ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/235
25.09.09
За позовом Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»
До Приватного підприємства «Українська торгова гільдія»
Про зобов'язання укласти договір та надання відомостей
Суддя Л.В.Прокопенко
Представники:
Від позивача Ховхун Ю.Е. -предст. (дов. від 03.07.2008 р.)
Від відповідача Гонта О.Л. -предст. (дов. від 03.07.2008 р.)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про спонукання укласти договір згідно ст. 187 ГК України, а також про зобов'язання позивача надати точні відомості щодо використання товариством фонограм та зафіксованих у них виконань у приміщенні торговельного центру «Городок» за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 23.
Ухвалою суду від 29.08.2008 р. порушено провадження у справі та призначено його до розгляду у судовому засіданні на 19.09.2008 р.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою суду від 19.09.2008 р. розгляд справи відкладено.
В судових засіданнях 31.10.2008 р. та 18.11.2008 р. оголошувалися перерви.
Ухвалою суду від 26.11.2008 р. по справі призначено судову експертизу запису відео фіксації фактів комерційного використання фонограм музичних творів, у зв'язку з чим провадження у справі зупинене.
Ухвалою суду від 19.05.2009 р. провадження у справі поновлене у зв'язку з поверненням справи до суду з експертним висновком № 19/13-05 від 14.05.2009 р.
Ухвалою суду від 30.06.2009 р. розгляд справи відкладено.
В судовому засіданні 14.07.2009 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»є організацією колективного управління, що діє на підставі статуту та свідоцтва про уповноваження організації, яка здійснює збір винагороди за комерційне використання фонограм та зафіксованих у них виконань творів способом публічного виконання згідно свідоцтва від 02.04.2009 р. № 5/УО, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Позивач є єдиною уповноваженою організацією, визначеною Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, яка здійснює на території України, яка здійснює збір винагороди за комерційне використання фонограм та зафіксованих у них виконань творів способом публічного виконання.
Діяльність позивача ґрунтується на положеннях ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку їх виплати».
Відповідач є суб'єктом господарювання, одним з видів діяльності якого є утримання торговельного центру «Городок»за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 23. В приміщенні зазначеного торговельного центру здійснюється публічне виконання музичних творів шляхом їх подання через розташовані у приміщеннях відповідні технічні засоби (репродуктори, радіомережу), внаслідок чого виконання цих музичних творів стає доступним відвідувачам та персоналу закладу.
Ці факти були зафіксовані позивачем 16.05.2008 р. шляхом відеозйомки, здійсненої у приміщенні зазначеного торгового центру.
Відповідач є суб'єктом комерційного використання фонограм, на якого п. 2 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку їх виплати» покладено обов'язок самостійно здійснювати нарахування сум винагороди і перераховувати її визначеним Міністерством освіти і науки України уповноваженим організаціям колективного управління на договірній основі.
Оскільки позивач є єдиною організацією колективного управління, з якою такий договір може бути укладений.
Відповідно, згідно вимог ч. 3 ст. 179 ГК України, ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»та Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку їх виплати»позивач має право вимагати укладення з відповідачем договору про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав.
19.05.2008 р. позивач надіслав відповідачу лист № 05/19/05/08 з вимогою надати у строк до 20.06.2008 р. необхідних для збирання і розподілу винагороди точних відомостей щодо використання відповідачем протягом періоду з січня 2003 р. до цього часу опублікованих з комерційною метою фонограм та/або їх примірників.
Листом від 13.06.2008 р. № 98 відповідач відмовив у наданні інформації, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем.
В результаті подальшого листування сторони не досягли згоди щодо надання витребуваної позивачем інформації.
Станом на день звернення до суду договір про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав не укладено, необхідна інформація позивачу не надана, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про спонукання укласти договір згідно ст. 187 ГК України, а також про зобов'язання позивача надати точні відомості щодо використання товариством фонограм та зафіксованих у них виконань.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач стверджує, що він не відноситься до суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку їх виплати», оскільки відповідач не займається таким видом діяльності як утримання торговельного центру. Відповідач здійснює свою діяльність на підставі договору комісії від 30.04.2002 р. № 30/04, укладеним з ТОВ «ТЦ «Світлофор», згідно якого відповідач як комісіонер уповноважений від імені та за рахунок комітента укласти договір оренди нежитлового приміщення для розміщення торгівельного центру
Єдиним доходом відповідача є комісійна винагорода від виконання зобов'язань за вказаним договором, що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток.
Таким чином, діяльність відповідача не пов'язана з комерційним використанням фонограм, у зв'язку з чим відповідач не зобов'язаний укладати договір з позивачем, а також надавати йому будь-яку інформацію.
Також відповідач стверджує, що позивачем не доведено факту використання відповідачем суміжних прав шляхом публічного виконання музичних творів, оскільки надана позивачем відео зйомка таким доказом бути не може.
Вимогу про укладення договору про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав відповідач вважає необґрунтованою, оскільки вважає, що положення ст. 43 Закону України «Про авторське право та суміжні права»не можуть розглядатися як пряма вказівка на укладення відповідного договору.
Враховуючи викладені обставини, відповідач також просить суд припинити провадження у справі.
Згідно висновку експерта від 14.05.2009 р. № 19/13-05 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України питання «Чи є у наданому позивачем відеозаписі ознаки монтажу чи інших змін, привнесених в процесі чи після здійснення відеозапису?»стосовно відео зображення не вирішувалося, в слідах звуку на наданих відеозаписах ознак монтажу чи інших змін, привнесених в процесі чи після здійснення відеозапису, не виявлено; питання про те, чи є наданий позивачем відеозапис оригіналом чи копією відеозапису, записаного на мобільний телефон «Моторола»(модель MOTORAZR v3i), не вирішувалося; питання про те, чи є наданий позивачем відеозапис оригіналом чи копією відеозапису, записаного на мобільний телефон «Моторола»(модель MOTORAZR v3i), не вирішувалося.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.
Ця стаття передбачає існування організацій колективного управління майновими правами авторів, які здійснюють, в тому числі, захист прав конкретних авторів на підставі укладених з ними договорів, та з їх числа - уповноважених організацій, що укладають відповідні договори з користувачами на збір винагороди (з одного боку) та з організаціями колективного управління щодо розподілу цієї винагороди.
Оскільки позивач є єдиною на території України уповноваженою організацією на збір винагороди за комерційне використання фонограм та зафіксованих у них виконань творів способом публічного виконання згідно наданих суду доказів - Свідоцтва № 5/УО від 02.04.2009 р. та витягу з Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 02.04.2009 р. № 7/2009-УО, то у випадку здійснення використання об'єктів суміжних прав у цій формі суб'єкти господарювання, в тому числі, і відповідач, зобов'язані укласти договір на збір винагороди саме з позивачем.
В той же час суд зазначає, що в даному випадку надані позивачем докази використання відповідачем у своїй господарській діяльності об'єктів авторських та/або суміжних прав і не можуть вважатися належними.
Зокрема, наданий суду акт фіксації не може бути належним доказом використання відповідачем фонограм музичних творів, так як складений за відсутності представників відповідача невідомими особами.
Щодо наданої відеозйомки, то вона також не може бути прийнята в якості належного доказу по справі, так як наданий суду відеозапис не дає можливості ідентифікувати джерело походження звукових сигналів, зафіксованих записом. Крім того, у зв'язку з поганою якістю запису зафіксовані звукові сигнали взагалі не можуть бути ідентифіковані в якості фонограм.
Висновок експерта від 14.05.2009 р. № 19/13-05 не дає суду можливості встановити належність наданого відеозапису у якості належного доказу по справі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки позивачем не надано доказів використання відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів способом їх публічного виконання, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
В той же час суд наголошує на тому, що у випадку використання у своїй діяльності об'єктів авторського та/або суміжних прав відповідач на виконання вимог ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»зобов'язаний укласти відповідний договір з позивачем як уповноваженою організацією колективного управління.
Окремо суд відзначає, що згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку їх виплати»до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, належать: суб'єкти господарювання, що є власниками … підприємств та організацій торгівлі, побутового обслуговування, суб'єкти господарювання, що на праві господарського відання володіють, користуються та розпоряджаються або на правах оренди користуються приміщеннями таких закладів.
Згідно наданих суду матеріалів відповідач виступає орендарем нежитлових приміщень згідно договору оренди № А1-02 від 23.09.2002 р. на виконання договору комісії від 30.04.2002 р. № 30/04, укладеного з ТОВ «Світлофор»як комітентом.
Відповідно, договір оренди укладено в інтересах комітента та за його рахунок згідно умов договору та ст. 1011 ЦК України, тоді як відповідач як комісіонер за свої послуги отримує комісійну винагороду.
За таких обставин суд вважає, що орендарем нежитлових приміщень підприємства торгівлі є саме комітент -ТОВ «Світлофор»- а не відповідач, тому відповідач не є суб'єктом сплати винагороди згідно чинного законодавства.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 33, 82-89, 93 ГПК України, ст. ст. 36, 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко