ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 40/167
11.12.08
За позовом Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компас»
третя особа:
про визнання договору купівлі-продажу нежилих приміщень недійсними в частині
Суддя: Пукшин Л.Г.
Представники:
Від позивача: Григор'єв І.В. за дов. від 06.10.2008 № 668
Від відповідача: Мартинюк Н.М. за дов. від 05.02.2008 б/н
Від третьої особи: не з'явився
В судовому засіданні 11.12.08, за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду м. Києва звернувся Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва (далі Позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компас»(далі Відповідач) про визнання договору купівлі-продажу нежилих приміщень недійсними в частині.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно з Договором купівлі-продажу нежилих приміщень № 832 від 26.07.05 року Відповідачу передано у власність нежилі приміщення з №1 по № 7, з №9 по №13, що у будинку за адресою: м. Київ, вул.. Кіквідзе, 15а (літера Б).
За твердженням Позивача договір № 832 від 26.07.2005р. був укладений згідно з рішенням 6 сесії IV скликання Печерської районної у місті Києві ради від 07.10.2004р. № 27 «Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва».
Як зазначає Позивач у нежитловому приміщенні №9 площею 34,7 кв.м. знаходиться технологічне обладнання: бойлер ГВП, який обслуговує КП УЖГ «Печерськжитло»та елеваторні вузли для будинків №№ 13 та 13-а по вулиці Кіквідзе, які належать АЕК «Київенерго». Дану обставину Позивач підтверджує листом КП УЖГ «Печерськжитло»(балансоутримувач) заступнику голови Печерської районної у м. Києві державної адміністрації Колпаковій Н.М. від 22.05.2008р. за №18-290.
Про дану обставину, а саме відчуження бойлерної, Позивачу стало відомо з листа-звернення що надійшов до Печерської районної у місті Києві адміністрації 12.05.2008р.
12.05.2008р. Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією заведено справу за №Ш-736/3 щодо незгоди із будівництвом адміністративно-офісних будівель по вул. Кіквідзе, 15-А .
Як стверджує позивач, посилаючись на лист КП УЖГ «Печерськжитло»від 22.05.2008р. №18-290, нежитлове приміщення №9 площею 34,7 кв.м. фактично призначене для забезпечення експлуатації будинків № 13 та 13а по вул. Кіквідзе та побутового обслуговування мешканці зазначених будинків.
Позивач вважає неурегульованими відносини щодо приватизації житлового фонду, оскільки не встановлює правове регулювання відносин щодо приватизації допоміжних приміщень, які розміщені в нежилих будівлях і одночасно призначені для забезпечення експлуатації жилих будинків та мешканців жилих будинків. Та водночас чинним законодавством встановлено заборону на окрему приватизацію допоміжних приміщень підчас приватизації житлового фонду.
За таких обставин вважає доцільним застосувати аналогію закону, посилаючись на ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України.
Окрім цього, на підтвердження правомірності суджень Позивач посилається на Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та ч.4 ст3 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Позивач вважає наявними обставини щодо визнання договору купівлі-продажу №832 недійсним в частині.
На підставі вище викладеного та з посиланням на ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215,ст. 217 ЦК України, ст.ст.1,2,12,13,15,27,54,57 ГПК України, Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №832 від 26.07.2005р. в частині відчуження нежилого приміщення №9 (площею 34,7 кв.м.)
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.08 порушено провадження у справі №40/167 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні Позивача -Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Печерськжитло», слухання у справі призначено на 07.10.08р.
В судове засідання, призначене на 07.10.08р., з'явився представник Позивача вимоги ухвали пр. порушення провадження у справі не виконав. Представник Відповідача, вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконав, надав письмові заперечення па відзив та подав клопотання про витребування у Позивача матеріалів приватизаційної справи стосовно приватизації Товариством з обмеженою відповідальністю «Компас»нежилих приміщень у будинку за адресою вул. Кіквідзе, 15-а, літера «Б».
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.08 р. розгляд справи відкладено на 30.10.08.
30.10.08р. представник Позивача з'явився у судове засідання вимоги ухвал суду виконав, надав матеріали з приватизаційної справи. Позовні вимоги підтримував у повному обсязі.
Відповідач заперечує проти позовних вимог і просить суд відмовити в позові повністю з наступних підстав.
Як стверджує Відповідач договір купівлі-продажу № 832 від 26.07.2005р. укладено на виконання рішення Печерської районної ради м. Києва № 27. Зазначеним рішенням затверджено перелік майна вбудованих нежилих приміщень що підлягали приватизації шляхом викупу.
Відповідно до п.1.1. Договору № 832, Відповідач отримав у власність (купив) нежилі приміщення №№ 1-7 та №№9-13 у будинку за адресою вул.. Кіквідзе, 15-а (літера Б) загальною площею 354,2 кв.м.
Відповідач вважає, що викуп здійснено з дотриманням Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки будинок, що знаходиться за вказаною адресою, є окремим нежилим будинком та ніколи не входив до житлового фонду та до переліків чи видів майна обмеженого чи забороненого до приватизації.
На підтвердження правомірності суджень Відповідач посилається зокрема на ч.4 ст.3, ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Стосовно застосування Позивачем аналогії закону (пропозиції), Відповідач заперечує, оскільки норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»не поширюються на дані правовідносини. Так, приватизовані приміщення не є приміщеннями багатоквартирного будинку і знаходяться в окремому нежилому будинку і до жилого фонду ніякого відношення не мають. Як вважає Відповідач, застосування аналогії закону обмежило б право орендаря на приватизацію шляхом викупу, як це передбачено законодавством про приватизацію.
Щодо бойлерної, за доводами Відповідача у випадку будівельних робіт, облаштування нового відокремленого приміщення для бойлерної було погоджено комунальним підприємством «Печерськжитло»в процесі оренди та подальшого викупу, що підтверджує лист комунального підприємства «Печерськжитло»від 10.10.2004р.
Як стверджує Відповідач, Позивачу було відомо про склад майна, що підлягає приватизації на момент укладення договору №832 від 26.07.2005р.
З огляду на зазначене Відповідач, посилаючись на ст.ст. 257-258 ,ч.1 ст. 261 ЦК України, вважає, що строки позовної давності щодо визнання договору купівлі-продажу пропущено, та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю та застосувати щодо заявленого позову позовну давність тривалістю у три роки.
У зв'язку з необхідністю витребування нових доказів ухвалю суду від 30.10.08 в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи розгляд справи відкладено на 18.11.08.
В судовому засіданні 18.11.08 представник Позивача надав заперечення на відзив. Так стосовно спливу строків позовної давності на яких наголошує Відповідач, Позивач стверджує, що йому не було відомо що бойлерна, яка знаходиться у приміщенні №9 обслуговує житлові будинки. Про цей факт Позивачу стало відомо з листа мешканців будинків по вулиці Кіквідзе.
Представник Третьої особи у судове засідання з'явився та надала свої пояснення щодо підтримання позовних вимог у повному обсязі. Представник Відповідача заперечував проти позову.
В судовому засіданні було оголошено перерву до 11.12.08.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва,-
26 липня 2005 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір купівлі-продажу приміщень № 832, згідно з рішенням 6 сесії IV скликання Печерської районної у місті Києві ради від 07.10.2004р. № 27 «Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва».
Згідно п. 1.1 Договору Продавець (Позивач) продав, а Покупець (Відповідач) купив нежилі приміщення з №1 по № 7, з № 9 по № 13 (з першого по сьоме, з дев'ятого по тринадцяте) (групи приміщень) у будинку за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 15а (літера Б). Відчужується група приміщень № 1 в (літері «Б») приміщення №№1-7,9-13), загальною площею 354,20 кв.м.
У відповідності до п. 1.2. Договору відчужуванні нежилі приміщення належать територіальній громаді Печерського району м. Києва на підставі Рішення 9 сесії Київської міської ради ХХІІІ скликання від 27.12.01 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста», рішення 10 сесії ІV скликання Київської міської ради від 21.04.2005 № 282/2857 «Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.01 № 151/1585 та до рішення Київради від 27.12.01 № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва»і Свідоцтва про право власності на нежилі приміщення, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва Виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) 22.06.2005 серія ЯЯЯ № 479710 на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 11.07.2005 № 995-В і зареєстрованого Комунальним міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 11.07.2005, про що записано в реєстрову книгу № 119П-82 за реєстровим № 7391-П.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані представниками сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та непідлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно статті 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і держави, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю, або в частині.
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін суд не вбачає об'єктивних підстав для визнання договору купівлі-продажу №832 недійсним в частині.
Підставу для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 832 Позивач вважає наявність у зазначеному приміщенні спеціального обладнання (бойлерної) необхідного для обслуговування житлових будинків, і яке, на думку Позивача, є допоміжним приміщенням та належить до спільної сумісної власності жителів.
Суд не погоджується із таким твердженням, оскільки підстави для визнання недійсним правочину чітко визначені чинним законодавством. Так, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Також слід звернути увагу на умови договору купівлі-продажу № 832, а саме п.п. 5.5., 5.6. умовами зазначених пунктів договору (та розділу 5 в цілому) передбачено обов'язок Покупця (Відповідача) забезпечити збереження і нормальне функціонування всіх інженерних мереж, систем та комунікацій. Надавати в будь-який час доби спеціалістам житлових та постачальних комунікацій і організацій можливість для технічного обстеження конструкцій, мереж, систем обладнання та проведення необхідних ремонтних, відновлювальних робіт.
Тобто станом на сьогоднішній день відсутні підстави щодо порушення умов договору Відповідачем, які мали б наслідком порушення прав третіх осіб (суперечення засадам суспільства).
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його неправомірність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стосовно застосування Позивачем аналогії закону з посиланням на ч.1 ст. 8 ЦК України та на Закони України «Про приватизацію державного житлового фонду»й «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», то суд не може погоджується із таким твердженнями та доводами Позивача. Оскільки, наведені Позивачем нормативні акти стосуються виключно житлового фонду, а обмеження щодо приватизації (окремих) допоміжних приміщень.
За спірним договором об'єктом приватизації є група нежитлових приміщень об'єкту, який не є частиною житлового будинку та є окремим індивідуально визначеним майном, що належало до комунальної власності, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва Виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) 22.06.2005 серія ЯЯЯ № 479710 на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 11.07.2005 № 995-В і зареєстрованого Комунальним міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 11.07.2005, про що записано в реєстрову книгу № 119П-82 за реєстровим № 7391-П.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.36 ГПК України).
Так, Позивачем не доведено суперечності договору купівлі-продажу №832 нормам законодавства (включення відчуженого майна до переліку майна що не підлягає приватизації ) та суспільним засадам. Норми законодавства в галузі приватизації дна які посилається Позивач не врегульовують приватизацію нежитлового фонду, а тому не підлягають застосуванню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 42, 32, 36, 43, 82-85 ГПК України Господарський суд міста Києва,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.