Україна
14 липня 2009 р. справа № 2а-22759/08/0570
час прийняття постанови: 14-25
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»
до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2008 року № 0000242302/0
за участю представників:
від позивача: Кузьмишкина Д.В. - за дов. від 30.12.2008р.
Рибак Н.Ф. - за дов. від 11.11.2008р.
від відповідача: Пємова В.І. - за дов. від 16.03.2009р.
Діхтяренко О.В. - за дов. від 02.07.2009р.
Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2008 року № 0000242302/0.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно з наказом голови Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року № 203/к суддею Бахар С.В. змінено прізвище на Смагар у зв'язку із одруженням.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 01125755, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Маріуполі.
З 4 серпня по 1 вересня 2008 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 року по 31 березня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 8 вересня 2008 року № 62/23-2/01125755 (надалі - акт перевірки).
За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 17 вересня 2008 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1320121 грн., у тому числі за основним платежем 703524 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 616597 грн. згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181).
Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР.
Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункти 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Перевіркою встановлено, що позивачем, внаслідок порушення вищезазначених норм, занижено податок на прибуток на загальну суму 703524 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року на суму 611937 грн., за 4 квартал 2007 року на суму 17428 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 74159 грн.
Як вбачається з акту перевірки, на думку відповідача, заниження податку на прибуток встановлене внаслідок заниження позивачем валового доходу на 2517459 грн., завищення валових витрат на суму 296637 грн. Склад порушення визначений пунктами 3.1.1, 3.1.2 акту перевірки.
Заниження позивачем валового доходу на загальну суму 2517459 грн. встановлено відповідачем у зв'язку із порушенням позивачем норм пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не включення позивачем до розрахунку приросту (убутку) товарних запасів залишків по субрахунку 201002 «транспорті витрати по матеріалам», по субрахункам 204004 «тарні матеріали», 209001 «металолом, виробничі відходи», 209003 «лом кабеля», 284002 «тара в кладових дитячих садків», в тому числі по періодах: за 3 квартал 2007 року - 2447748 грн., за 4 квартал 2007 року - 69711 грн.
Завищення позивачем валових витрат на загальну суму 296637 грн. за 1 квартал 2008 року встановлено відповідачем у зв'язку із порушенням норм підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат на суму 7186 грн. у зв'язку із включенням витрат на проведення рекламних заходів, які не стосуються товарів (робіт, послуг), що надаються позивачем, а також завищення валових витрат на суму 289451 грн. внаслідок не включення до розрахунку приросту (убутку) товарних запасів залишків по субрахунку 201002 «транспорті витрати по матеріалам», по субрахункам 204004 «тарні матеріали», 209001 «металолом, виробничі відходи», 209003 «лом кабеля», 284002 «тара в кладових дитячих садків».
Ухвалою суду від 12 листопада 2008 року була призначена судова економічна експертиза. За висновком судової економічної експертизи від 9 квітня 2009 року в результаті проведених досліджень експерт не підтвердив висновки податкового органу в частині заниження податку на прибуток позивачем з причини невідповідності порядку ведення позивачем приросту (убутку) запасів нормам пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За другим порушенням дослідження проведено не було, оскільки виходило за межі компетенції експерта.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що всі первинні документи позивача, які вплинули на донарахування відповідачем податку на прибуток за порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», досліджувались експертом під час здійснення експертного дослідження у повному обсязі, а також під час перевірки податковим органом, що підтверджено представником під час судового засідання. Суд не вбачає підстав для неприйняття висновку експерта, або визнання його неповним, неясним чи необґрунтованим.
Стосовно порушення позивачем норм пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон № 334) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів; нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється. Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).
Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пункту 11.1 статті 11 Закону № 334 для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
Проаналізувавши норми пункту 5.9 статті 5 та пункту 11.1 статті 11 Закону № 334 суд приймає посилання експерта у висновку на те, що першим днем будь-якого звітного періоду є 1 січня.
Враховуючи зазначене, порядок визначення приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів, який застосований відповідачем при визначенні заниження валового доходу відповідного податкового періоду, не відповідає порядку проведення такого розрахунку, а також порядку відображення результатів такого розрахунку у складі валових доходів, встановлених Законом № 334.
Експертом був здійснений перерахунок приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів залишків на початок та на кінець відповідних звітних періодів.
Згідно з пунктом 1.43 статті 1 Закону № 334 інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.
Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044), яким затверджене Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (надалі - Положення) терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Згідно з пунктами 8, 9 Положення придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Вищенаведені норми посвідчують, що до складу первісної вартості запасів, за якою вони зараховуються на баланс, включаються всі затрати платника, пов'язані з придбанням, доставкою та доопрацюванням таких запасів, які понесені до моменту їх оприбуткування на складі чи в іншому місці зберігання. Саме дана господарська операція викликає зміни в структурі активів підприємства, що відповідає статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні».
Таким чином, обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у відповідності до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334 підлягає балансова вартість, яка сформована платником податку із затрат, понесених до моменту постановки таких запасів на баланс.
У відповідності до зазначеного пункту Закону включенню в перерахунок приросту (убутку) підлягає вартість тільки тих запасів, затрати на придбання (виготовлення) яких віднесені платником податку до складу валових витрат.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Експертними дослідженнями первинних документів, які не спростовані податковим органом, встановлено, що позивач не здійснював затрат, пов'язаних з придбанням (виготовленням) запасів по рахунках 209001 «металолом, виробничі відходи», 209003 «лом кабеля», 284002 «тара в кладових дитячих садків». Вартість запасів в бухгалтерському обліку позивача значиться відображеною в складі доходів від іншої діяльності, що унеможливлює її включення до розрахунку приросту (убутку) відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334.
Стосовно порушення позивачем підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зазначає наступне.
Відповідно до вищезазначеного підпункту до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Факт здійснення витрат позивачем саме на рекламні заходи відповідач не заперечував під час судового розгляду справи. Однак, відповідач наполягає на тому, що витрати на рекламу позивачем здійснені не стосовно товарів (робіт, послуг), що ним продаються (надаються).
Судом встановлено, що 7 березня 2008 року між позивачем та ПП «Видавництво «Порти України» був укладений договір № 18/27-7/08/238. 25 березня 2008 року між даними сторонами договору був укладений акт виконаних робіт, видавництвом був наданий позивачу рахунок від 25 березня 2008 року № 82 на суму 7150 грн., в тому числі податок на рекламу у розмірі 35 грн. 75 коп., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 11 квітня 2008 року № 1411. Судом встановлено, що у журналі «Порти України» за березень 2008 року № 2(74) була опублікована реклама на виконання вищенаведеного договору. Зазначені факти не заперечуються сторонами. Як вбачається, в даній реклами, крім назви позивача, його адреси та засобів зв'язку, міститься інформація про динаміку зросту одного з виду послуг, які надаються позивачем, а саме вантажопереробки.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведені приписи процесуального закону, у спірних відносинах саме податковий орган повинен довести, що рекламні заходи здійснені позивачем не стосовно товарів (робіт, послуг), що ним продаються (надаються). Таких доказів відповідачем в ході судового розгляду справи не надано, а лише висловлені сумніви, що є припущенням, яке не доведено у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суди перевіряють, чи прийняті (вчиненні) вони з використанням повноваження, з якою це повноваження надано. Контролюючий орган в особі відповідача у справі здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення податків. Вищевикладене посвідчує, що контролюючий орган здійснив аналіз доцільності рекламних заходів позивача у тому вигляді, в якому вони були викладені, тобто мета повноважень у даному випадку перебільшена.
Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2008 року № 0000242302/0 задовольнити повністю.
Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 17 вересня 2008 року № 0000242302/0, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1320121 грн., у тому числі за основним платежем 703524 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 616597 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 липня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 17 липня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Смагар С.В.