ун. № 759/8254/15-а
пр. № 2-а/759/253/15
02 липня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Коваль О.А., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії,
Позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови в її переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", призначенні та виплаті пенсії по втраті годувальника, а також у невиплаті щомісячної компенсації за втрату годувальника. На підставі чого також просила зобов'язати відповідача перевести її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 25.03.2015 року та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати їй державну пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 % від пенсії померлого ОСОБА_2, розмір державної пенсії якого складав є 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком, та щомісячну компенсацію за втрату годувальника у розмірі 0 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 25.03.2015 року, як вдові учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що вона з 27.12.2012 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 949 грн, а її чоловік - ОСОБА_2, перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва та отримував пенсію відповідно до ст. 50, 54 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком, що разом становить 6 217 грн.
Так, 25.03.2015 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, оскільки у неї виникло таке право після смерті її чоловіка - ОСОБА_2, учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліда 3-ї групи, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Проте, листом від 15.04.2015 року за № 605/7-П, УПФ України в Святошинському районі м. Києва відмовило їй у призначенні такої пенсії на підставі того, що довідка форми 122 № 14 не підтверджена первинними документами, такими як особовий рахунок, платіжні відомості та іншими документами, які містили б відомості про нараховану заробітну плату, періоди робот в зоні відчуження, тривалість робочого часу.
ОСОБА_1, не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх незаконними, звернулась до суду та надала відповідні докази в підтвердження своїй позиції.
Дослідивши матеріали справи, письмові заперечення відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Таким чином, позивачка скористалась своїм правом на вибір виду пенсії, після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, який за життя перебував на обліку в УПФ України в Святошинському районі та отримував пенсію відповідно до ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і 25.03.2015 року звернулась до відповідного управління пенсійного фонду із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Проте, листом № 605/7-П від 15.04.2015 року відповідачем позивачці було відмовлено у призначенні такої пенсії, що на думку ОСОБА_1 є неправомірним та незаконним.
Представник відповідач направив до суду свої письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити позивачці в задоволенні її вимог, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
Стороною відповідача не заперечувався факт перебування позивачки на обліку в УПФ України в Святошинському районі м. Києва, та те, що вона зверталась до відповідача з приводу призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, проте останній було відмовлено у призначенні такої пенсії у зв'язку з тим, що нею не було надано довідку про заробітну плату ОСОБА_3, обов'язковість надання якої, як зазначає представник позивача, передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правляння пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1.
Згідно ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї, тобто в даному випадку слід застосувати ч. 2 цієї статті, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Судом встановлено, що померлий чоловік позивача, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 (а.с.36), був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та був інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копіями довідок № 119, № 120, копією Табеля обліку робочих часів, копією Експертного висновку від 07.10.2002 року № м4111-6048 та копією довідки № 116466, які міститься в матеріалах справи.
Крім цього, про те, що ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 р.р. свідчить також копія Свідоцтва учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, виданого на ім'я останнього Серія НОМЕР_1 від 30.11.1991 р. та копії аналогічного посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської Катастрофи, категорії 1,Серія НОМЕР_2 від 19.02.2003 року, які містяться в матеріалах цієї справи.
Із довідки від 17.03.2015 року № 009-Д93, виданої ОСОБА_1, як дружині померлого вбачається, що смерть ОСОБА_2 пов'язана з Чорнобильською катастрофою, категорії 1А.
Крім того, згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2011 року, яке ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 року залишено без змін, суд зобов'язав УПФ України в Святошинськомиу районі м. Києва провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка згідно ст. 50 вищезазначеного закону становить 50% мінімальної пенсії за віком з 16.09.2010 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік з урахуванням раніше проведених виплат.
Отже, згідно вказаних документів вбачається , що право ОСОБА_2 на державну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено судом та підтверджується відповідними доказами.
Як зазначила позивач в позові вказана пенсія нараховувалась і виплачувалась ОСОБА_2 до дня його смерті.
Відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, у розмірі 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї.
До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.
Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
В матеріалах справи міститься пенсійне посвідчення позивача та посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1-А, смерть якого пов'язана із Чорнобильською катастрофою та свідоцтва про одруження, з яких вбачається, що позивач є пенсіонером за віком та вдовою померлого ОСОБА_2, смерть якого пов'язана із Чорнобильською катастрофою, і має право на пільги і компенсації передбачені, в тому числі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, оскільки ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» помер внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач, яка відповідно до положень ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача на відсутність первинних документів, які б підтверджували роботу померлого ОСОБА_2 в зоні відчуження, не можуть бути підставою для відмови у задоволення позову, оскільки право на вказану пенсію померлого встановлено судом, повторне підтвердження права на пенсію померлого нормами чинного законодавства не передбачено, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.11, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,-
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтями 9, 69-71, 72,99, 158-163, 183-2 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва по відмові в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у звязку із втратою годувальника у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування," призначенні та виплаті щомісячної компенсації за втрату годувальника протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 у зв'язку із втратою годувальника та призначити ОСОБА_1 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію в розмірі 50 відсотків пенсії від пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 з їх подальшою виплатою починаючи з 25.03.2015 року.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії вказаної постанови.
Суддя: