"20" серпня 2009 р. Справа № 13/5198
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Жицькій О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства «Сведбанк Інвест», м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4
до закритого акціонерного товариства «Рось», м. Черкаси, вул. 30 р. Перемоги, 70
та до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно -будівельна компанія», м. Черкаси, вул. Руставі, 27, кв. 18
про визнання простих векселів такими, що не підлягають виконанню
за участю представників сторін:
від позивача: участі не брали;
від 1-го відповідача: Мельниченко О.О. -директор -за посадою, Чорноіваненко Д.О. - за довіреністю, Гурій Т.М. -за довіреністю;
від 2-го відповідача: участі не брали.
12 квітня 2005р. між ЗАТ «ТАС -ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є ЗАТ «Сведбанк Інвест»та ЗАТ «Рось» було укладено кредитний договір №344, за яким банком було відкрито товариству кредитну лінію, що відновлюється, на загальну суму, що не перевищує 5 000 000 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та товариством було укладено:
1) іпотечний договір № 344/ІП-1 від 16 квітня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Митрофановою Л.П. Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 656;
2) договір застави рухомого майна № 344/ЗМ-1 від 16 квітня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Митрофановою Л.П. Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 658;
3) Іпотечний договір № 344/ІП-2 від 16 квітня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Веліковою Н.А. Черкаського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2198.
ЗАТ «Рось»порушило умови кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, повернення кредитних коштів у встановлений строк, у зв'язку з чим 24 квітня 2006 року банк вчинив виконавчі написи на вказаних договорах застави (іпотеки).
Але з метою затягування процесу відшкодування заборгованості, що виникла перед банком в наслідок невиконання умов кредитного договору, за рахунок реалізації предметів застави (іпотеки), фактичними власниками товариство «Рось»було доведено до стану неплатоспроможності, що дало привід за завою Управління пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси порушити справу № 10/4867 про банкрутство ЗАТ «Рось».
В порядку, встановленому ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банком були заявлені грошові вимоги до товариства у загальному розмірі 6 713 178 грн.
Ухвалою від 15 березня 2007 року та в подальшому ухвалою від 30 травня 2008 року Господарський суд Черкаської області визнав банк кредитором товариства та вніс його вимоги до реєстру вимог кредиторів.
На даний час провадження у справі про банкрутство товариства знаходиться на стадії здійснення процедури розпорядження майном, в якій банк є кредитором з найбільшими грошовими вимогами.
Проте, після ознайомлення представником банку з матеріалами справи № 10/4867 з'ясувалось, що заяву про визнання грошових вимог до товариства на суму 7 009 471 грн. 84 коп. подало також товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія», що обгрунтувала свої вимоги у розмірі 3 406 000 грн. виданими ЗАТ «Рось»трьома простими векселями від 15 грудня 2004 року; №833 54 091 08 4673 на суму 500 000 грн., №833 54 091 08 46 74 на суму 106 000 грн., №833 54 347 08 77 58 на суму 2 800 000 грн.
Банк заперечив вказані вимоги ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія», з урахуванням чого, за наслідком їх розгляду Господарський суд Черкаської області прийняв рішення про необхідність витребовування нових доказів щодо підстав емісії векселів.
На момент розгляду судом наданого для затвердження реєстру вимог кредиторів, що відбувся 30 травня 2008 року, товариство не надало жодного документу, що підтверджує обґрунтованість видачі векселів, не зважаючи на те, що для отримання та передачі їх до суду було достатньо часу.
У зв'язку з невиконанням вказівок суду, грошові вимоги ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія»залишились без розгляду, а судове засідання з цього питання було відкладено на 24 липня 2008 року.
Проте, у зв'язку із знаходженням справи в іншій судовій інстанції, вимоги ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія»так і не були розглянуті.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність в законодавстві заборони на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті, що, зокрема і встановлено п. 8.13. Рекомендацій «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 червня 2004 року, позивач вважає, що векселі, видані закритим акціонерним товариством «Рось», можуть бути визнані такими, що не підлягають виконанню, в загальному позовному провадженні з огляду на наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про обіг векселів в Україні», видавати борговий цінний папір у формі простого векселя дозволяється лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи №10/4867 товариство не має доказів, що підтверджують дійсність грошового зобов'язання, щодо якого було виписано векселі, що свідчить про безпідставність їх видачі.
Крім того, існування заборгованості за векселями є сумнівним, оскільки до матеріалів справи №10/4867 вони були надані вже з проставленим строком платежу, підписом уповноваженої особи ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія», завіреною печаткою, хоча в розпорядженні банку є векселі з аналогічними номерами, на відповідні суми, але без вказаних реквізитів.
Векселі, видані на ім'я ПП «С.Р.З. -2003», пред'явлені до сплати ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія», проте відсутній належно оформлений індосамент.
Зокрема п. 13 Положення про переказний і простий вексель (затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937р. № 104/1341), ст. 13 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, встановлено, що індосамент може складатись з одного підпису індосанта, але в даному випадку він має бути відтворений на звороті або на додатковому аркуші.
В судове засідання 20 серпня 2009р. представники позивача не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору. Витребуваних доказів позивач повторно не подав.
Представники першого відповідача вимоги заперечили та вказують, що позивач не є стороною спірних відносин та не може втручатися в господарську діяльність відповідачів. Спірні векселі видані на законних підставах як безумовне грошове зобов'язання по господарському договору. Дефект форми векселя не встановлено.
Представники вважають, що позивач всі свої вимоги може формувати та заявляти лише в банкрутному провадженні, а не в окремому позові. Просять в задоволенні позову відмовити.
Другий відповідач вимоги заперечив письмово. Заперечення першого відповідача підтримав. Вважає вимоги позивача безпідставними, оскільки другий відповідач теж звернувся з вимогами до першого відповідача в банкрутному провадженні. Просить в задоволенні позову відмовити.
Інших доказів представниками сторін не надано.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи зібрані докази у справі у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені належними доказами у відповідності до вимог ст. 33 ГПК України:
Позивач не є стороною у спірних вексельних правовідносинах;
Позивач в позовній заяві в обґрунтування вимог посилається на неіснуючий закон «Про вексельний обіг в Україні», тобто використовує неналежний спосіб захисту права;
Позивач не наділений правом контролю за рухом чи розрахунком за векселями;
Відповідачі не заявляють про дефект форми простого векселя;
Позивач не спростував наявні правовідносини між відповідачами у належний спосіб та підстави видачі векселів;
В зв'язку з пріоритетом банкрутного провадження позивач всі вимоги до першого відповідача може заявити лише у процедурі банкрутства першого відповідача;
а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та не стягуються.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.
Суддя Г.М. Скиба