ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 серпня 2015 року 09:15 № 826/11784/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді: Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»
до
Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про
визнання нечинними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, у якій, з урахуванням зменшених позовних вимог (а.с. 74-75 Т.І) просить суд:
- визнати нечинним та скасувати рішення Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 08.04.2015 №8921/10/28-10-37-20-16 про відмову у застосуванні податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню форми «В1» від 08.05.2015 №0000353720;
- визнати нечинним та скасувати рішення Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 28.04.2015 №10708/10-28-10-37-20-16 про відмову у застосуванні податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню форми «В1» від 08.05.2015 №0000353720,
- зобов'язати Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників відобразити у інтегрованій картці ПІІ «АМІК Україна» за платежем «податок на додану вартість» узгодження податкових зобов'язань ПІІ «АМІК Україна» за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 у розмірі 13 538 064,00 грн. та досягнення ПІІ «АМІК Україна» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 шляхом відображення нарахувань в розмірі 676 904,00 грн.(5% від суми податкового зобов'язання).
В судовому засіданні 27.07.2015 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про неможливість застосування податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000353720 є необґрунтованим, оскільки даним рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та дане грошове зобов'язання є неузгодженим. Зазначені обставини, згідно положень Податкового кодексу України надають право платнику податків подати заяву про намір застосування податкового компромісу.
Представник відповідача проти позову заперечив. Зазначив, що податковий компроміс застосовується виключно у випадку заниження податкових зобов'язань, а податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2014 №0000353720 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування. На думку відповідача, в даному випадку податковий компроміс не може бути застосований. З огляду на зазначене, вважає рішення про відмову у застосуванні податкового компромісу від 08.04.2015 №8921/10/28-10-37-20-16 та від 28.04.2015 №10708/10-28-10-37-20-16 правомірними та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Посадовими особами Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПІІ «Лукойл-Україна» (попередня назва позивача) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів за січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2014 №415/28-10-31-20/30603572 (далі - акт №415/28-10-31-20/30603572).
На підставі вказаного акта перевірки №415/28-10-31-20/30603572 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 13 538 064,00 грн. та одночасно визначено податкове зобов'язання з ПДВ і зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 13 538 064,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 769 032,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ПІІ «Лукойл-Україна» оскаржило їх до суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №826/9167/14 у задоволенні позову підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 по справі №826/9167/14 апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» залишено без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2015 №К/800/987/15 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 по справі №826/9167/14 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №826/9167/14 скасовано, а справу №826/9167/14 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Станом на дату розгляду даної справи адміністративна справа №826/9167/14 за позовом ПІІ «Лукойл-Україна» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000353720 перебуває на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва.
Зазначене свідчить про те, що грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2014 №0000353720 є неузгодженим, оскільки триває процедура його судового оскарження.
Суд встановив, що позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників із заявою про намір досягнення податкового компромісу №678 від 25.03.2015, у якій повідомив про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 08.05.2014 №0000353720.
Вказана заява була отримана відповідачем 25.03.2015, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції.
26.03.2015 ПІІ «Лукойл-Україна» сплатило 5% від суми визначеної податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2014 №0000353720, а саме: 676 904,00 грн.
За результатом розгляду заяви про намір досягнення податкового компромісу №678 від 25.03.2015 відповідач прийняв рішення від 08.04.2015 №9821/10/28-10-37-20-16 про відмову у застосуванні податкового компромісу по податковому повідомленню рішенню форми «В1» від 08.05.2015 №0000353720.
16.04.2015 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про намір досягнення податкового компромісу №818 від 15.04.2015, за результатом розгляду якого відповідач прийняв рішення від 28.04.2015 №10708/10-28-10-37-20-16 про відмову у застосуванні податкового компромісу по податковому повідомленню рішенню форми «В1» від 08.05.2015 №0000353720.
Згідно пояснень представника відповідача, у вказаних рішеннях про намір досягнення податкового компромісу були допущені описки при написанні дати податкового повідомлення-рішення №0000353720, а саме помилково зазначено « 08.05.2015» замість правильної дати « 08.05.2014», однак така описка не вплинула на результати розгляду заяви, оскільки податкове повідомлення-рішення можна ідентифікувати за його номером та номером акта, на підставі якого його винесено.
Вказані рішення відповідача мотивовані тим, що у відповідності до положень пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України предметом податкового компромісу не можуть бути визначенні в податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з ПДВ чи податку на прибуток, або суми бюджетного відшкодування ПДВ.
Вважаючи протиправними рішення відповідача про непогодження застосування податкового компромісу від 08.04.2015 №9821/10/28-10-37-20-16 та від 28.04.2015 №10708/10-28-10-37-20-16, позивач оскаржив їх до суду та просив зобов'язати відповідача відобразити у інтегрованій картці ПІІ «АМІК Україна» за платежем «податок на додану вартість» узгодження податкових зобов'язань ПІІ «АМІК Україна» за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 у розмірі 13 538 064,00 грн. та досягнення ПІІ «АМІК Україна» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 шляхом відображення нарахувань в розмірі 676 904,00 грн.(5% від суми податкового зобов'язання).
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 «Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».
Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно із пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Відповідно до пункту 11 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 01.04.2014, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.
Відповідач посилався на те, що податковий компроміс щодо податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000353720 не може бути застосований, оскільки ним зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а податковий компроміс може бути застосований виключно у випадку заниження податкових зобов'язань.
Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.
Зі змісту податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000353720 видно, що ним зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 538 064,00 грн. та одночасно визначено податкове зобов'язання з ПДВ і зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 13 538 064,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 769 032,00 грн.
Зазначене грошове зобов'язання та штрафна санкція визначені у зв'язку із тим, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 538 064,00 грн. вже була виплачена позивачу та на підставі даного податкового повідомлення-рішення підлягає поверненню позивачем.
Отже, на підставі даного податкового повідомлення-рішення у ПІІ «Амік Україна» виникло грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, до якого, відповідно до положень пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України може бути застосований податковий компроміс.
Вказана сума не є від'ємним значенням з податку на додану вартість, як зазначає відповідач, а є саме грошовим зобов'язанням ПІІ «АМІК Україна», оскільки воно має сплатити дану суму та нараховані на неї штрафні санкції до бюджету.
Стосовно доводів відповідача про те, що податковий компроміс не може бути застосований на суму штрафної санкції, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 08.05.2014 №0000353720, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Отже, сума штрафної санкції на грошове зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення, до якого застосовано податковий компроміс, не застосовується згідно положень законодавства.
Посилання відповідача на те, що податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000353720 прийняте за формою «В1», а не формою «Р» (за наслідками перевірок) суд відхиляє, оскільки законодавством не встановлено обмеження щодо застосування податкового компромісу виключно при винесенні рішень за формою «Р». Враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000353720 містить приписи щодо обов'язку ПІІ «АМІК Україна» сплатити до державного бюджету грошове зобов'язання на суму 13 538 064,00 грн., то в даному випадку податковий компроміс може бути застосований.
Відповідно до приписів пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Станом на дату розгляду даної справи відсутні судові рішення які набрали законної сили, тобто процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення є не закінченою. За таких обставин, податкове зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000353720 не було узгоджене.
Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у пункті 4 листа від 10.03.2015 №04-27/10-598 «Щодо деяких питань застосування податкового компромісу» зазначає, що Законом встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адміністративного оскарження, та іншими неузгодженими податковими зобов'язаннями.
Нормами абзацу 1 пункту 7 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України чітко встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок незакінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5% від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу.
Будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач необґрунтовано прийняв рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 08.04.2015 №9821/10/28-10-37-20-16 та від 28.04.2015 №10708/10-28-10-37-20-16, посилаючись на неможливість застосування податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000353720, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування даних рішень підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача відобразити у інтегрованій картці ПІІ «АМІК Україна» за платежем «податок на додану вартість» узгодження податкових зобов'язань ПІІ «АМІК Україна» за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 у розмірі 13 538 064,00 грн. та досягнення ПІІ «АМІК Україна» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 шляхом відображення нарахувань в розмірі 676 904,00 грн. (5% від суми податкового зобов'язання), суд зазначає, що вона є похідною від попередньої позовної вимоги.
Враховуючи те, що податковий компроміс щодо грошового зобов'язання, визначеного податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000353720 згідно норм податкового законодавства вважається досягнутим з моменту сплати 5% від суми податкового зобов'язання та враховуючи те, що ПІІ «АМІК Україна» сплатило таку суму, а саме: 676 904,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 26.03.2015 №297306, а також те, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у застосуванні податкового компромісу і самостійно не відобразив у інтегрованій картці ПІІ «АМІК Україна» за платежем «податок на додану вартість» узгодження податкових зобов'язань ПІІ «АМІК Україна» за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 у розмірі 13 538 064,00 грн. та досягнення ПІІ «АМІК Україна» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 шляхом відображення нарахувань в розмірі 676 904,00 грн. (5% від суми податкового зобов'язання), то суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вищезазначеної позовної вимоги.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 08.04.2015 №8921/10/28-10-37-20-16 про відмову у застосуванні податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню форми «В1» від 08.05.2015 №0000353720.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 28.04.2015 №10708/10-28-10-37-20-16 про відмову у застосуванні податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню форми «В1» від 08.05.2015 №0000353720.
4. Зобов'язати Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників відобразити у інтегрованій картці підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» за платежем «податок на додану вартість» узгодження податкових зобов'язань підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 у розмірі 13 538 064,00 грн. та досягнення податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 08.05.2014 №0000353720 шляхом відображення нарахувань в розмірі 676 904,00 грн. (5% від суми податкового зобов'язання).
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (код ЄДРПОУ 30603572) судові витрати в сумі 219,24 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень 24 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський