29 липня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.,
суддів: Касьяна О.П., Мостової Г.І.,
Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, за касаційною скаргою Шуліки Аліни Володимирівни, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року,
У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 12 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 грн зі сплатою 20 % річних строком до 12 жовтня 2009 року. Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, просило задовольнити позов.
У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом. Вказувала, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 9 вересня 2008 року з неї вже стягнуто заборгованість за зазначеним кредитним договором. Оскільки банк в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору та стягнув з неї грошові кошти, просила розірвати договір.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 листопада 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 71 545 грн 60 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 45 000 грн пені. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.
Шуліка А.В., яка діє від імені ПАТ КБ «ПриватБанк», звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 9 вересня 2008 року достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором, зобов'язальні правовідносини сторін кредитного договору у зв'язку із закінченням строку дії договору припинилися.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Судами встановлено, що 12 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 50 000 грн зі сплатою 20 % річних строком до 12 жовтня 2009 року.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 9 вересня 2008 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2006 року у розмірі 53929 грн 7 коп.
Згідно п. 2. 2. 2 кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користуванням кредитом у відповідності з п. п. 3. 1, 3. 2, 3. 3 договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом провести не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.
Відповідно до п. 3.1 договору за користування кредитом в період дати списання з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п. п. 2.4.1, 3.3., 3.4. даного договору позичальник сплачує відсотки у розмірі 20 % річних.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідно до ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту передбачених п. п. 1. 3, 2.3.1, 3.3 даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі, зазначеному в п. 3.1 даного договору, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України
Ухвалення судом рішення про стягнення боргу, який не повернуто, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним зобов'язання та не позбавляє позичальника права вимагати покладення на останнього відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, зокрема, сплати процентів, пені до моменту належного виконання зобов'язання.
Обов'язок сплачувати проценти за весь період фактичного користування грошима передбачений ст. 536 ЦК України та умовами кредитного договору (п. 2. 2. 2, п. п. 3. 1, 3. 2, 3. 3 договору).
З огляду на викладене зроблений в рішенні апеляційного суду висновок про відсутність у ОСОБА_3 обов'язку сплачувати проценти за користування коштами після ухвалення рішення Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 9 вересня 2008 року і до їх повернення та, у зв'язку із цим, про безпідставність позову банку в цій частині є передчасними.
Наслідком порушення боржником зобов'язання є виникнення у нього обов'язку по сплаті неустойки (ст. 610 ЦК України
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України
Зробивши помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку із припиненням між сторонами зобов'язання, апеляційний суд на вказані положення закону та умови договору уваги не звернув.
У випадку, коли позивач заявляв вимоги про стягнення коштів у розмірах і за періоди, спір про стягнення яких вирішений рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 9 вересня 2008 року, таке є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення цих коштів, а не відмови у задоволенні позову в цій частині, як про це помилково вказано у рішенні апеляційного суду (п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).
Виходячи з викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд допустив порушення наведених норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України), які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині первісного позову, тому ухвалене ним рішення в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Рішення в частині вирішення зустрічного позову не оскаржуються, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції їх законність не перевіряє.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до цього суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Мартинюк
Судді:О.П. Касьян Г.І. Мостова М.І. Наумчук Д.О. Остапчук