівському районному суду Київської області.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо закриття провадження у адміністративній справі щодо накладення на позивача штрафу з огляду на наступне.
У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували накладання на позивача адміністративних стягнень, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення: протокол про адміністративне правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення тощо.
Натомість, матеріалами справи підтверджується застосування до позивача заходів, спрямованих на забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності: акт перевірки від 14 квітня 2015 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №С-1404/2 від 14 квітня 2015 року, постанову про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності №З-2804/4-10/10-25/2804/06/01.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС, зважаючи на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Проте, у мотивувальній частині постанови Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2015 року міститься абзац наступного змісту: «Крім того, слід відмітити, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки визначений позивачем суб'єкт владних повноважень - Державна архітектурно-будівельна інспекція України - не приймав оскаржуване рішення, постанова від 28.04.2015 року винесена посадовою особою іншого суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а саме заступником директора Департаменту - начальником Інспекційного управління №1 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Філончуком В.В.».
Колегія суддів звертає увагу, що позивач - ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС звернулись до суду першої інстанції з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державно-архітектурної інспекції у Київській області (а.с.1-3).
Таким чином, суд першої інстанції помилково зазначив відповідачем по справі - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, вказавши що даний суб'єкт владних повноважень є неналежним відповідачем, оскільки не приймав оскаржувану Постанову.
У відповідності до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З метою непорушення прав та інтересів інших осіб, колегія суддів вважає, що постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2015 року - необхідно змінити, виключивши з мотивувальної частини обґрунтування щодо неналежності відповідача, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, що викладена у абзаці наступного змісту: «Крім того, слід відмітити, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки визначений позивачем суб'єкт владних повноважень - Державна архітектурно-будівельна інспекція України - не приймав оскаржуване рішення, постанова від 28.04.2015 року винесена посадовою особою іншого суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а саме заступником директора Департаменту - начальником Інспекційного управління №1 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Філончуком В.В.».
Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують інших висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції на постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2015 року - задовольнити частково, а постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2015 року - змінити.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції на постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2015 року - задовольнити частково.
Постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2015 року - змінити, виключивши з мотивувальної частини обґрунтування щодо неналежності відповідача, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, викладену у абзаці 19 мотивувальної частини рішення наступним чином: «Крім того, слід відмітити, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки визначений позивачем суб'єкт владних повноважень - Державна архітектурно-будівельна інспекція України - не приймав оскаржуване рішення, постанова від 28.04.2015 року винесена посадовою особою іншого суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а саме заступником директора Департаменту - начальником Інспекційного управління №1 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Філончуком В.В.».
В решті постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 06.08.2015 р.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Л.М. Гром,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Міщук М.С.
Гром Л.М.