Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
04 серпня 2015 р. № 820/5549/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання недійсними акту та податкового повідомлення-рішення ,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсними:
- акт Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб при отриманні додаткового блага за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. від 08.04.2015 р. № 1302/20-3877-20/НОМЕР_1;
- податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова від 27.04.2015 р. №0001021702 відносно податкового боргу ОСОБА_1, на загальну суму 30 852, 68 грн.
Позивач обґрунтовував свій позов тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, тому є неправомірним та прийнятим з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року здійснено заміну неналежного відповідача - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби, на належного - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб при отриманні додаткового блага за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 08.04.2015 р. № 1302/20-3877-20/НОМЕР_1.
У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ФОП ОСОБА_1:
- ст. 49. п. 179.1. ст. 179. пп. 168.1.3 п. 168.1. ст. 168 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, а саме неподання платником податку декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік;
- пп. 168.1.3 п. 168.1, ст. 168, п. 179.7 ст. 179 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, а саме платником податку не задекларовано дохід в сумі 146538,49 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 24682,14 грн.
На підставі висновків акту перевірки 08.04.2015 р. № 1302/20-3877-20/НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 р. №0001021702 на загальну суму 30 852, 68 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 08.04.2015 р. № 1302/20-3877-20/НОМЕР_1 висновків на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 11.03.2008 року укладено кредитний договір №CL506-706/029/2008, предметом якого є надання банком позичальнику кредиту в розмірі та валюті, визначеній в частині 1 цього договору, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені в цьому договорі.
Разом з тим, 26.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 підписано додатковий договір №1 до договору про кредитування поточного рахунку (овердафт) № 706/131/08/1 від 11 березня 2008 року, відповідно до якого на підставі положень договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 р., укладеного між банком і кредитором, останній набув прав вимоги за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником. В зв'язку з укладанням між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору комісії від 12 листопада 2010 р., з усіма наступними змінами та доповненнями, права та обов'язки за цим додатковим договором належать ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Крім того, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір №3 до кредитного договору №CL506-706/029/2008 від 11.03.2008 року.
Відповідно до п.3.4. вказано на необхідність відображення суми прошеного боргу у річній податковій декларації згідно приписів п.п. «д» п.п. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
У разі якщо кредитор (банк) з урахуванням вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17, п. 164.2, ст. 164 Податкового кодексу України анулює (прощає) суму боргу платника податку за кредитним договором, слід вважати що такий кредитор надав (виплатив) платнику податку дохід у вигляді додаткового блага.
При цьому дохід у вигляді суми анульованого боргу, наданий платнику податку, кредитор (банк) має відобразити у податковій звітності за підсумками звітного періоду, в якому було нараховано такий дохід, а платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію до контролюючого органу за місцем податкової адреси та відобразити у ній такий дохід.
Як вбачається з наданих відповідачем відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 в 2013 році отримала дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу « 126»), а саме анулювання (прощення) боргу.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у 2013 році виплатило дохід на користь позивача з ознакою доходу « 126»- додаткове благо.
Разом з тим, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на запит Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області листом від 14.08.2014 року надало інформацію, згідно якої ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подавало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва форму « 1ДФ», в якій відобразило нарахований дохід в тому числі позивача.
Згідно з п.п. «д» п.п. 164.2.17, п.164.2, ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника шляхом укладення відповідного договору про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду у якому такий борг було анульовано (прощено), боржник самостійно сплачує податок з таких доходів і відображає їх у річній Податковій декларації.
Також слід вказати, що контролюючий орган листом від 03.09.2014 року №12592 повідомляв позивача про необхідність подачі річної декларації з відображенням сум, нарахованих як додаткове благо з роз'ясненням норм податкового законодавства.
Відповідно до ст. 49 Податкового Кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Пунктом 179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового Кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Суд вважає за необхідне вказати, що позивач у судовому засіданні надав усні пояснення відповідно до яких, вже почав частково сплачувати суму вказану у оскаржуваному у даній справі податковому повідомленні-рішенні.
За таких обставин, висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідає ч.3 ст.2 КАС України.
Стосовно позовних вимог щодо визнання недійсним акту, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. (п. 3.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772).
З огляду на зазначене, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.
Таким чином, акт перевірки є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для платника податків, та не може бути предметом судового спору.
Суд зазначає, що в даному випадку не підлягає застосуванню положення п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки положенням ч. 2 ст. 157 КАС України, передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, тобто, в даному випадку такі вимоги не можна віднести до юрисдикції іншого суду.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.
На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо судових витрат.
Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України «Про судовий збір», зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Суд зазначає, що позивачем при поданні адміністративного позову сплачено суму судового збору у розмірі 100 відсотків, а саме 1827,0 грн.
Таким чином у зв'язку з тим, що в у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі та позивачем уже сплачено судовий збір у розмірі 100 відсотків, суд не стягує решту суми судового збору користь Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання недійсними акту та податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 06 серпня 2015 року.
Суддя Д.В. Бездітко