Україна
15 липня 2009 р. справа № 2а-28678/08/0570
час прийняття постанови: 16-55
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк
до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька
про визнання недійсними та скасування рішень від 13 червня 2008 року № 352 та № 353
за участю представників:
від позивача: Герасимової Н.О., за довір. від 08.01.2009р.
від відповідача: Зеленської О.О., за довір. від 06.07.2009р.
Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування рішень від 13 червня 2008 року № 352 та № 353.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність віднесення відповідачем на погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій іншого періоду сплачених підприємством страхових внесків шляхом зміни призначення платежу.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на статтю 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (надалі - Закон № 1058).
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33161769, є страхувальником та знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька.
Закон України № 1058 відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відповідно до Конституції України та Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Статтею 5 цього Закону визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначаються, зокрема платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Частиною першою наведеної статті зазначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 15 Розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України № 1058 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Страхувальниками відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Зазначені страхувальники згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платниками страхових внесків за найманих працівників у розмірі 32% суми фактичних витрат на оплату праці та 4% від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вищенаведеного Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати, і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
В розумінні статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1058 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно пункту 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Спірні рішення прийняті відповідачем за порушення граничних термінів сплати страхових внесків, які позивач визначив самостійно у розрахунках, тобто на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками до органу Пенсійного фонду.
Спірним рішенням від 13 червня 2008 року № 352 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» застосований штраф в сумі 62672 грн. 99 коп. за період з 29 жовтня 2007 року по 20 лютого 2008 року, з 28 листопада 2007 року по 19 березня 2008 року, та нарахована пеня в сумі 14487 грн. 97 коп. за період з 05 жовтня 2007 року по 29 січня 2008 року, з 29 жовтня 2007 року по 20 лютого 2008 року, з 28 листопада 2007 року по 19 березня 2008 року.
Спірним рішенням від 13 червня 2008 року № 353 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» застосований штраф в сумі 121324 грн. 75 коп. за період з 28 вересня 2007 року по 24 грудня 2007 року, з 28 листопада 2007 року по 20 лютого 2008 року, з 28 грудня 2007 року по 19 березня 2008 року, з 21 січня 2008 року по 14 квітня 2008 року, з 20 лютого 2008 року по 19 травня 2008 року, з 20 березня 2008 року по 19 травня 2008 року, та нарахована пеня в сумі 52485 грн. 33 коп. за період з 28 вересня 2007 року по 24 грудня 2007 року, з 05 листопада 2007 року по 24 грудня 2007 року, з 28 листопада 2007 року по 20 лютого 2008 року, з 28 грудня 2007 року по 19 березня 2008 року, з 21 січня 2008 року по 14 квітня 2008 року, з 20 лютого 2008 року по 19 травня 2008 року, з 20 березня 2008 року по 19 травня 2008 року.
Відповідно до пункту 5 статті 106 Закону України № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Проаналізувавши дану норму суд зазначає, що право відповідача на зарахування сплачених поточних страхових внесків передбачено Законом у чіткій послідовності, тобто спочатку погашення недоїмки в повному обсязі, потім пені, і фінансових санкцій.
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Ухвалою суду від 1 грудня 2008 року судом була призначена судова економічна експертиза, за висновком якої застосування штрафу та нарахування пені відповідачем спірними рішеннями підтверджується частково.
Відповідно до частини 5 статті 82 КАС України у суду відсутні підстави не прийняти висновок судової економічної експертизи.
Експертними дослідженнями встановлені розбіжності даних дослідження погашення страхових внесків, пені та штрафних санкцій позивачем за спірний період з даними картки особового рахунку страхувальника, які склалися внаслідок того, що при наявності недоїмки по страхових внесках сплачені поточні платежі зараховувалися відповідачем в рахунок сплати пені та фінансових санкцій, що не відповідає пункту 5 статті 106 Закону № 1058. Висновками експерта також встановлена часткова несвоєчасність сплати страхових внесків позивачем, а саме за спірним рішенням № 352 підтверджуються фінансові санкції в сумі 5072 грн. 97 коп. та пеня у розмірі 7789 грн. 89 коп., за спірним рішенням № 353 підтверджуються фінансові санкції в сумі 106017 грн. 34 коп. та пеня у розмірі 33474 грн. 92 коп.
Суд зазначає, що відповідач частково не довів правомірність прийняття спірних рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним частково не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування рішень від 13 червня 2008 року № 352 та № 353 задовольнити частково.
Визнати частково недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька від 13 червня 2008 року № 352 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» в частині застосування штрафу в сумі 57600 грн. 02 коп. та нарахування пені в сумі 6698 грн. 08 коп.
Визнати частково недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька від 13 червня 2008 року № 353 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» в частині застосування штрафу в сумі 15307 грн. 41 коп. та нарахування пені в сумі 19010 грн. 41 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 липня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 20 липня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Смагар С.В.