ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/206
22.09.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»
до акціонерного банку «Банк Регіонального Розвитку»
про стягнення 2 094 219,51 дол. США.
За участю представників сторін:
від позивача: Тумко В.О. -представник за довіреністю б/н від 10.09.2008 р.;
від відповідача: не з'явився.
встановив :
Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного банку «Банк Регіонального Розвитку»про стягнення 2 094 219,51 дол. США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 16 125 490,23 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.05.2004 року між ним та відповідачем укладено договір № 21/01-ДЮ-840-39 про розміщення строкового банківського депозиту, відповідно до якого за цим договором банк (відповідач) приймає від вкладника грошові кошти на депозит (надалі -депозит) і зобов'язується виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані відсотки на умовах і в порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.2. договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року сума внеску на депозит -100 000,00 доларів США.
Відповідно до п. 2. 4. договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року строк депозиту до 02.06.2005 року.
До договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року були укладені додаткові угоди № 1 від 08.06.2004 року, № 2 від 07.07.2004 року, № 4 від 06.12.2004 року, № 11 від 06.03.2008 року, № 12 від 15.09.2008 року -відповідно до яких п. 2.2. договору був викладений у такій редакції «2.2. сума внеску на депозит -600 000,00 доларів США.»
До договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року були укладені додаткові угоди № 3 від 03.09.2004 року, № 9 від 15.10.2007 року, № 13 від 16.09.2008 року відповідно до яких змінено п. 2.1. та п.3.4.3 договору.
До договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року були укладені додаткові угоди № 5 від 21.02.2005 року, № 6 від 01.06.2005 року, № 7 від 02.06.2006 року, № 8 від 04.06.2007 року, № 10 від 10.12.2007 року, № 14 від 23.10.2008 року -відповідно до яких внесені зміни в п. 2.3. і відсоткова ставка становить 6 % річних та п. 2.4. і строк депозиту до 16.12.2008 року.
Відповідно до п. 3.4.3. договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року банк зобов'язується повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту або його достроковому витребуванні за вказаними в договорі реквізитами.
Також 14.03.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 21/01-ДЮ-840-102 про розміщення строкового банківського депозиту, відповідно до якого за цим договором банк (відповідач) приймає від вкладника грошові кошти на депозит (надалі -депозит) і зобов'язується виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані відсотки на умовах і в порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.2. договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року сума внеску на депозит -200 000,00 доларів США.
Відповідно до п. 2. 4. договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року строк депозиту до 19.03.2007 року.
До договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року були укладені додаткові угоди № 5 від 08.05.2008 року, № 6 від 17.06.2008 року, № 7 від 25.06.2008 року, -відповідно до яких п. 2.2. договору був викладений у такій редакції «2.2. сума внеску на депозит -1 500 000,00 доларів США.»
До договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року були укладені додаткові угоди № 3 від 15.10.2007 року, № 8 від 16.09.2008 року відповідно до яких змінено п. 2.1. та п.3.4.3 договору.
До договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року були укладені додаткові угоди № 1 від 19.03.2007 року, № 2 від 27.06.2007 року, № 4 від 10.12.2007 року, № 9 від 23.10.2008 року відповідно до яких внесені зміни в п. 2.3. і відсоткова ставка становить 6 % річних та п. 2.4. і строк депозиту до 16.12.2008 року.
Відповідно до п. 3.4.3. договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року банк зобов'язується повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту або його достроковому витребуванні за вказаними в договорі реквізитами.
Листом № 1047 від 08.12.2008 року позивач просив відповідача повернути суми депозитів відповідно до умов вищеназваних договорів та повідомив реквізити валютного рахунку для перерахування коштів.
Відповідач листом № 132/3679/1 від 15.12.2008 року запропонував позивачеві продовжити термін розміщення грошових коштів.
Листом № 1079 від 17.12.2008 року позивач відмовився від пропозиції продовжити термін розміщення грошових коштів та наполягав на терміновому повернення грошових коштів.
Листом № 59 від 28.01.2009 року позивач повідомив відповідачеві про надходження на його рахунок коштів, які надійшли з помилковим призначенням платежу у сумі 5 780,49 доларів США і про зарахування вказаних коштів в рахунок часткового повернення вкладів.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем згідно договорів № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року та № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року становить 2 094 219,51 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 16 125 490,23 грн.
У зв'язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/206, розгляд справи призначено на 12.05.2009 року.
У судове засідання 12.05.2009 року з'явились представники сторін. Та подали суду заяву про продовження строку розгляду справи. Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи судом оголошується перерва до 09.06.2009 року.
У судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача через загальний відділ діловодства подав клопотання про витребування у відповідача копії постанови НБУ № 157 від 23.03.2009 року та оголошення перерви у судовому засіданні для отримання вказаного документу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представника позивача про витребування у відповідача копії постанови НБУ № 157 від 23.03.2009 року судом оголошується перерва до 27.07.2009 року.
У судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача через загальний відділ діловодства подав заперечення на відзив відповідача.
Представник відповідача подав суду копію постанови НБУ № 157 від 23.03.2009 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для оцінки доказів судом оголошується перерва до 22.09.2009 року.
У судове засідання 22.09.2009 з'явився представник позивача. Представник відповідача через загальний відділ діловодства подав заяву про неналежне формулювання позовних вимог та відстрочку виконання рішення у випадку його прийняття не на користь відповідача, а в судове засідання не з'явився.
Представник позивача із позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в частині позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.
Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2 094 219,51 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 16 125 490,23 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 312 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 25 502,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
28.05.2004 року між ним та відповідачем укладено договір № 21/01-ДЮ-840-39 про розміщення строкового банківського депозиту, відповідно до якого за цим договором банк (відповідач) приймає від вкладника грошові кошти на депозит (надалі -депозит) і зобов'язується виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані відсотки на умовах і в порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.2. договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року сума внеску на депозит -100 000,00 доларів США.
Відповідно до п. 2. 4. договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року строк депозиту до 02.06.2005 року.
Також 14.03.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 21/01-ДЮ-840-102 про розміщення строкового банківського депозиту, відповідно до якого за цим договором банк (відповідач) приймає від вкладника грошові кошти на депозит (надалі -депозит) і зобов'язується виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані відсотки на умовах і в порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.2. договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року сума внеску на депозит -200 000,00 доларів США.
Відповідно до п. 2. 4. договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року строк депозиту до 19.03.2007 року.
Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
До договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року були укладені додаткові угоди № 1 від 08.06.2004 року, № 2 від 07.07.2004 року, № 4 від 06.12.2004 року, № 11 від 06.03.2008 року, № 12 від 15.09.2008 року -відповідно до яких п. 2.2. договору був викладений у такій редакції «2.2. сума внеску на депозит -600 000,00 доларів США.»
До договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року були укладені додаткові угоди № 3 від 03.09.2004 року, № 9 від 15.10.2007 року, № 13 від 16.09.2008 року відповідно до яких змінено п. 2.1. та п.3.4.3 договору.
До договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року були укладені додаткові угоди № 5 від 21.02.2005 року, № 6 від 01.06.2005 року, № 7 від 02.06.2006 року, № 8 від 04.06.2007 року, № 10 від 10.12.2007 року, № 14 від 23.10.2008 року -відповідно до яких внесені зміни в п. 2.3. і відсоткова ставка становить 6 % річних та п. 2.4. і строк депозиту до 16.12.2008 року.
До договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року були укладені додаткові угоди № 5 від 08.05.2008 року, № 6 від 17.06.2008 року, № 7 від 25.06.2008 року, -відповідно до яких п. 2.2. договору був викладений у такій редакції «2.2. сума внеску на депозит -1 500 000,00 доларів США.»
До договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року були укладені додаткові угоди № 3 від 15.10.2007 року, № 8 від 16.09.2008 року відповідно до яких змінено п. 2.1. та п.3.4.3 договору.
До договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року були укладені додаткові угоди № 1 від 19.03.2007 року, № 2 від 27.06.2007 року, № 4 від 10.12.2007 року, № 9 від 23.10.2008 року відповідно до яких внесені зміни в п. 2.3. і відсоткова ставка становить 6 % річних та п. 2.4. і строк депозиту до 16.12.2008 року.
Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до п. 3.4.3. договору № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року банк зобов'язується повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту або його достроковому витребуванні за вказаними в договорі реквізитами.
Відповідно до п. 3.4.3. договору № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року банк зобов'язується повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту або його достроковому витребуванні за вказаними в договорі реквізитами.
Листом № 1047 від 08.12.2008 року позивач просив відповідача повернути суми депозитів відповідно до умов вищеназваних договорів та повідомив реквізити валютного рахунку для перерахування коштів.
Відповідач листом № 132/3679/1 від 15.12.2008 року запропонував позивачеві продовжити термін розміщення грошових коштів.
Листом № 1079 від 17.12.2008 року позивач відмовився від пропозиції продовжити термін розміщення грошових коштів та наполягав на терміновому повернення грошових коштів.
Листом № 59 від 28.01.2009 року позивач повідомив відповідачеві про надходження на його рахунок коштів, які надійшли з помилковим призначенням платежу і про зарахування вказаних коштів в рахунок часткового повернення вкладів, а саме суму 2 108,36 доларів США за договором № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року та 3 762, 13 доларів США за договором № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року.
Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, відповідач повернув позивачеві депозит у сумі 5 780,49 доларів США, а заборгованість відповідно становить 2 094 219,51 дол. США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 16 125 490,23 грн., а саме у сумі 597 891,64 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 4 603 765,63 грн., за договором № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року та у сумі 1 496 327,87 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 11 521 724,60 грн., за договором № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на виконання доручення позивача про повернення депозиту відповідач перерахував суми депозитів на рахунок № 1919.8.01, що підтверджується заявою представника відповідача № 22/05-Ю від 05.06.2009 року та банківськими виписками по особовому рахунку від 27.07.2009 року, які знаходяться в матеріалах справи.
Щодо заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у випадку його прийняття не на користь відповідача суд зазначає, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку “Банк Регіонального Розвитку” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 24.03.2009 року до 23.03.2010 року та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року і, відповідно, положення про мораторій надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем у частині неповернутих вкладів (депозитів) у сумі у сумі 597 891,64 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 4 603 765,63 грн., за договором № 21/01-ДЮ-840-39 від 28.05.2004 року та у сумі 1 496 327,87 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 11 521 724,60 грн., за договором № 21/01-ДЮ-840-102 від 14.03.2006 року - на загальну суму 2 094 219,51 дол. США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 16 125 490,23 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку “Банк Регіонального Розвитку” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 24.03.2009 року до 23.03.2010 року та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009. року
Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Згідно з статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність”передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договорами щодо повернення позивачу суми депозитів у розмірах, зазначених вище.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.
Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з акціонерного банку «Банк Регіонального Розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А; рахунку № 1919.8.01 МФО 300540, код ЄДРПОУ 19338316) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»(01025, м. Київ, вул. Володимирська, 8; п/р 26004501022387 або п/р 26048501022387 в КДР «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904; код ЄДРПОУ 14297222) основний борг у сумі 2 094 219 ( два мільйони дев'яносто чотири тисячі двісті дев'ятнадцять) дол. США 51 цент США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 16 125 490 (шістнадцять мільйонів сто двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 23 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 312 (три тисячі триста дванадцять) доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 25 502 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дві) грн. 00 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий