Апеляційний суд міста Києва
Справа № 759/1198/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Ключник A.C.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7603/15 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
07 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Круглик В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
19.11.2014 позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 та з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути на його користь за борговим зобов'язанням (письмова розписка) 160 000 грн - основного боргу; збитки від інфляції - 52 800 грн.; 3% річних - 12 624, 65 грн., витрати по сплаті судового збору - 2 254,25 грн. та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.03.2012 він надав у борг відповідачу 160 000 грн. строком користування до 23.07.2012. По закінченню строку борг не був повернутий, а тому позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 15 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за борговою розпискою від 27.03.2012 у сумі 225424,65 грн., яка складається з 160000,00 грн. суми основного боргу; 52800,00 грн. - збитки від інфляції; 12624,65 - три проценти річних. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати судовий збір у сумі 2254,25 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу (а.с.47), посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення, без доведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, без відповідних висновків суду обставинам справи. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, на думку відповідача, суд помилково прийшов до висновку, що боргова розписка складена 27.03.2012. Вважає,що строк повернення боргу визначений після продажу магазину та в строк 4-х місяців. Не погоджується він із розрахунком періоду боргу з 23.07.2012, оскільки в розписці відсутні дати її підписання та дата повернення боргу. Поза увагою суду залишилися положення і ч.2 ст. 530 ЦК України. При цьому вказує, що у зазначеній нормі визначається, що строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду після настання такої події.
Відповідач, в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, направив для участі у справі свого представника. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача та за участю його представника.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог. В частині відмовлених позовних вимог рішення суду сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційної перевірки.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін ( ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у зв'язку із неповерненням позичених коштів після 23 липня 2012 року, відповідач порушив права позивача, передбачені ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, які підлягають до захисту, а тому на користь останнього необхідно стягнути борг за договором позики.
При цьому суд виходив з того, що стягненню підлягає сума боргу з урахуванням 3 % річних і інфляційних втрат.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом установлено, що позивач позичив відповідачу 160 000 грн., про що написав відповідну розписку (.а.с.5), в якій зазначив, що зобов'язується повернути ці гроші після продажу магазину в строк 4-ри місяці (23 липня 2012р.). Факт передачі позивачем грошових коштів стороною відповідача в якості позики та прийняття цих коштів відповідачем сторонами не заперечувалось. Але представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на те, що розпискою визначені умови повернення боргу, а саме, після продажу відповідачем магазину у строк до 4-х місяців до 23.07.2012, а оскільки магазин відповідачем на сьогоднішній день не проданий, то на його думку, не настало й прострочення виконання грошового зобов'язання.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що оскільки відповідач не виконав зобов'язання повернути борг до 23 липня 2012 року згідно розписки, то у нього виникло право на стягнення суми боргу в судовому порядку.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст.1046,1049 ЦК України, згідно яких за договором позики позикодавець передає позичальнику у власність гроші, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму. Позичальник повинен повернути гроші в обумовлений догором позики термін.
Відповідно до змісту ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.Висновки суду щодо підстав до задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясував обставин, що мають значення, без доведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, заперечення дати складання розписки 27.03.2012, періоду розрахунку з 23.07.2012 та його розміру, а також не настання строку повернення боргу не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне. Всі висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявленого позову та можливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга відповідача не містить, в ході апеляційного розгляду представник відповідача також не навів таких обставин.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, про що і ухвалив відповідне рішення.
При цьому слід зазначити, що виходячи з тексту розписки дослівно «обязуюсь вернуть эти деньги после продажи магазина в срок 4 месяца (23 июля 2012г)», суд вірно визначив строк написання розписки 23.03.2012 та визнав (розписку) належним та допустимим доказом у відповідності до вимог ст.ст.57-59 ЦПУ України, а не так як було зручно відповідачу - строк повернення боргу визначений після продажу магазину та в строк 4-х місяців, а оскільки магазин ним не проданий, то і строк повернення боргу, на його думку, не наступив. Зваживши на наведене, колегія суддів вважає, що розмір боргу 225424,65 грн., який складається з: 160000,00 грн. - сума основного боргу; 52800,00 грн. - збитки від інфляції; 12624,65 - три проценти річних визначений судом першої інстанції правильно.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цієї справи. Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: