ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
м. Київ
16 грудня 2011 року№ 2а-18478/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1
до 1) Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації,
2) Комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації,
3) Служби у справах дітей Оболонського району м. Києва
про визнання незаконними дій та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій та бездіяльності Служби у справах дітей Оболонського району м. Києва незаконними та неправомірними, про визнання дій Комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації незаконними та неправомірними; про визнання відсутності повноважень Комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації на прийняття рішення за протоколом № 1 від 14 січня 2010 року, про визнання рішення Комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації за протоколом № 1 від 14 січня 2010 року незаконним та неправомірним; про визнання рішення Комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації за протоколом № 1 від 14 січня 2010 року; про визнання розпорядження Служби у справах дітей Оболонського району м. Києва № 5 від 18 січня 2010 року незаконним, неправомірним та необґрунтованим; про скасування рішення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації; про зобов'язання Оболонську районну у м. Києві державну адміністрацію видати розпорядження про скасування розпорядження № 5 від 18 січня 2010 року Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації як незаконного, неправомірного, такого, що суперечить законодавству України, обмежує права і свободи громадян та зазначити про це в преамбулі такого розпорядження; про зобов'язання відповідачів утриматись від вчинення незаконних, неправомірних дій та бездіяльності, прийняття незаконних, неправомірних, необґрунтованих рішень щодо позивача.
Статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 народився 15 травня 2004 року, тобто на час подачі позовної заяви позивачу виповнилося 7 років.
З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивач не наділений адміністративною процесуальною правоздатністю, тому не має права на звернення до адміністративного суду.
Згідно пункту третього частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Отже, для відкриття провадження у справі в порядку адміністративного судочинства між сторонами повинні існувати публічно-правові відносини та публічно-правовий спір.
В даному випадку позовні вимоги пов'язані з реалізацією сімейних правовідносин, тому відсутні ознаки публічно-правового спору між сторонами. Порушені права позивача є приватноправовими, а відповідно - такі права не є публічними.
Таким чином, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно пункту першого частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
За таких обставин, вимоги заявника повинні розглядатися у межах цивільного, а не адміністративного судочинства.
Керуючись частиною третьою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву повернути.
2. Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачу негайно.
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про повернення позовної заяви.
4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, передбаченим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Бояринцева