Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "14" вересня 2009 р. Справа № 5/189-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився.
від відповідача Яневич М.В. - сільський голова
від третьої особи - Поштар В.А. - дов. б/н від 22.06.09р.
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мічуріно" (с.Попільня, Попільнянський район)
до Попільнянської сільської ради Попільнянського району (с.Попільня Попільнянський район)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Роїк Валентини Григорівни (с.Попільня, Попільнянський район)
про визнання недійсним та скасування рішення №76, від 10.07.2007р.
У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.
Розглядається спір про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Попільнянської сільської ради №76 від 10.07.2007р. про "Оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю заправки".
Ухвалою від 09.04.09р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Роїк Валентину Григорівну, оскільки саме їй рішенням № 76 від 10.07.07р. виконавчого комітету Попільнянської сільської ради Попільнянського району вирішено оформити право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю заправки.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмових відзиві та поясненнях (а.с. 55-57, 95).
Третя особа проти позовних вимог заперечує.
В процесі розгляду справи, в порядку ст. 30 ГПК України, надали пояснення голова спілки співвласників майнових паїв СВК ім.Мічуріно Можарівський М.П. та представник Бердичівського МБТІ, який надав суду для огляду матеріали інвентаризаційної справи № 305 на об'єкт нерухомого майна - будівлю заправки, що розташована за адресою: Попільнянський район, с.Попільня, вул Прикордонників, 2.
Враховуючи, що позивача належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи, суд вважає, що відсутність представника останнього не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та третіх осіб, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.07р. Попільнянська сільська рада Попільнянського району Житомирської області (відповідач) прийняла рішення №76 (а.с.8) про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю заправки, згідно якого вирішено оформити Роїк Валентині Григорівні право власності на будівлю заправки з прилеглою територіальною площею 563 м.кв., що знаходиться в селі Попільня на вулиці Прикордонників 2і.
Як підстави прийняття вказаного рішення ТОВ "Мічуріно" (позивач) вказав витяги з протоколу загальних зборів співвласників майнових паїв СВК ім. Мічуріна, реформованого КП ім. Мічуріна від 29.04.05р. (а.с. 64), протокол засідання комітету спілки співвласників майна реформованого КП ім. Мічуріна від 19.06.07р. (а.с. 66-74), договір про виділення майна в натурі та акт приймання-передачі від 26.06.07р. (а.с. 77).
На думку позивача вищевказане рішення відповідача є незаконним та порушує його права і інтереси, оскільки:
- на загальних зборах співвласників майнових паїв СВК ім. Мічуріна від 29.04.05р. було прийнято рішення про реалізацію об'єктів нерухомого майна позивачу, в тому числі будівлі заправочної станції вартістю 2717,00 грн. (а.с.18-20);
- 16.03.06р. на виконання рішення загальних зборів співвласників майнових паїв СВК ім. Мічуріна від 29.04.05р. між позивачем та в.о. голови спілки було укладено договір купівлі-продажу вказаного майна (а.с.15-17).
Водночас позивач вказав, що 30.08.06р. він звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до СВК ім. Мічуріна про виділення майна в натурі та визнання права власності на майно, придбане за договором купівлі-продажу від 16.03.06р. (а.с.9), врезультаті чого 05.07.07р. судом було накладено арешт на спірне майно реорганізованого КСП ім. Мічуріна (а.с.14), а 13.06.08р. винесено рішення, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі (а.с.10-12). Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.
04.07.08р. державне комунальне підприємство Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації, виконуючи рішення суду від 13.06.08р., за реєстровим №23824224 зареєструвало за позивачем право власності на майно: комору стару площею 799,5 кв.м., комору нову площею 724,4 кв.м., заправочну станцію площею 15,0 кв.м., частину автогаража, тракторну майстерню площею 443,2 кв.м., вагову площею 169,9 кв.м. (а.с. 13).
При цьому позивач наголосив, що відповідач не міг не знати про факт розгляду Попільнянським районним судом Житомирської області вищезазначеної позовної заяви та винесення рішення від 13.06.08р.
Відповідач позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню. У письмовому відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях (а.с.55-57, 95) вказав, що не володів інформацією про розгляд Попільнянським районним судом Житомирської області позову позивача до СВК ім. Мічуріна про виділення майна в натурі та визнання права власності на майно, придбане за договором купівлі-продажу від 16.03.06р., оскільки не являвся стороною по справі; ухвалу про накладення арешту на спірне майно реорганізованого КП ім. Мічуріна не отримував. Також відповідач вважає нікчемним договір купівлі-продажу від 16.03.06р., на який посилається позивач в підтвердження правомірності своїх позовних вимог.
Вказав, що приймаючи оскаржуване рішення, Попільнянська сільська рада діяла в межах наданих їй чинним законодавством повноважень, тому не вбачає жодних правових підстав для його скасування.
Також відповідач пояснив (а.с.95,96), що у рішенні виконавчого комітету сільської ради вказувалась адреса: вул. Прикордонників, 2, а буква конкретного об'єкта у відповідності з обліком даних будівель - заправка, вул. Прикордонників, 2і.
Повідомив, що рішення Попільнянського районного суду, на підставі якого за позивачем було визнано право власності на спірні об'єкти нерухомого майна і яким позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, оскаржено до Верховного суду України. На підтвердження вказаного надав копію Ухвали Верховного Суду України від 23.02.09 по справі 6-1916 ск 09, з якої вбачається, що за касаційними скаргами громадян - співвласників майна відкрито судом касаційне провадження у справі за позовом Можарівського Петра Лівоновича, ТзОВ "Мічуріно" до СВК ім. Мічуріна про виділення майна в натурі (а.с.84).
Третя особа проти позовних вимог заперечує. Вказала, що виконком Попільнянської сільської ради рішення приймав, зокрема за заявою про оформлення права власності. Вважає вказане рішення законним. Повідомила, що свідоцтво про право власності на будівлю заправки не отримала.
Голова спілки співвласників майнових паїв СВК ім.Мічуріно Можарівський М.П., в порядку ст.30 ГПК України, пояснив що на загальних зборах співвлавсників майна реорганізованого КП ім. Мічуріна від 29.04.05 було вирішено виділити майно бажаючим пайовикам. На засіданні комітету спілки співвласників майна реформованого КП ім. Мічуріна від 19.06.07 були розглянуті та задоволені заяви співвласників про виділення їм майна в натурі. Надалі укладались договори між головою спілки співвласників майнових паїв реорганізованого КП ім. Мічуріна та власниками свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСМ і складався акт приймання-передачі майна.
Представник Бердичівського МБТІ в усному порядку повідомив, що реєстрацію права власності ТзОВ "Мічуріно" на заправочну станцію, яка знаходиться за адресою смт. Попільня, вул. Прикордонників, 2, здійснено 02.07.08р. на підставі рішення Попільнянського районного суду від 13.06.08р. та від 16.06.08р.
Згідно зі ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши обставини справи, оцінивши їх в сукупності, господарський суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому п.10 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту, як визнання незаконними, зокрема, рішення органу державної влади, або органу місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що відповідачем винесено рішення про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю заправки, власником якого являється позивач. При цьому позивач вважає, що вказане рішення порушує його законні права та інтереси, як власника.
У відповідності до ч.1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та на день вирішення спору позивач дійсно являвся та являється власником майна, стосовно якого відповідачем було прийнято рішення від 10.07.07р.
Так, згідно наданих до справи документів, Державним комунальним підприємством Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації за позивачем зареєстровано право власності, зокрема на заправочну станцію площею 15,00 кв.м., що знаходиться за адресою Житомирська обл., Попільнянський р-н., с. Попільня, вул. Прикордонників, 2.
Підставою виникнення права власності вказано рішення Попільнянського районного суду від від 13.06.08р. та від 16.06.08р. Слід зазначити, що згідно наданих доказів, 16.06.08р. Попільнянським районним судом було винесено додаткове рішення до рішення від 13.06.08р., оскільки рішенням від 13.06.08р. не було вирішено одну з вимог, що була заявлена, а саме визнання права власності на виділене майною (а.с.12).
Рішення суду, згідно додатку 1 до п. 2.1 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 віднесено до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Слід зазначити, що згідно листа Попільнянського районного суду від 28.07.09р. (а.с. 135) справа за позовом Можарівського Петра Лівоновича до ТОВ "Мічуріно", СВК ім. Мічуріно Попільнянського району про виділення майна 01.07.09р. направлена до Верховного суду України для розгляду в порядку касаційного провадження, тобто на момент вирішення спору рішення від 13.06.08р. (з додатковим рішенням від 16.06.08р.) є чинним.
Натомість правовстановлюючі документи на будівлю заправки у відповідача відсутні, що не заперечується останнім, а оспорюване рішення жодним чином не порушує законних прав та інтересів позивача, оскільки саме по собі не несе певних наслідків для останнього.
При цьому, враховуючи положення ч.4 ст. 35 ГПК України, згідно яких рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, суд не досліджує заперечення відповідача стосовно дійсності договору купівлі-продажу від 16.03.06р., оскільки ці обставини досліджувалися Попільнянським районним судом по справі 6-1916 ск 09 та були враховані при винесенні рішення від 13.06.08р., інші заперечення також спростовуються матеріалами даної справи.
У відповідності до ч.1 ст.1 ГПК України, до господарського суду, мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" , обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку, що оспорюване рішення відповідача не порушує законних прав та інтересів позивача, позов заявлено безпідставно і в його задоволенні слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1,33,49,82-85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття.
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 -сторонам
4- третій особі - Роїк В.Г. (13502,с.Попільня, Попільнянського р-ну, вул. Шевченка,35)