ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 серпня 2015 року 09:00 № 826/9042/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів: Гарника К.Ю., Кобилянського К.М., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства юстиції України (відповідач-1) Заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни (відповідач-2)
провизнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач-1), заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни (надалі - відповідач-2), в якому просить (з урахуванням заяви від 16.07.2015 року):
- визнати незаконними дії Міністерства юстиції України, заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни, що проявилися в поверненні службовою запискою від 15.04.2015 року №12163-033-15/16 до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України без виконання, законної постанови ДВС України про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566;
- визнати незаконною бездіяльність Міністерства юстиції України, заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни, що проявилися в не виконанні законної постанови ДВС України про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566 з виконання виконавчого листа №826/15694/14, виданого 27.02.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва;
- зобов'язати Міністерство юстиції України, заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України виконати законну постанову ДВС України про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566 з виконання виконавчого листа №826/15694/14, виданого 27.02.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник зазначили, що службовою запискою від 15.04.2015 року №12163-033-15/16 заступник директора Департаменту незаконно та безпідставно повернув без виконання постанову ДВС України від 03.04.2015 року у зв'язку з тим, що, на її думку, як стверджують останні, не потрібно виконувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014 року у справі №826/15694/14 та виконавчий документ, виданий судом на підставі набрання нею законної сили.
У судове засідання 16.07.2015 року з'явилися представники сторін.
Представник позивача у вказаному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідачів проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що у Міністерства юстиції України були відсутні правові підстави для виконання вимог державного виконавця, оскільки відповідачем-1 були вчинені всі дії, визначені чинним законодавством для виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 року у справі №25476/02 «Погребна проти України» в частині сплати справедливої сатисфакції та сплачені всі кошти на його виконання.
Суд у судовому засіданні 16.07.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №826/15694/14, виданого 27.02.2015 року Окружним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства юстиції України, директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України виконати вимоги державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26.02.2015 №П-2589/5.-245/8 та від 14.05.2014 №П-5918/5-8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини №25476/02 від 15.02.2007, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року (ВП №47136566), згідно якої відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №826/15694/14, виданого 27.02.2015 року Окружним адміністративним судом про визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Бірюкової Олени Олександрівни, що проявилась в невиконанні законних вимог державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26.02.2014 №П-2589/5.-245/8 та від 14.05.2014 №П-5918/5-8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 № 25476/02; визнання протиправними дії директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Бірюкової Олени Олександрівни, що проявились в поверненні безпосередньо голові Державної виконавчої служби України Сторожуку Д.А. без виконання законної вимоги державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26.02.2014 № П-2589/5.-245/8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини №-25476/02 від 15.02.2007; зобов'язання Міністерства юстиції України, директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України виконати вимоги державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26.02.2015 №П-2589/5.-245/8 та від 14.05.2014 №П-5918/5-8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини №25476/02 від 15.02.2007 (з урахуванням постанови про виправлення помилки від 05.05.2015 року у ВП №47136566).
В службовій записці заступника директора Департаменту - начальника відділу Борковської І.О. №12163-033-15/16 від 15.04.2015 року, копія якої наявна у матеріалах справи, Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку за результатами розгляду постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року №47136566 щодо здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) зазначено, що 10.09.2007 року Міністерством юстиції України на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 року №25476/02 «Погребна проти України» було підготовлено та направлено до Державного казначейства України платіжне доручення №1060 на суму 11 763,12 грн. (на день підготовки платежу курс складав 6,916480 грн. за 1 євро) для перерахування коштів на особовий рахунок ОСОБА_1. Згідно виписки Державного казначейства України списання коштів було проведено 11.09.2007 року. Таким чином, Міністерством юстиції України 11.09.2007 року заявнику була проведена оплата в повному обсязі. На підставі вищевикладеного постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року повернута без виконання.
Вважаючи дії та бездіяльність відповідачів щодо невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року у ВП №47136566 протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Так, нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606-XIV ).
Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 17 Закону №606).
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону №606-XIV).
У силу ч. 1 ст. 25 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2 ст. 25 Закону №606).
При цьому, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України (ч. 1 ст. 5 Закону №606).
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що державний виконавець, виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року у ВП №47136566, якою, зокрема, постановив боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа в 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, висунув до Міністерства юстиції України, який є боржником у виконавчому провадженні №47136566, вимогу про виконання вищезазначеного виконавчого листа, яка, згідно ч. 1 ст. 5 Закону №606, є обов'язковою для виконання останнім.
Проте, як було зазначено вище, службовою запискою директора Департаменту - начальника відділу Борковської І.О. №12163-033-15/16 від 15.04.2015 року постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року повернута без виконання з підстав того, що Міністерством юстиції України 11.09.2007 року заявнику була проведена оплата в повному обсязі.
Водночас, як вбачається зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014 року у справі №826/15694/14, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року, на підставі якої видано виконавчий лист, з примусового виконання якого і відкрито розглядуване виконавче провадження, судом встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 у справі №25476/02 «Погребна проти України» виконане не в повному обсязі, що підтверджується постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19.07.2013 ВП№4529908, а директор Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, в свою чергу, листом від 17.03.2014 №17-48/362 повернув вимоги державного виконавця без виконання, з огляду на що судом визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Бірюкової Олени Олександрівни, що проявилась в невиконанні законних вимог державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26.02.2014 №П-2589/5.-245/8 та від 14.05.2014 №П-5918/5-8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 № 25476/02; визнано протиправними дії директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Бірюкової Олени Олександрівни, що проявились в поверненні безпосередньо голові Державної виконавчої служби України Сторожуку Д.А. без виконання законної вимоги державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26.02.2014 № П-2589/5.-245/8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700 євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини №-25476/02 від 15.02.2007; зобов'язано Міністерство юстиції України, директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України виконати вимоги державного виконавця Державної виконавчої служби України від 26.02.2014 № П-2589/5.-245/8 та від 14.05.2014 №П-5918/5-8 про здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів (1700євро) які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15.02.2007.
Разом з тим, станом на момент розгляду даної справи судом особами, які беруть участь у справі, не надано суду доказів виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014 року у справі №826/15694/14, а також оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року у ВП №47136566 у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 25 Закону №606. Іншого матеріали справи не містять.
Положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Подальша реалізація прав людини і громадянина, передбачених статтею 55 Конституції України знайшла своє закріплення в статті 124 Конституції України.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В той же час, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).
Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу тривалості виконання рішення в світлі заходів, вжитих державою для прискорення вирішення внутрішніх систематичних проблем (остаточна ухвала щодо прийнятності у справі «Сокур проти України»; рішення у справах «Півень проти України», «Жовнір проти України», «Войтенко проти України», «Шмалько проти України», «Ромашов проти України»). У своїх рішеннях Суд зазначає, що, не виконуючи рішення суду, державні органи позбавили положення статті 6 § 1 будь-якого сенсу.
Тобто, невиконання рішення суду, яке набрало законної сили порушує права людини та громадянина, а також принципи закладені в Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексі адміністративного судочинства України та інших Законах, які направлені на захист цих прав. Таке невиконання судових рішень підриває авторитет та довіру до суду та держави в цілому, що є неприпустимим у демократичній і правовій державі.
Суд звертає увагу на те, що у Рекомендації Rec (2003) 16 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у галузі адміністративного права, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 851 засіданні заступників міністрів 9 вересня 2003 року, Комітет Міністрів на підставі статті 15 (b) Статуту Ради Європи, уважає, що примусове виконання судових рішень в галузі адміністративного права, зокрема в тому разі, коли вони спрямовані на адміністративні органи, є вимогою ефективного правосуддя.
У додатку до Рекомендації Rec (2003) 16 визначено, що Держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, вчинено протиправні дії, які проявилися в поверненні службовою запискою від 15.04.2015 року №12163-033-15/16 до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України без виконання постанови ДВС України про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566, а також допущено протиправну бездіяльність, яка проявилися в не виконанні постанови ДВС України про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566 з виконання виконавчого листа №826/15694/14, виданого 27.02.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва, з огляду на що та з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивач суд вказує про необхідність зобов'язання відповідачів вчинити дії з виконання постанови ДВС України про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566 з виконання виконавчого листа №826/15694/14, виданого 27.02.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва.
Щодо заявлених позивачем та його представником клопотань про винесення окремої ухвали та надання відповідачем-1 звіту про виконання постанови суду колегія суддів зазначає, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 166 та ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, постановлення окремої ухвали та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яким останній може скористатися за наявності відповідних обставин, проте, виходячи з обставин даної справи, суд вказує про відсутність підстав для вжиття таких заходів на даній стадії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії та бездіяльність відповідачів, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення (невчинення) останніх.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України та заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни, які проявилися в поверненні службовою запискою від 15.04.2015 року №12163-033-15/16 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без виконання постанови Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566.
3. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України та заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни, яка проявилася в не виконанні постанови Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566 з виконання виконавчого листа №826/15694/14, виданого 27.02.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва.
4. Зобов'язати Міністерство юстиції України та заступника директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Борковської Ірини Олександрівни вчинити дії з виконання постанови Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП №47136566 з виконання виконавчого листа №826/15694/14, виданого 27.02.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.О. Скочок
Судді К.Ю. Гарник
К.М. Кобилянський