Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
23.06.2009
Справа №2-7/11043-2008
За позовом Приватного підприємства «Зарифе» (98000, м. Судак, мікрорайон Південно-західний, 68; 95000, м. Сімферополь, а/с 1461)
До відповідача Судацької міської ради (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85-а)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамір» (98000, м. Судак, вул. Октябрська, 34)
Про визнання недійсними рішень та спонукання до виконання певних дій.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Шатунов С. В. - предств., дов. № 1 від 10.01.2008 р.; Еміров Е. С. - керівник
Від відповідача - не з'явився.
Третя особа - не з'явився.
Суть справи: Приватне підприємство «Зарифе» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просить суд визнати недійсними рішення Судацької міської ради № 483/10 від 01.12.2002 р. та № 517/21-03 від 23.10.2003 р. Крім того, позивач просить зобов'язати Судацьку міську раду затвердити проект відводу ПП «Зарифе» та утриматися від вчинення перешкод ПП «Зарифе» у наданні в довгострокову оренду земельної ділянки для розташування літнього майданчику громадського харчування в районі Колгоспного пляжу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішень Судацької міської ради від 31.10.2001 р., від 11.06.2002 р. Приватним підприємством «Зарифе» був розроблений проект землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га для розташування літнього майданчику громадського харчування в районі Колгоспного пляжу м. Судак, в затвердженні якого відповідач безпідставно ухиляється. При цьому, позивач стверджує, що рішенням Судацької міської ради №483/10 від 01.12.2002 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Аквамір» був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,094 га, в яку, у тому числі, включена запитувана позивачем земельна ділянка. Вказаний проект землеустрою був затверджений рішенням Судацької міської ради №517/21-03 від 23.10.2003 р. Позивач вважає вказані рішення такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим просить визнати їх недійсними.
Ухвалою ГС АР Крим від 19.01.2009 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамір».
Ухвалою ГС АР Крим від 24.03.2009 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової землевпорядної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:
- Чи входить земельна ділянка орієнтовною площею 0,03 га в районі Колгоспного пляжу в м. Судак, відносно якої Приватному підприємству «Зарифе» рішенням Судацької міської ради №85/4 від 11.06.2002 р. був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою, до складу земельної ділянки загальною площею 0,0992 га по вул. Гагаріна в м. Судак, яка була відведена в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Аквамір» на підставі рішення Судацької міської ради №517/21-03 від 23.10.2003 р.?
- Якщо накладення земельних ділянок підтверджується, то в якій частині?
Після надходження до суду висновку експерта ухвалою ГС АР Крим від 02.06.2009 р. провадження у справі було поновлено.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд
Рішенням Судацької міської ради від 31.10.2001 р. Приватному підприємству «Зарифе» був наданий дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки під літній майданчик громадського харчування на землях міської ради в м. Судак в районі Колгоспного пляжу, орієнтовною площею 0,02 га, угіддя - землі загального користування.
Так, статтею 34 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., який діяв на час прийняття вищевказаного рішення, передбачено, що підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших об'єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища. Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів провадиться у встановленому порядку підприємствами, установами і організаціями, заінтересованими у їх відведенні. Попереднє погодження місць розташування об'єктів, розмірів намічуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться місцевими Радами народних депутатів, які мають право вилучати ці ділянки. Підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотаннями про попереднє погодження місць розташування об'єктів до відповідної місцевої Ради народних депутатів. Клопотання щодо об'єктів, розміщення яких погоджує Верховна Рада України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів. До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк клопотання і дає підприємству, установі, організації дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкта.
Як свідчать матеріали справи, 29.11.2001 р. був складений акт вибору та обстеження земельної ділянки під будівництво літнього майданчика громадського харчування в районі Колгоспного пляжу в м. Судак.
Рішенням Судацької міської ради №85/4 від 21.06.2002 р. було погоджено місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га для розміщення літнього майданчика громадського харчування в районі Колгоспного пляжу в м. Судак та ПП «Зарифе» наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.
Отже, на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування у позивача виникло право на розроблення проекту землеустрою з відведення запитуваної ним земельної ділянки для подальшого отримання її в користування.
Проте, матеріали справи свідчать, що рішенням Судацької міської ради №483/10 від 01.12.2002 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Аквамір» був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення:
- додаткової земельної ділянки площею 0,0940 га за рахунок земель Судацької міської ради для розміщення об'єктів парку водноспортивних атракціонів «Аквапарк» по вул. Гагаріна в районі Колгоспного пляжу;
- земельної ділянки для складування будівельних матеріалів на період будівництва аквапарка (до 01.07.2003 р.) орієнтовною площею 0,8 га.
Рішенням Судацької міської ради №517/21-03 від 23.10.2003 р. було погоджено місце розташування додаткової земельної ділянки під розміщення об'єктів парка водноспортивних атракціонів загальною площею 0,0992 га. Цим рішенням був затверджений проект відведення земельної ділянки ТОВ «Аквамір» під розміщення об'єктів парка водноспортивних атракціонів «Аквапарк» по вул. Гагаріна в м. Судак загальною площею 0,0992 га для розміщення об'єктів парка водноспортивних атракціонів «Аквапарк». Крім того, вказаним рішенням передбачено передати ТОВ «Аквамір» в довгострокову оренду строком до 10 квітня 2053 року із земель запасу Судацької міської ради, не переданих у власність та не наданих в користування земельних ділянок, загальною площею 0,0992 га.
При цьому, у висновку проведеної в рамках цієї справи судової експертизи зазначено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,03 га в районі Колгоспного пляжу в м. Судак, відносно якої Приватному підприємству «Зарифе» рішенням Судацької міської ради №85/4 від 11.06.2002 р. був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою, входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,0992 га по вул. Гагаріна в м. Судак, яка була відведена в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Аквамір» на підставі рішення Судацької міської ради №517/21-03 від 23.10.2003 р.
У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку експерта, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання свідомо помилкового висновку по експертизі.
Отже, рішенням Судацької міської ради №483/10 від 01.12.2002 р. відповідачем були створені умови щодо передачі у користування третій особі частини запитуваної позивачем земельної ділянки, щодо якої Приватним підприємством «Зарифе» здійснювалися заходи по відведенню. Тобто Судацькою міською радою фактично було визнано право двох юридичних осіб на оренду однієї земельної ділянки. При цьому, матеріалами справи підтверджується переважне право позивача на отримання в оренду спірної земельної ділянки, як особі, якій був наданий дозвіл на складання землевпорядної документації на півроку раніше, ніж ТОВ «Аквамір». В свою чергу, рішенням Судацької міської ради №517/21-03 від 23.10.2003 р. третій особі була надана в користування земельна ділянка, щодо якої існує діюче та ніким не сковане рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, що є неприпустимим.
Так, відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Крім того, згідно з частиною 3 статті 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Отже, передаватися у власність чи користування може лише земельна ділянка, межі якої визначені в натурі та якій привласнений кадастровий номер, а звідси, передача однієї земельної ділянки кільком особам є неприпустимим.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. N 02-5/35 (з наступними змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
З урахуванням цього, приймаючи до уваги те, що рішеннями Судацької міської ради №517/21-03 від 23.10.2003 р. та №483/10 від 01.12.2002 р. в оренду ТОВ «Аквамір» була передана частина земельної ділянки, щодо якої позивачеві була надана згода на складання проекту землеустрою по її відведенню, вказані рішення порушують права позивача, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними.
Стосовно вимоги позивача про спонукання Судацьку міську раду затвердити проект відведення ПП «Зарифе» суд зазначає наступне.
Так, частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
- зміни цільового призначення земельних ділянок;
- надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Згідно з частинами 6, 7 статті 123 ЗК України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до частини 10 статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється:
- затвердження проекту відведення земельної ділянки;
- вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності);
- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.
Причому, частиною 11 статті 123 ЗК України закріплено, що відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.
Ухвалами ГС АР Крим від 19.12.2008 р., 19.01.2009 р., 05.02.2009 р. суд витребував у позивача проект землеустрою з відведення земельної ділянки ПП «Зарифе». Проте, вказана вимога позивачем виконана не була, відповідний проект землеустрою, погоджений з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, та щодо якого був одержаний позитивний висновок суду державної землевпорядної експертизи, суду наданий не був.
Більш того, за правилами пункту 34 частини 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
З приписів вищенаведеного законодавства вбачається, що для вирішення питання про затвердження проекту землевідведення та подальшого прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки (на підставі якого і укладається договір оренди землі) ці питання необхідно включити до порядку денного та розглянути на сесії міськради. Отже, вимога до Судацької міської ради про спонукання до затвердження проекту землеустрою є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені українського народу на управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 118, ч. 11 ст. 123 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду обумовлене наявністю відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення заяви без розгляду, отже, до компетенції судів може бути віднесено розгляд вимог про оскарження відмови ради у наданні землі в оренду, в т.ч. у затвердженні проекту землеустрою, або спонукання ради розглянути відповідне питання на сесії ради, втім, такі вимоги позивачем не заявлялись.
За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову Приватного підприємства «Зарифе» в частині спонукання Судацьку міську раду затвердити проект відведення ПП «Зарифе».
Не підлягають задоволенню також і вимоги про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення перешкод ПП «Зарифе» у наданні в довгострокову оренду земельної ділянки для розташування літнього майданчику громадського харчування в районі Колгоспного пляжу.
Так, з цього приводу суд зазначає, що перешкоди в отриманні позивачем в користування запитуваної ним земельної ділянки були вчинені Судацькою міською радою шляхом прийняття спірних рішень №483/10 від 01.12.2002 р. та №517/21-03 від 23.10.2003 р. Втім, зазначені рішення, як вже було вказано вище, визнаються судом недійсними.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Отже, за змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.
Позивач не надав суду доказів того, що окрім прийняття спірних рішень №483/10 від 01.12.2002 р. та №517/21-03 від 23.10.2003 р. відповідачем вчинюються ще якісь перешкоди в наданні в оренду запитуваної ним земельної ділянки, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, викладених в п. 4 прохальної частини позову.
З урахуванням цього, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсними рішення Судацької міської ради № 483/10 від 01.12.2002 р. та № 517/21-03 від 23.10.2003 р.
3. В іншій частині в позові відмовити
4. Стягнути з Судацької міської ради (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85-а) на користь Приватного підприємства «Зарифе» (98000, м. Судак, мікрорайон Південно-західний, 68; 95000, м. Сімферополь, а/с 1461, ідентифікаційний код 23440863) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.