Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" вересня 2009 р. Справа № 61/53-08
вх. № 8152/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - позивача - Циганенко О.П., довіреність б/н від 10.06.2009р.;
відповідача - не з'явився;
третьої особи ( ТОВ "Добробудъ") - Гудов С.І., довіреність б/н та б/д;
третьої особи (ПП"Фасад - Сервіс") - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Інститут рослинництва імені В. Я. Юр'єва УААН, м. Харків
до ТОВ "Укрсхідреставрація" м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробудъ", м. Харків;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Фасад - Сервіс", м.Харків
про про стягнення 38114,00 грн.
Позивач - Інститут рослинництва імені В. Я. Юр'єва Української академії аграрних наук, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсхідреставрація” про стягнення 37934,00 грн. матеріальної шкоди (з урахуванням наданих уточнень позовних вимог), спричинену завищенням суми робіт, виконаних відповідачем за договором підряду № 17 від 19.07.05р. та за договором підряду № 19 від 18.05.06р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2008 року до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, було залучено - ТОВ "Добробудъ" та ПП "Фасад - Сервіс".
Присутній в судовому засіданні 16.09.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 16.09.2009 року не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник третьої особи (ТОВ "Добробудъ") в судовому засіданні 16.09.2009 року проти позову заперечує.
Представник третьої особи (ПП "Фасад - Сервіс") в судове засідання 16.09.2009 року не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 10.08.09р. сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача та третьої особи (ПП "Фасад - Сервіс").
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти позову, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.
19.07.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 17, а 18.05.2006 року - договір підряду № 19, відповідно до умов вказаних договорів відповідач (підрядник) зобов'язався перед позивачем (замовником) виконати роботи з капітального ремонту покрівлі зерносховища, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 6 вказаних договорів сторони погодили вартість робіт, а саме: вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисною документацією відповідно до діючих державних будівельних норм України. Договірна ціна є динамічною. Вартість робіт за договором № 17 від 19.07.2005 року була погоджена та визначена сторонами у сумі 124787,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 20797,83 грн., а за договором № 19 від 18.05.2006 року - 149354,40 грн., в т.ч ПДВ 20% - 24892,40 грн.
Відповідно до пункту 10 договорів здача-приймання виконаних робіт в повному обсязі здійснюється сторонами за актом протягом двох тижнів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання. Наявність недоліків при здачі-прийманні предмету підряду і під час гарантійного терміну , строк їх усунення фіксуються двосторонніми актами підрядника та замовника.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано та скріплено печатками акти прийняття виконаних робіт № 1 за вересень 2005 року та № 1 за липень 2006 року, № 2 за липень 2006 року.
На виконання умов договорів позивачем було сплачено відповідачу вартість виконаних робіт в повному обсязі, що також підтверджується позивачем та відповідачем.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги , посилається на акт Контрольно-ревізійного управління у Харківській області від 22.09.2008 року № 070-20/19 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, згідно з яким відповідачем невірно було застосовано розцінки при виконанні робіт по капітальному ремонту покрівлі та навісу зерносховища, що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 37934,00 грн.
У зв'язку з вказаним позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом та просить стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди 37934,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що всі застосовані ним розцінки є обґрунтованими , відповідають дійсним обставинам справи , про що також було ним зазначено в запереченнях на акт Контрольно-ревізійного управління у Харківській області від 22.09.2008 року № 070-20/19.
Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 3 статті 849 ЦК України передбачено, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Відповідно до частини 2 статті 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
З матеріалів справи вбачається, та вище вже зазначалось, що від позивача на момент прийняття робіт та складання та підписання актів прийняття ніяких зауважень щодо виконаних робіт відповідачем не було висловлено, що свідчить про прийняття позивачем робіт за договорами, та зумовило настання обов'язку позивача щодо їх оплати.
З положень ч. 1 ст. 853 ЦК України вбачається, що Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач суду будь-яких доказів щодо заявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків не надав. Обставини щодо неякісного виконання позивачем робіт відповідачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України жодним чином не доведені.
При цьому, позивач звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди, яка завдана позивачу неправомірними діями відповідача.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов”язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов”язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов”язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб”єкту або суб”єктом господарювання.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного вище, виходячи з обставин справи господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведений факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду щодо виконаних робіт, не надано відповідних доказів на підтвердження того, що завищення вартості робіт, як стверджує позивач , відбулося саме з вини відповідача, а не позивача, який погодився з об'ємом та якістю виконаних робіт, шляхом підписання актів прийняття робіт. Отже відсутні підстави стверджувати про наявність протиправних дій відповідача, а також про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та збитками які поніс позивач.
З огляду на зазначене, суд не вбачає в діях відповідача повного складу цивільно-правової відповідальності, за наявності якого є можливим стягнення збитків з відповідача на користь позивача.
До того ж, суд зазначає, що відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Підписуючи договори підряду № 17 від 19.07.05р. та № 19 від 18.05.06р., та погоджуючи в них вартість робіт, сторони були вільними у визначені умов договорів на власний розсуд, доказів щодо визнання договорів недійсними чи окремих їх частин позивач суду не надав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вказаного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 37934,00 грн. необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 22, 208, 525, 837, 849, 852, 853, 1066, 1068, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 174 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 66-67, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 17.09.2009 року.
Справа № 61/53-08.