ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/121
02.06.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія»
до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива»
про стягнення 334 781,37 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Дзюбенко С.М. -представник за довіреністю б/н від 20.01.2009 року;
від відповідача: Щиголев Р.О. - представник за довіреністю № 477 від 17.02.2007 року.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива», про стягнення 334 781,37 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.02.2006 року між позивачем та акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»правонаступником якого є відкрите акціонерне товариства «Райффайзен Банк Аваль»(відповідач) був укладений договір поруки № 010/09-01/1978/1, відповідно до п. 1.2. якого сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»(код ЕДРПОУ -30380232) які виникають з кредитного договору № 010/09-01/1978 від 01.02.2006 року, з умовами якого ознайомлений, в повному обсязі цих зобов'язань (надалі -основне зобов'язання).
В забезпечення виконання своїх зобов'язань позивач передав відповідачу в заставу рухоме майно у відповідності до договору застави № 010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 року.
П. 1.2. договору застави № 010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 року передбачено, що у забезпечення виконання своїх зобов'язань, вказаних у п. 1.1. цього договору заставодавець (позивач) на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу належне йому на праві власності майно, а саме: зернозбиральний комбайн»Кейс-2166», рік випуску -1997, машина № 0183548, двигун № 45550583, шасі № б/н, реєстраційний № 15163, свідоцтво про реєстрацію машини АА № 239860, видане 12.06.2003 року Полтавською обласною інспекцією держтехнагляду.
У зв'язку з невиконанням сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива»своїх зобов'язань за кредитним договором № 010/09-01/1978 від 01.02.2006 року позивач, за рахунок реалізації власного заставленого майна, заплатив на користь відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 320 000,00 грн. Підтвердженням цього факту є договір купівлі продажу заставленого майна № 14/07 від 14.06.2007 року та лист № 12/4857 від 21.06.2007 року Полтавської ОД Райффайзен Банк Аваль про погашення заборгованості на суму 320 000,00 грн.
Позивач вважає, що отримання відповідачем суми в розмірі 320 000,00 грн. Відбулося без достатньої правової підстави на основі наступного: між відповідачем та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» була укладена додаткова угода № 1 від 26.09.2006 року до кредитного договору № 010/09-01/1978 від 01.02.2006 року, відповідно до якого змінилась дата повернення кредиту, без згоди позивача, як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача. Таким чином, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його обсяг відповідальності.
Отже, з моменту внесення змін до кредитного договору, а саме з 26.09.2006 року, припинилась дія договору поруки, в зв'язку з чим відповідач втратив право вимагати від позивача виконання зобов'язання за кредитним договором. Проте, відповідач, у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» зобов'язань за кредитним договором, вже після припинення договору поруки, задовольнив свої вимоги за рахунок майна позивача (поручителя), отримавши грошові кошти в розмірі 320 000,00 грн. Таким чином, позивач вважає кошти в розмірі 320 000,00 грн. безпідставно набутими.
За користування чужими коштами позивач нарахував відповідачеві 3 % річних у сумі 14 781,37 грн.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/121 і призначено до розгляду на 30.03.2009 року.
У судове засідання 30.03.2009 року з'явились представники сторін. Представник позивача частково подав документи на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2009 року, а представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву. Також, представники сторін подали суду заяву про продовження строку розгляду справи.
Суд за власною ініціативою залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива".
Відповідно ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи залучення до участі у справі третьої особи, суд відклав розгляд справи на 18.05.2009 року.
У судове засідання 18.05.2009 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представники позивача подали документи на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2009 року, а також письмові пояснення щодо відзиву відповідача на позовну заяву.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів судом оголошується перерва до 02.06.2009 року.
У судове засідання 02.06.2009 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача надав пояснення по справі та просив у позові відмовити. Представник позивача наддав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у сумі 320 000,00 грн., 3 % річних у сумі 14 781,37 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 347,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.02.2006 року між позивачем та акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»правонаступником якого є відкрите акціонерне товариства «Райффайзен Банк Аваль»(відповідач) був укладений договір поруки № 010/09-01/1978/1, відповідно до п. 1.2. якого сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»(код ЕДРПОУ -30380232) які виникають з кредитного договору № 010/09-01/1978 від 01.02.2006 року, з умовами якого ознайомлений, в повному обсязі цих зобов'язань (надалі -основне зобов'язання).
Відповідно до ч. 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
В забезпечення виконання своїх зобов'язань позивач передав відповідачу в заставу рухоме майно у відповідності до договору застави № 010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 року.
П. 1.2. договору застави № 010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 року передбачено, що у забезпечення виконання своїх зобов'язань, вказаних у п. 1.1. цього договору заставодавець (позивач) на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу належне йому на праві власності майно, а саме: зернозбиральний комбайн «Кейс-2166», рік випуску - 1997, машина № 0183548, двигун № 45550583, шасі № б/н, реєстраційний № 15163, свідоцтво про реєстрацію машини АА № 239860, видане 12.06.2003 року Полтавською обласною інспекцією Держтехнагляду.
Згідно з ч. 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки № 010/09-01/1978/1 від 01.12.2006 року сторони договору визначають, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення заборгованості по кредитному договору і таких коштів у поручителя не буде, то кредитор має право звернути стягнення за рахунок майна поручителя, згідно чинного законодавства.
У зв'язку з невиконанням сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива»своїх зобов'язань за кредитним договором № 010/09-01/1978 від 01.02.2006 року позивач, за рахунок реалізації власного заставленого майна, заплатив на користь відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 320 000,00 грн. Підтвердженням цього факту є договір купівлі продажу № 14/07 від 14.06.2007 року та лист № 12/4857 від 21.06.2007 року Полтавської ОД Райффайзен Банк Аваль, у якому вказано, що позивач свої зобов'язання перед банком, які витікали з договору застави № 010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 року та договору поруки 010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 року виконало в повному обсязі у розмірі 320 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Позивач вважає, що отримання відповідачем суми в розмірі 320 000,00 грн. відбулося без достатньої правової підстави на основі наступного: між відповідачем та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» була укладена додаткова угода № 1 від 26.09.2006 року до кредитного договору № 010/09-01/1978 від 01.02.2006 року, відповідно до якого змінилась дата повернення кредиту, без згоди позивача, як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача. Таким чином, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його обсяг відповідальності.
Отже, з моменту внесення змін до кредитного договору, а саме з 26.09.2006 року, припинилась дія договору поруки, в зв'язку з чим відповідач втратив право вимагати від позивача виконання зобов'язання за кредитним договором. Проте, відповідач, у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» зобов'язань за кредитним договором, вже після припинення договору поруки, задовольнив свої вимоги за рахунок майна позивача (поручителя), отримавши грошові кошти в розмірі 320 000,00 грн. Таким чином, позивач вважає кошти в розмірі 320 000,00 грн. безпідставно набутими.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.09.2006 року до кредитного договору № 010/09-01/1978 від 01.02.2006 року змінилась дата повернення кредиту з 31.12.2006 року на 25.12.2006 року. На думку представника відповідача, обсяг відповідальності позивача при підписанні цієї додаткової угоди зменшився, оскільки за ці дні також зменшилась сума процентів за користування кредитними коштами.
Судом встановлено, і не заперечується сторонами, що на додатковій угоді № 1 до кредитного договору № 010/09-01/1978 від 01.02.2006 року є відмітка позивача «з умовами додаткової угоди до кредитного договору № 010/09-01/1978 від 01.02.2006 року ознайомлений поручитель»засвідченої підписом та печаткою позивача, без будь яких зауважень або застережень до умов додаткової угоди.
Також в матеріалах справи наявний лист позивача до відповідача № 293 від 21.09.2006 року з проханням погодити для сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»графік погашення кредиту з вказанням дати - 25 грудня в сумі 250 000,00 грн. у цьому ж листі позивач запевняє, що він, як майновий поручитель, безумовно буде сприяти виконанню зобов'язань сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» перед банком та власних за кредитною угодою.
Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання можуть виникнути через різні обставини: збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Наприклад, спочатку договором передбачалося поступове, поетапне погашення боргу, а після його новації встановлено, що борг має бути повернутий відразу у повному обсязі.
Порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. Така згода не обов'язково повинна бути письмовою. Допустимою є також попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки.
Таким чином, позивач дав згоду на зміну забезпеченого ним зобов'язання.
У зв'язку з порушенням строків погашення кредиту, 12.01.2007 року приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Литвин М.І. вчинено виконавчий напис для звернення стягнення на вищевказане заставлене майно, який знаходиться в матеріалах справи. Позивачем не надано доказів, що виконавчий напис оспорений позивачем або визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Позивачем не надано доказів, що грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, оскільки, позивач не довів, що грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстав, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 320 000,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Оскільки позовні вимоги позивача в частині повернення безпідставно набутих коштів у сумі 320 000,00 грн. задоволенню не підлягають, тому стягнення 3 % річних у сумі 14 781,37 грн., є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 33, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 31.07.2009 року.