Справа: № 826/550/15 Головуючий у 1-й інстанції:Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
04 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н. П.
Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря Савін І.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 10 квітня 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції України до Державної інспекції України з безпеки на морському на річковому транспорті про зобов»язання вчинити певні дії,-
Державна фінансова інспекція України звернулась до суду з позовом до Державної інспекції України з безпеки на морському на річковому транспорті про зобов»язання виконати вимогу від 17 червня 2014 року №06-14/7046 у частині пунктів 2,3,4.
Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державної інспекції України з безпеки на морському на річковому транспорті за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2014 року.
За результатами перевірки складено акт ревізії від 12 травня 2014 року № 16-31/45.
Листом від 17 червня 2014 року №06-14/704 позивач направив відповідачу письмову вимогу про усунення виявлених ревізією порушень.
Відповідно до вимоги, Державна фінансова інспекція вимагає від відповідача:
-стягнути матеріальну шкоду (збитки) у сумі 129 617,01 грн за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті зарплати, а також нарахуванні та перерахуванні внесків до державних цільових фондів у встановленому законодавством порядку (п.2 вимоги);
-стягнути матеріальну шкоду (збитки) у сумі 23 300,55 грн за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади заробітної плати у встановленому законодавством порядку (п.3 вимоги);
-стягнути з ФОП ОСОБА_2 кошти в сумі 18 552 грн, з ФОП ОСОБА_3 кошти в сумі 19 048,80 грн у встановленому законодавством порядку.
У разі неможливості стягнення коштів з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 відшкодувати заподіяний збиток за рахунок осіб, винних у завищенні вартості отриманих послуг щодо експлуатування таксі у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Указу Президента України від 01.08.2011 року № 785/2011 та № 786/2011 на посади Голови та першого заступника Голови Укрморрічінспекції призначено відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Наказами Укрморрічінспекції від 07.09.2011 року № 1-к та №2-к визначено, що ОСОБА_4, та ОСОБА_5 приступили до виконання обов»язків Голови та першого заступника Голови Укрморрічінспекції з 07.09.2011 року з окладом відповідно до штатного розпису, проте у зазначених наказах надано доручення відділу бухгалтерського обліку та звітності здійснити розрахунки із зарплати зазначеним працівникам з 01.08.2011 року.
Наказом Укррічморінспекції від 16.11.2011 року №53-к голові інспекції та першому заступнику встановлено надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці з 01.08.2011 року у розмірі 90 та 80 відсотків відповідно.
Проте, лист Укрморрічінспекції до Прем»єр-міністра про встановлення такої надбавки підписаний 31.10.2011 року. Погодження Міністра економічного розвитку і торгівлі України Клюєва А.П. щодо встановлення надбавок підписано 10.11.2011 року.
Таким чином, як зазначив позивач, загальна сума зайвого нарахування та виплати зарплати Голові та першому заступнику голови Укррічморінспекції складає 101 450,32 грн та відповідно зайво перераховано внесків до державних цільових фондів та єдиного соціального внеску в сумі 28 166,69 грн у зв»язку з чим Укррічморінспекції завдано матеріальної шкоди в розмірі 129 617,01 грн.
Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем не було усунуто порушення, викладене у п.3 вимоги, а саме: не стягнуто матеріальної шкоди у сумі 23 300,55 грн за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади у встановленому законодавством порядку.
Також відповідачем не виконано п.4 вимоги , а саме не стягнуто з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 відповідно 18 452 грн та 19 048,80 грн або ж не відшкодовано заподіяні збитки за рахунок осіб, винних у завищенні вартості отриманих послуг щодо експлуатування таксі у встановленому законодавством порядку.
З цих підстав позивач просив суд зобов»язати відповідача виконати вимоги, викладені у вимозі від 17 червня 2014 року у п.2,3,4.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав вірну оцінку всім встановленим у справі доказам та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідно до вимог Положення про Державну фінансову інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011ё Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань, а також через підпорядковані територіальні органи має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Крім того, при виявленні збитків, завданих державі чи об»єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог про усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень з питань збереження і використання активів.
Отже, виходячи з вимог вищезазначеного Положення, колегія суддів вважає, що Державна фінансова інспекція України має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства.
Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, відповідно до листа від 17 липня 2014 року №2233-01/06.1/45-14Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті проінформувала Держфінінспекцію про вжиті заходи щодо усунення порушень вказаних в акті перевірки.
Так, наказом від 03 липня 2014 року №290 «Про затвердження Плану заходів» було затверджено план заходів щодо усунення порушень фінансової дисципліни, встановлених під час ревізії та зазначених в акті перевірки. Зокрема, згідно наказу від 03 липня 2014 року №16-д притягнуто до відповідальності винних працівників Укрморрічінспекції за неналежне виконання своїх посадових обов»язків.
Колишньому голові Укрморрічінспекції ОСОБА_4 направлено лист від 01 липня 2014 року щодо повернення помилково нарахованих коштів на суму 60 831,91 грн.
Головою Укррічморінспекції підписано окреме доручення від 01 липня 29014 року №87/0/58-14 згідно з яким доручено першому заступнику голови Укрморрічінспекції ОСОБА_8 повернути завдані збитки та надати платіжні документи про це.
ОСОБА_5 повідомив доповідною запискою про невизнання наявності його вини у зазначеному в акті порушенні.
Наказом від 25 червня 2014 року КМ України ОСОБА_5 звільнено з посади першого заступника Укррічморінспекції.
Окремим дорученням голови Укррічморінспекції від 01 липня 2014 року №86/0/58-14 начальнику управління кадрової роботи ОСОБА_9 доручено повернути завдані відповідачу збитки та надати належним чином завірені документи, що підтверджують факт повернення державних коштів.
У доповідній записці від 03 липня 2014 року ОСОБА_9 повідомила про незгоду з висновками, викладеними в акті ревізії та оскарження їх у суді.
Наказом від 13 серпня 2014 року ОСОБА_9 звільнено з роботи.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи та дана обставина встановлена судом першої інспекції, відповідачем вживались заходи щодо усунення порушень фінансової дисципліни, зокрема, пред»явлено претензії ФОП ОСОБА_2 від 05 травня 2014 року та ФОП ОСОБА_3 листом від 05 травня 2014 року щодо повернення суми податку на додану вартість за договорами оренди легкових автомобілів з водієм на суму 30,77 тис. грн.. Проте, зазначені підприємці відмовились виконувати претензію щодо відшкодування помилково нарахованої суми ПДВ.
08 липня 2014 року листом №7395/4/10-14 Міністерство інфраструктури України повідомило позивача про заходи, що вживаються інспекцією з метою усунення порушень фінансової дисципліни.
Листом від 15 липня 2014 року Укррічморінспекція звернулась до прокуратури м. Києва з метою пред»явлення прокуратурою позовів в інтересах держави в особі Укррічморінспекції до колишнього голови інспекції ОСОБА_4, колишнього першого заступника голови ОСОБА_5, начальника кадрової робото ти ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Прокуратура м. Києва листом від 06 серпня 2014 року повідомила відповідача, що згідно з п. 45.3 наказу Генпрокурора України від 26 грудня 2011 року Генеральна прокуратура здійснює правозахисну діяльність шляхом нагляду за додержанням законів України та їх виконання з боку Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, державного контролю та правоохоронними органами, а тому порекомендувала звернутись з даним питанням до Генеральної прокуратури України.
29 серпня 2014 року Укррічморінспекція звернулась з відповідним листом до Генеральної прокуратури України, яка в свою чергу листом від 23 вересня 2014 року повідомила відповідача, що порушення, які можуть бути підставою для пред»явлення позовів, виявлені під час ревізії, на підставі ухвали суду в межах кримінального провадження №2203000000000243, розслідуються слідчим відділенням лінійного відділу річкового порту «Київ» ГУ МВС України в м. Києві.
Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУ в м. Києві МВС України листом від 26 вересня 2014 року та прокуратура м. Києва листом від 02 жовтня 2014 року, від 02 жовтня 2014 року та від 28 жовтня 2014 року звернулись до Укррічморінспекції з проханням надати документи у зв»язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом зловживання службовим становищем та привласнення грошових коштів шляхом зловживання службовим становищем службовими особами Укррічморінспекції за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191, ч.2 ст. 364 КК України.
Відповідні документи, що витребувались правоохоронними органами відповідачем були направлені відповідно до листів від 12 жовтня 2014 року, 08 жовтня 2014 року, 03 жовтня 2014 року та від 28 жовтня 2014 року.
Крім того, до матеріалів справи було долучено судом першої інстанції та досліджено лист від 18 лютого 2015 року №62/130 відповідно до якого лінійним відділом і річковому порту «Київ» ГУ МВС України в м. Києві повідомлено позивача, що у провадженні слідчого відділу знаходиться кримінальне провадження №2201000000000243 та ведеться розслідування слідчим відділенням лінійного відділу в річковому порту «Київ» ГУ МВС України в м. Києві.
Укррічморрінспекція у справі є потерпілою стороною, а отже у разі встановлення вини посадових осіб даної установи, даний орган буде визнано цивільним позивачем у кримінальному провадженні.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем Укррічморінспекцією вжито всіх необхідних заходів щодо виконання п.2,3,4 вимоги, а тому суд першої інспекції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, пред»явленого Державною фінансовою інспекцією України.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Державною фінансовою інспекцією заявлено до суду позов про зобов»язання відповідача виконати вимогу Державної фінансової інспекції в частині п.2,3,4, тобто позовні вимоги стосуються питання усунення порушень, виявлених під час ревізії центру зайнятості.
При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.
Однак, у даному випадку відповідно до вимог чинного законодавства України, збитки можуть бути стягнуті з винної особи лише у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, тоді як правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов та виносить рішення при наявності підстав про стягнення таких збитків з винної особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
судді: Костюк Л.О
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 05 серпня 2015 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.