ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" листопада 2010 р. Справа № 2a-3384/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Семанюк М.П.
представника позивача: Івано-Франківського міського центру зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття -ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2 -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 2 972,49 грн., -
29.09.2010 року Івано-Франківський міський центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі -позивач, Івано-Франківський міський центр зайнятості) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі -відповідач) про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 2 972,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог пунктів 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", перебуваючи протягом січня -березня 2007 року у трудових відносинах за трудовими угодами з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Тлумацькому районі Івано-Франківської області, на підставі яких здійснював охорону адміністративних приміщень вказаного Фонду та отримував заробітну плату, звернулась в Івано-Франківський міський центр зайнятості, як безробітна особа. Внаслідок чого відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з 01.01.2007 року по 13.10.2007 року в розмірі 2 972,49 грн.
Представник позивача в судовому засідання позов підтримала з підстав наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, поштові повідомлення-виклики про дату, час та місце судового розгляду здійснювалися судом за останнім місцем його проживання. Крім того, судом в порядку статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено виклик відповідача у судове засідання через засоби масової інформації за останнім відомим місцем його проживання (перебування). Причини неявки суду не повідомив, письмове заперечення проти позову не подав. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представника позивача, пояснення відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що 12.10.2006 року ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського центру зайнятості, як такий, що шукає роботу, та якому 19.10.2006 року надано статус безробітного (а.с. 6, 7).
26.05.2010 року позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким встановлено, що згідно отриманого повідомлення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Тлумацькому районі Івано-Франківської області відповідач протягом І кварталу 2007 року здійснював в нічний час охорону адміністративних приміщень вказаного Фонду в м. Тлумач, згідно трудових угод за січень-березень 2007 року (а.с. 25-27), за що отримував заробітну плату, та одночасно перебувала в Івано-Франківському центрі зайнятості як безробітний. З 19.10.2006 року отримував допомогу по безробіттю (а.с. 22). За період з 01.01.2007 року до 13.10.2007 року відповідач протиправно одержував допомогу по безробіттю в розмірі 2 972,49 грн.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Відповідно статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” виконавча дирекція Фонду та її робочі органи проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності -шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Закон України “Про зайнятість населення” визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Відповідно частини 1 статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно частини 4 статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби -військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Згідно частини 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідача покладено обов'язок, повідомити позивача про укладені протягом січня -березня 2007 року трудові угоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Тлумацькому районі Івано-Франківської області, оскільки вказана обставина є такою, що впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, а її наявність у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" є перешкодою у наданні відповідачу статусу безробітного.
Судом встановлено, що за період з 01.01.2007 року до 13.10.2007 року відповідачу, як безробітному виплачено 2 972,49 грн. допомоги по безробіттю.
Відповідно пункту 1 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 60/62 від 13.02.2009 року (далі -Порядок) цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, пункту 16 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та частини третьої статті 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно пункту 2 Порядку, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Відповідно пункту 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі -центри зайнятості).
Згідно пункту 2 Порядку за результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Як встановлено судом, позивач за наслідками розгляду акту за №909 від 26.05.2010 року Івано-Франківського міського центру зайнятості розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, оформлено наказ за № 52 від 02.06.2010 року, щодо повернення відповідачем виплачену допомогу по безробіттю за період з 01.01.2007 року по 13.10.2007 року в розмірі 2 972,49 грн., який було надіслано відповідачу (а.с. 24, 29).
Відповідач, в порушенні Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", не повернув позивачу незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 2 972,49 грн.
Частиною третьою статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в порушенні статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” протиправно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 2 972,49 грн. за період з 01.01.2007 року до 13.10.2007 року, яка підлягає поверненню Івано-Франківському міському центру зайнятості виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до статті 39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти в розмірі 2 972 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) гривні 49 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ ОСОБА_3
Постанова в повному обсязі складена 08.11.2010 року.