Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
03.09.2009
Справа №2-29/5046-2008А
За позовом - Прокурора Центрального району м. Сімферополя, м. Сімферополь в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим, м.Сімферополь.
До відповідача - Житлово-будівельного кооперативу №11, м.Сімферополь.
Про стягнення 14 853,00 грн.
Суддя Башилашвілі О.І.
Секретар судового засідання Романів В.В.
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Мастерчук А. Н., гол. управління згідно протоколу від 26.02.04р. №44, Чуйко О. В., довіреність № 2 від 30.07.09, представник.
За участю прокурора - не з'явився.
Суть спору: Прокурор Центрального району м. Сімферополя, м. Сімферополь в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Житлово-будівельного кооперативу №11 про стягнення економічних санкцій та штрафу в сумі 14 853,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 01.11.2006р. до 31.10.2007р. відповідачем необґрунтовано зарахована непередбачена законодавством націнка до тарифів, на які впроваджено державне регулювання (квартирна плата, плата за утримання будинків та при будинкової території), у зв'язку з чим відповідач необґрунтовано отримано виручку на суму 4951,00 грн., у зв'язку з чим Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим прийнято рішення № 112 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відносно ЖБК № 11 в загальній сумі 14853,00 грн. (4951,00 грн. за отримання необґрунтованої виручки і 9902,00 грн. штрафні санкції). Прокурор та позивач посилаються на те, що відповідач досі не сплатив економічні санкції, застосовані до нього вказаним рішенням.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилається на те, що рішення яке покладено прокурором в основу позову, визнано недійсним в судовому порядку.
Після з'ясування всіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів.
Після закінчення дебатів, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представника позивача, суд, -
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і при будинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.
Рішенням виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 15.02.2005р. №22 «Про встановлення розмірів квартирної плати і плати (для приватизованих квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій», встановлений розмір квартирної плати, перелік і вартість послуг, що входять до складу квартирної плати і плати (для приватизованих квартир) за утримання будинків і прибудинкової території з урахуванням ступеня впорядкування житлового фонду місцевих рад.
Під час перевірки Житлово-будівельного кооперативу №11, відповідач дійшов висновку, що за період з 01.11.2006р. до 31.10.2007р. позивачем необґрунтовано зарахована непередбачена законодавством націнка до тарифів, на які впроваджено державне регулювання (квартирна плата, плата за утримання будинків та прибудинкової території), у зв'язку з чим, позивач необґрунтовано отримав виручку на суму 4951,00 грн., тим самим порушив вимоги рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 15.02.2005 р. №22.
На підставі акту перевірки, Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим прийнято рішення № 112 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відносно ЖБК № 11 в загальній сумі 14853,00 грн. (4951,00 грн. за отримання необґрунтованої виручки і 9902,00 грн. штрафні санкції).
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
- значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Стаття 70 КАС України, встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 72 КАС України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд встановив, що постановою від 23.09.2008р. у справі № 2-29/7254-2008А, господарський суд АР Крим визнав недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 112 від 17.12.2007р. Ця постанова залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
За викладених обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні - 03.09.2009р.
Повний текст постанови оформлений та підписаний - 08.09.2009р.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 152, п. 1 ст. 153, 157, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.